Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас розповів для читачів CREDO, які головні теми обговорювали українські католицькі єпископи на весняному пленарному засіданні 2026 року.
— Засідання Конференції єпископату зазвичай починається з Вашого звернення до єпископів. Про що Ви говорили цього разу?
Цей рік присвячений Пресвятому Серцю Ісуса, і у своєму слові я особливо зосередився на молитві, яку ми промовляли наприкінці Святої Меси. Серце Ісуса очікує від нас довіри й навернення. Для мене це був надзвичайно важливий духовний акцент у роботі Конференції єпископів. Уже згодом ми перейшли безпосередньо до засідання, але розпочали саме з духовного виміру, адже він є джерелом нашого свідчення та нашої надії.
Йдеться не про абстрактну чи теоретичну надію, а про дуже конкретну — ту, яка робить нас сильнішими як людей і як братів. Я вже ділився з деякими друзями свідченнями українських військових. Навіть ті з них, хто раніше не вважав себе практикуючими у вірі, сьогодні розповідають, що постійно моляться.
Дехто з них, відповідаючи на моє запитання, скільки побратимів загинуло, каже: «Жодного». За чотири роки повномасштабної війни це здається майже неможливим. Вони самі пояснюють це силою молитви — своєї та своїх побратимів. Ці свідчення відомі єпископам, ми ділимося ними між собою. Йдеться не лише про католиків: це також православні й протестанти. Я переконаний, що головний вимір нашого служіння — це свідчити про Божу силу та Його присутність серед нас.
— Чи порушувалися на засіданні теми списків полонених, які передаються до Ватикану для посередництва в їхньому поверненні? Як виглядає ця процедура? Чи може звичайний вірянин звернутися до Апостольського Нунція в Україні з проханням про допомогу у пошуках зниклих або полонених родичів?
— Під час кожного засідання Конференції єпископів — а вони відбуваються двічі на рік — я ділюся інформацією про ситуацію, в якій ми перебуваємо: щодо військовополонених, цивільних ув’язнених, а також дітей. У справах, пов’язаних із дітьми, значну роль відіграють державні структури, які готують списки та збирають необхідну інформацію. Що ж до цивільних і військових полонених, то ми знаємо, що сам процес їхнього повернення відбувається в межах обмінів, про які домовляються Україна і росія. Роль Святішого Отця та його співпрацівників у цьому процесі має насамперед моральний, духовний і дипломатичний вимір. Передавання списків полонених до російської сторони через посередництво Ватикану має значення не так процедурне, як моральне, авторитетне, дипломатичне і психологічне.
Я регулярно інформую єпископів про те, на якому етапі ми перебуваємо. Робота зі списками дуже складна, адже ми отримуємо надзвичайно багато звернень. Окремі співпрацівники нунціатури займаються виключно цим напрямком. Імена надсилають родини, приватні особи, єпископи, священники — фактично будь-хто. Ми опрацьовуємо ці дані, формуємо списки й передаємо їх до Ватикану. І, як я завжди наголошую, все починається з молитви: за зниклих безвісти, за полонених, за всіх постраждалих. Цей моральний і духовний вимір є надзвичайно важливим.
— Чи маєте Ви можливість регулярно спілкуватися зі Святішим Отцем і безпосередньо інформувати його про ситуацію в Україні?
— Об’єктивну інформацію про події в Україні Святіший Отець отримує з різних джерел: він сам стежить за новинами, читає, добре орієнтується в ситуації. Зі свого боку, я готую інформацію щодо конкретних питань, які мають багато вимірів: гуманітарний,
У межах структури роботи Святого Престолу я передаю ці матеріали до Державного секретаріату Ватикану, а його представники, поєднуючи їх зі своїм аналізом, доповідають Святішому Отцеві. У випадку дуже термінових питань інформація з нунціатури надходить безпосередньо на стіл Папи; однак і тоді він зазвичай обговорює її зі своїми найближчими співпрацівниками.
Мої особисті зустрічі зі Святішим Отцем не є частими. У червні я був у Римі, і Папа Лев прийняв мене. Щоб не втрачати часу, він одразу сказав: «Тепер я слухаю — говори». Ми мали близько сорока хвилин для розмови — що, з одного боку, небагато, але водночас достатньо, щоб обговорити одне дуже важливе питання. Усі інші справи надалі вирішуються шляхом листування та офіційних рапортів.
Джерело: CREDO
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
