В 1920 році спільнота петербурзьких уршулянок, яка після вигнання з Росії під час Першої Світової Війни, жила спочатку у Швеції, потім в Данії, а звідти повернулася до Польщі. З Данії сестри привезли з собою дітей-сиріт польських емігрантів. Оселились в Пнєвах біля Познані. Апостольський Престол переніс правний статус автономічного будинку уршулянок в Петербурзі в Пнєви і переформував спільноту в Згромадження Сестер Уршулянок СІК. Святий Престол вперше затвердив Конституції Монастиря 4 VI 1923р., а остаточно — 21 ХІ 1930р.
Згромадження швидко розвивалось. Мати Уршуля разом із сестрами, приєдналась до відбудови країни. Зростали ряди сестер, кількість спільнот і занять. Сестри організовували дитсадки, школи, дитячі будинки, гуртожитки для молоді; вели підготовчі курси для дівчат, створювали світлиці і бібліотеки для дітей і молоді; розпочали катехизацію в державних школах і формаційну працю для приготування майбутніх катехиток і вчителів. В 1925 році сестри розпочали працю в Литві. В наступних роках були відкриті монастирі на Волині та Поліссі.
В 1928 році утворилась перша спільнота сірих уршулянок у Римі, а при ній гуртожиток для молоді. Незабаром Згромадження відкрило також тут свій Генеральний дім. В 1932 році сестри розпочали працю серед убогих в околицях Риму. В 1930 році поїхали до Франції разом з дівчатами, які емігрували, щоб працювати на фабриках виготовлення шовку.
Мати Уршуля перенесла до Польщі Євхаристичну Круціату, яка під кінець її життя нараховувала близько 200000 дітей. Дві друкарні Згромадження сприяли вихованню дітей та молоді доброю книгою і виданнями у формаційному напрямку («Дзвінок Св. Олафа», « Гостія», « Заступник Євхаристійний»).
У хвилину смерті Засновниці (1939) Згромадження нараховувало близько 800 сестер в 37 спільнотах в Польщі, в Італії, у Франції.
Розпочався другий етап історії Згромадження, який був нелегкою перевіркою його духовної і апостольської сили. Воєнні дії і політика окупантів змусили сестер залишити багато будинків. Сестри виявили неабияку стійкість в пристосуванні до змінених умов життя і праці. Хоч часто самі були піддані репресіям ( б200 сестер евакуйовано, 107 було забрано до німецьких і радянських таборів, 5 вивезено у Сибір, 66 на примусові роботи до Німеччини), сестри опікувалися хворими, військовими в’язнями, проводили таємне навчання дітей, створювали дитячі будинки і безкоштовні кухні для потребуючих. Включилися в конспіраційну діяльність, допомагали виселеним, утікачам, переслідуваним і євреям. Рятували єврейських дітей, переховуючи їх в своїх будинках. Чотири сестри загинули, допомагаючи пораненим під час Варшавського повстання. Дві потрапили до Нової Зеландії (1944) разом з 736 польськими дітьми після кількарічного воєнного блукання через СРСР, Персію і Індійський океан.
Післявоєнні роки були часом поставання з руїн, повернення до старих місць, шукання нового поля дії. Політика комуністичної влади змушувала до постійної чуйності і пластичності. Важко відбудовані виховні заклади були привласнені державою. Така ситуація поставила нові завдання: катехизація і інша форма праці при парафіях, різноманітні види допомоги в середовищі, праця в церковних інституціях і католицьких навчальних закладах, формаційна праця з молоддю.
В 1965 році сестри виїхали до Канади, де розпочали навчати в школах, а також відкрили свій дитсадок. В 1969 році група сірих уршулянок виїхала до Аргентини, а в 1971 році до Бразилії. В 1976 році Згромадження почало працювати в Фінляндії, а в 1980 році – в будинках для молоді, які належать Міжнародній організації «In Via» в Мюнхені (Німеччина). В 1988 році сестри розпочали душпастирську працю в Україні, в 1990 році – місіонерську працю на африканському континенті в Танзанії, в 1995 році – в Білорусії, з 2003 року сестри працюють на Філіппінах, а в 2008 році розпочали свою діяльність в Санкт-Петербурзі.
На даний час Згромадження нараховує близько 800 сестер 11 національностей в майже 100 спільнотах у Польщі, в Італії, у Франції, у Фінляндії, в Німеччині, в Україні, в Білорусії, в Канаді, в Аргентині, в Бразилії, в Танзанії, в Болівії, на Філіппінах та в Росії.
В 1988 році на запрошення о. Броніслава Бернацького перша сестра-уршулянка приїхала в Україну. Спочатку сестри допомагали в апостольсько-виховній праці в м. Бар і Жмеринці. В 1990 році утворилася перша самостійна спільнота сірих уршулянок у Чернівцях на Буковині. Наступного року сестри розпочали працю в Кам’янці-Подільському. В цих спільнотах сестри займаються катехитично-виховною працею серед дітей та молоді. Ведуть різні парафіяльні групи з дітьми, молоддю та дорослими. Займаються харитативно-суспільною працею, допомагаючи найбільш потребуючим. В 1997 році сестри розпочали своє служіння для Церкви у Дніпропетровську. З 2000 до 2005 року працювали в парафії в Дніпродзержинську. В 2002 році розпочали свою діяльність в Донецьку.
З 2005 року в Україні Монастир існує як самостійний Центр (Провінція).
Cвята Юлія Уршуля Ледуховська
Життя Засновниці Згромадження Сестер Уршулянок Серця Ісуса Конаючого
“Щоб тільки любити вміла! Горіти, згоряти з любові”, – так писала напередодні складення монаших обітниць 24-річна Юлія Ледуховська, новіціатка в Монастирі Уршулянок в Кракові. В день обітниць отримала ім´я Марія Уршуля від Ісуса, а наведені тут слова стали провідною лінією цілого її життя. Народилася 1865 року в родині, що дала як зі сторони матері (швейцарки з лицарського роду Салісів), так і батька (нащадка давнього польського роду), багато визначних громадських діячів, військових і духовних осіб, які брали активну участь в діях Європи і Церкви. Зростала в атмосфері мудрої і вимогливої любові батьків, серед численної родини. Троє найстарших дітей вибрало дорогу посвячення Богу: Марія Тереса (беатифікована в 1975 році) в майбутньому заснувала Содаліцію св.Петра Клавера, а молодший брат Володимир був генералом Єзуїтів.
М. Уршуля прожила в Краківському монастирі 21 рік. Привертала увагу своїм замилуванням у Богові, виховательським талантом і вразливістю на потреби молоді в мінливих умовах суспільних, політичних і звичаєвих. Коли в Ягелонському університеті почали вчитися жінки, за посередництвом М. Уршулі був відкритий перший в Польщі гуртожиток для студенток, де вони могли отримати безпечне місце для життя і навчання, також грунтовне релігійне виховання. Ведена своєю вразливістю, з благословення Папи Пія Х, розпочала виховательську працю в Росії. Коли виїжджали з іншою сестрою в цивільному одязі (монашеське життя в Росії було заборонене) до Петербурга не знала, що вирушає в незвідане, а Святий Дух поведе її дорогами, яких не передбачувала.
В Петербурзі Мати і спільнота сестер, яка щораз збільшувалася і невдовзі отримала статус автономного монастиря, жили в укритті і, хоч перебували фактично під постійним наглядом поліції, вели інтенсивну виховну і релігійну працю, спрямовану також на зближення між поляками і росіянами.
Внаслідок вибуху війни 1914 року М. Уршуля змушена була залишити Росію. Виїхала до Стокгольма. В період скандинавських поневірянь (Швеція, Данія, Норвегія) діяльність Матки зосереджується, окрім праці виховательської, на творчій участі в житті місцевої Церкви, праці на користь жертв війни і заангажуванні екуменічному. Дім Матки і сестер був опорою для людей різних політичних і релігійних орієнтацій. Її гарячий патріотизм поєднувався з відкритістю на іншість і різнорідність. На запитання, яку проводить політику, без вагання відповідала: моєю політикою є любов.
В 1920 році М. Уршуля разом з сестрами і великою групою сиріт емігрантів повертається до Польщі. Апостольська Столиця перетворює Автономічний Монастир в апостольське Згромадження, давши йому назву: Уршулянки від Найсвятішого Серця Ісуса Конаючого. Духовність Згромадження зосереджується навколо контемпляції (споглядання) спасаючої любові Христа і участі в Його місії через виховання і навчання, а також службу людям тяжко страждаючим, самотнім, тим які живуть на маргінесі суспільства чи шукають сенсу життя. М. Уршуля навчає сестер любити Бога над усе, а в Богові – кожну людину і усе створіння. Усміх, сонячність душі, покору і вміння переживати сіру щоденність як привілейовану дорогу до святості вважає найбільш достовірним свідоцтвом зв´язку з Христом і засобом впливу євангелізаційного і виховного. Вона сама була явним прикладом такого життя.
Згромадження швидко розвивається. Постають спільноти сестер в Польщі і на східних окраїнах, убогих, багатонаціональних, з наявністю багатьох віросповідань. В 1928 році постає Генеральний дім в Римі і гуртожиток, щоб бідніші дівчата могли спізнати духовне і релігійне багатство серця Церкви і європейської цивілізації. Сестри розпочинають також працю серед бідних в околицях Риму. В 1930 році сестри, товаришуючи дівчатам, які їдуть у пошуках роботи, поселяються у Франції. Усюди, де тільки це можливо М. Уршуля створює осередки праці виховательської і освітньої, посилає сестер до праці і катехизації в місцях найбільших злиднів, організовує видавництва для дітей і молоді, сама пише статті і книги. Ініціює і підтримує створення організації для дітей (Євхаристична круціята), старшої молоді і для жінок. Бере активну участь в житті Церкви і країни, за що отримує високі церковні і державні відзнаки.
Коли у Римі, 29 травня 1939 року, добігло кінця її нелегке,сповнене праці життя, люди говорили, що померла свята.
Святіший Отець Йоан Павло ІІ беатифікував М.Уршулю 20 червня 1983 року в
У Познані, 18 травня 2003 року у Римі відбулась її канонізація.
1865
Юлія народилася в Люсдорф у Австрії, друга із семи дітей Антонія і Юзефини Саліс-Зізерс.
1883
Родина Ледуховських переїжджає до Ліпніци Мурованої, поблизу Кракова.
1886
Юлія вступає до монастиря сестер Уршулянок у Кракові, знаного з високого духовного рівня, вчительської і виховательської праці серед місцевих дівчат, а також з віддалених місцевостей Галіції та Росії.
1904
Мати Уршуля стає настоятель кою монастиря Уршулянок у Кракові.
1907
З благословенням Папи Пія Х разом двома сестрами їде у Петербург і там очолює керівництво гуртожитку для дівчат при польській гімназії св. Катерини.
1908
Збільшується спільнота сестер, яка живе у підпіллі, стає автономним домом уршулянок у Петербурзі, а Мати Уршуля його настоятелькою. В новіціяті, у повній конспірації, готуються до монашого життя наступні уршулянки.
1910
У Фінській затоці утворюється дім для спільноти, а також – реалізовуючи педагогічні ідеї Матері Уршулі – гімназія з гуртожитком для дівчат.
1914
Початок війни стає причиною видалення м.Уршулі з Росії. Затримується у Скандинавії, спочатку у Стокгольмі, а потім в Данії. Поступово забирає сестер з воєнного Петербурга і разом з ними організовує школу для скандинавських дівчат.
Включається у життя місцевої Церкви і середовища, а також розпочинає співпрацювати з Комітетом Допомоги Жертвам війни, утвореним Генрихом Сікевичем у Швейцарії.
1920
Петербурзька спільнота уршулянок повертається до вільної Польщі і оселяється в Пнєвах біля Познаня, а незабаром отримує від Святого Престолу дозвіл на переформування у Згромадження Уршулянок Серця Ісуса Конаючого (сірі уршулянки).
Зі старого кореня виростає нова гілка, яка прагне жити уршулянською духовністю, а також традицією виховательської і едукаційної праці, як привілейованого знаряддя євангелізації в мінливих часах, одночасно шукаючи форм, які відповідають новим потребам, особливо людям убогим. Згромадження під керівництвом Матері Уршулі швидко розвивається. Утворюються доми і розпочинається діяльність в багатьох місцях Польщі і місійні осередки на Східніх Кресах. Від 1928 р. Згромадження розпочинає працювати в Італії, а в 1930, товаришуючи дівчатам, які їдуть на заробітки до Франції, сестри організовують перші доми у Франції.
Мати Уршуля формує сестри, щоб любили Бога понад усе, прагнучи, щоб жили просто, були покірними, а одночасно повні посвячення, творчі в розпочатих ініціативах праці для інших, особливо для дітей та молоді. Посмішку, радість душі і доброту вважала за особливо вірогідне свідоцтво зв’язку з Христом і цьому свідоцтву приписує великий євангелізаційний і виховний вплив. Вчить, що святість доступна кожному, що полягає на любові Бога і людей та заангажованості в щоденні обов’язки.
Багато подорожує відвідуючи спільноти і відповідаючи на нові пропозиції праці.
Підкреслюючи велику роль організацій, які допомагають в катехезі і релігійному вихованніпереносить до Польщі, між іншим, Євхаристійну Круціату (сьогодні: Євхаристійний Рух Молодих).
Організовує видавництво часописів для дітей та молоді, сама пише для них статті. В своєму запрацьованому житті знаходить час, щоб писати книги для дітей. Активно бере участь в релігійному, культурному, суспільному житті країни, за що отримує високі державні нагороди.
Мати Уршуля згорає любов’ю до Ісуса Христа і ця любов спонукає її в усьому, що робить. Любить кожну людину, незважаючи на релігійне визнання, переконання та позицію.
1939
Коли 29 травня помирає у Римі, люди кажуть, що померла свята…
1983
20 червня в Познані Йоан Павло ІІ проголошує Мати Уршулю блаженною. Це перша беатифікація на польській землі.
1989
Збережене від тління тіло бл. Уршулі перевезене з Риму до Пнєв і покладене у каплиці.
2002
Проголошення декрету про визнання чуда за посередництвом бл.Уршулі закінчує канонізацій ний процес.
2003
18 травня Йоан Павло ІІ Уршулю Ледуховську проголошує святою.
Новенна за заступництвом
св. Уршулі
О, Ісусе, Серцю Твоєму
заносимо наші благання...
Споглянь та вчини те,
що Тобі підкаже Твоє Серце.
Дозволь діяти Твоєму Серцю.
О Ісусе, розраховую на Тебе,
довіряю Тобі,
віддаюся Тобі беззастережно,
покладаюся на Тебе.
О Серце, повне любові,
все моє довір`я маю в Тобі,
бо сама по собі
схильна до всякого зла,
але на все сподіваюся
з Твоєї доброти. Амінь.
Заради заслуг Господа нашого
Ісуса Христа, прийми, о Боже,
молитви, які Тобі приносимо
через заступництво
Матері Уршулі, котра вірно
наслідувала чесноти
Найсвятішого Серця Твого Сина
й зішли нам благодаті
про які з довірою просимо. Амінь.
Сьогодні вночі, у віці 76 років, померла с.п. Геновефа Невінська, мати сестри Олени Новінської OSU, яка служить у парафії Христа Царя в Івано-Франківську.
Візитація відбулась у Першу неділю Адвенту, 29 листопада, її проводив архієпископ Мечислав Мокшицький. Спочатку була звершена Свята Меса о год. 8.30 в парафії Відвідин Пресвятої Діви Марії у Ценяві, після якої Львівський Митрополит зустрівся з місцевою громадою.
2020 рік - Рік покликань. Пропонуємо вам другу частину розповіді про Згромадження Урсулянок Серця Ісуса в Агонії.
2020 рік - Рік покликань. Також цього тижня особливо молимомся за покликання до священницького та монашого життя.
Сестра Ірина Губар розповідає про Згромадження Урсулянок Серця Ісуса в Агонії, яке 2020 року відзначає 100-річчя свого створення, та його засновницю, св. Урсулу Лєдуховську. В Україні сестри працюють від початку 1990-х років у Чернівцях, а також у Кам`янці-Подільському та Дніпрі.
.jpg)
Група парафіян на чолі з настоятелем Базиліки Воздвиження Всечесного Хреста о. Анатолієм Шпаком, разом із Сестрами Урсулянками (с.Іриною, с.Анною, с.Юлією та с.Евою) 1 червня вирушила у паломництво на зустріч із Головою нашої Католицької Церкви Франциском до Румунії, де папа прибув із пастирським візитом.
.jpg)
На закінчення «білого тижня» діти, які були до І Св. Причастя разом з батьками у супроводі сестер Урсулинок і священників нашої парафії поїхали до Санктуарію Матері Божої в Більшівцях подякувати за дар Євхаристії.
Група молоді з Буковини та Поділля разом з сестрами-уршулянками Іриною та Анною взяла участь у Європейській зустрічі молоді Тезе, яка відбулася у Мадриді з 28 грудня 2018 року до 1 січня 2019 року.
З 10 по 16 червня в Івано-Франківській парафії Ісуса Христа Царя Всесвіту тривав літній дитячий табір "Канікули з Богом".
.jpg)
13 травня група дітей з нащої парафії відсвяткувала річницю свого Першого Причастя. Повні радості згадували своє хвилювання і захоплення, яким сповнилися рік тому.
© Copyright © 1991-2023 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
