Згромадження Сестер Альбертинок, що служать убогим

Свій шлях до Бога Адам Хмельовський розпочав від новіціяту Єзуїтів, але через 6 місяців покинув його. Перебувючи у свого брата на Поділлі приєднався до Третього Ордену Св. Франциска і вів активну апостольську діяльність серед місцевого населення. У 1887 р. за згодою кард. Альбіна Дунаєвського одягнув габіт, а через рік склав на його руки чернечі обіти, даючи таким чином початок новій Чернечій родині – Братам та Сестрам Альбертинцям, котра базувалася на Уставі Ордену Святого Франциска Асизького. Перші Альбертинки опікувались будинком для бездомних жінок у Кракові. Спершу це був житловий будинок для бездомних жінок, серед яких було багато професійних жебрачок, злодійок та узалежнених від алкоголю жінок. Згодом, у 1918 році міська рада виділила сестрам будинок, у якому лежачі пацієнти отримували цілодобовий догляд. З часом діяльність сестер значно розширилася і вони почали доглядати за хворими.

Свого часу Брат Альберт був пов’язаний зі Львовом і вже через рік після заснування, сестри Альбертинки розпочали у Львові дуже активну діяльність - працювали у притулках для убогих, у будинках для дітей з інвалідністю, для дітей-сиріт, піклувалися про жінок у важких життєвих обставинах. Проте у 1945 році сестрам довелося покинути Львів. Вони повернулися лише 1 листопада 2017 року. Це сталося у 125-ту річницю початку служіння сестер Альбертинок у Львові.

У перші роки брат Альберт сам керував згромадженням, але 7 квітня 1902 року він призначив першу офіційну настоятельку - сестру Бернардину Марію Яблоньську, яка керувала Згромадженням 38 років до своєї смерті у 1940 році. Вона зіграла дуже важливу роль у формуванні Ордену, тому її називають співзасновницею згромадження. Після смерті брата Альберта вона написала Конституцію згромадження сестер Альбертинок, яка забезпечувала йому юридичну стабільність. На момент її смерті сестри альбертинки керували 56 установами та мали близько 500 членів.

До 1916 року на території Львівської архідієцезії сестри діяли у не лише у Львові, але також і у Сокалі, Перемишлі та Станіславові. У притулках кожному голодному давали хліб, бездомним - нічліг, потребуючим - одяг, безробітнім - роботу. Кожен міг розраховувати на допомогу, незалежно від віросповідання чи національності.

Орден св. Брата Альберта був відповіддю на потреби людей того часу. Він організовував будинки для інвалідів та невиліковно хворих, керував сестер на роботу у військові госпіталі та звичайні лікарні, створював кухні, ясла та навчальні заклади для безпритульних дітей та молоді.

Харизмат:

Служіння Христові у ближніх за посередництво вчинків християнського милосердя, особливо найбільш потребуючим, покинутим та безпритульним.

Герб:

Францисканський герб – на фоні хреста перехрещені руки, доповнені символом хліба, який є знаком доброти, відповідно до слів бр. Альберта: Бути добрим, як хліб.

Гасло: Бути добрим, як хліб


Адреса:

Плебанівка, вул. Соборна, 11б

Львів, вул. Свєціцького 8/6

albertynki.13ua@gmail.com

albertynki.com

facebook.com/sestryalbertynki