У братній зустрічі єпископів обох обрядів та у пленарному засіданні Конференції Римо-Католицьких Єпископів України взяв участь Апостолький Нунцій архієпископ Вісвальдас Кульбокас.
Представник папи Франциска поділився враженнями з CREDO від братньої зустрічі з єпископами РКЦ та УГКЦ, про важливість співпраці церковних та гуманітарних організацій, які надають допомогу постраждалим від війни, а також розповів про те, як він особисто переживає події в Україні підчас війни.
В якій атмосфері проходила зустріч єпископів обох обрядів та які важливі питання на ній піднімалися?
-Ви бачите мене радісним, тому що ще вісім місяців тому ми навіть не могли мріяти, що зможемо усі разом зустрітися. Нам потрібна сильна віра і маємо багато молитися, бо власними силами не здолаємо ворога. А коли ми разом – ми підтримуємо один одного. І це був найважливіший аспект цієї зустрічі. Потім ми також мали конкретні питання про те, що ми чекаємо від Святішого Отця – духовно, гуманітарно, в дипломатичних аспектах. Ми говорили також про співпрацю з державою і з гуманітарними організаціями. Я вийшов з цієї зустрічі радісним, бо для мене вона була певним знаком. Знаком не того, що ми досконалі, а що маємо можливість співпрацювати, підтримувати зв’язок і підтримувати один одного. Тому я дякую Богові за це!
Як ви оцінюєте ефекти і плоди роботи тих гуманітарних організацій, з якими Вам довелося мати справу за період війни?
-Гуманітарні потреби України зараз настільки великі, що жодна надана допомога не буде достатньою. Це неможливо. Як теж неможливо мати повну інформацію про всі гуманітарні ініціативи. Але я бачу, що кожен робить те, що може і так, як дозволяють обставини тої чи іншої області та регіону. У нас була також зустріч з представниками організації «Церква в потребі», щоб подякувати їм за підтримку.
Багато українців зараз опинилися за межами України, можливо ви маєте контакт з організаціями, які надають підтримку чи допомогу тим з-поміж них, які є вірянами нашої Церкви?
-Так, зараз дуже багато українців перебувають закордоном. Я знаю, що українці в Литві працюють в аеропортах, супермаркетах, вчать мову і намагаються допомагати своїй країні, як можуть. Знаю, що українці в Польщі організували цілу мережу волонтерських контактів, щоб допомагати українським військовим з необхідним спорядженням. Думаю, що це не поодинокі випадки. І ми всі їм дуже вдячні.
Що ви особисто вважаєте найважливішим у часі війни? І що було найскладнішим за цей період?
-Я думаю, що найважливіше - це захищати Україну з великою вірою. Коли ми шукаємо як захистити Україну від агресора, то я хочу бачити, що Господь Бог і наша віра на першому місці. Це для мене найважливіше питання. Все інше – це благодать.
І хоча ми втрачаємо багато життів і не знаємо, що казати батькам, які втратили своїх дітей на цій війні, але для мене, як для пастиря, як для представника папи, бути разом з українцями, які захищають свою Батьківщину - це є велика благодать.
А найважче для мене було думати, що робити, коли Київ потрапить під окупацію. Але до цього не дійшло і це теж благодать. І тепер ця зустріч єпископів, про яку ми не могли і мріяти вісім місяців тому – це теж благодать.
Автор : Віта Якубовська