12 листопада, рік тому, помер свідок віри, єпископ Броніслав Бернацький. Довголітній пастир і єпископ, який створив і відбудував Одесько-Семпіропольську дієцезію, він збагатив не лише свою дієцезію, а й наш єпископат своїм служінням як очільник єпископської конференції.
Він збагатив нас, молодих єпископів, понад усе; він був батьком. Ми часто називали його патріархом, бо він завжди мав відкрите серце, добре слово, добру пораду та втіху для кожного. Він завжди вселяв у наші серця довіру до Бога та надію на кращі часи. І тому згадуймо його у своїх молитвах.
Дякуємо єпископу Броніславу за все добро, яке він нам дарував. І просимо його зараз також заступитися з небес за нас і випросити для нас благодаті, які нам потрібні для нашого подальшого життя тут, у нашій церкві в Україні.
Вічний спокій даруй йому, Господи, і нехай світло вічне світить йому.
Біографічна довідка:
Єпископ Броніслав Бернацький народився 30 вересня 1944 року в селі Мурафа на Поділлі, у скромній сільській хаті. Коли йому було шість років, батько виїхав на Урал у пошуках роботи і більше не повернувся. Малого Броніслава виховували мати й бабуся. У ті роки не дозволялося говорити польською мовою, тож мати потайки діставала з укриття польський молитовник і вчила сина читати та писати, а бабуся стояла на варті, чи ніхто не йде.
Мурафа, що нараховувала кілька тисяч жителів, тоді була одним із оплотів католицької віри на Поділлі. Від наймолодших років Броніслав прагнув стати священником. Великий вплив на його покликання мали переслідувані комуністичною владою священники Антоній Хоміцький та Мартиніян Дажицький. Саме о. Дажицький передбачив, що Броніслав стане єпископом і відродить Церкву на півдні України.
Юний Броніслав часто супроводжував о. Дажицького під час поїздок до інших парафій. Такі виїзди тривали по кілька днів. Коли священник отримував дозвіл на відвідини певного міста, він сповідав день і ніч, уділяв таїнства. Серед цих місць були Мурафа, Шаргород, Чернівці, Томашпіль та Чечельник. Хлопець спостерігав за свідченням віри священника і людей, які, молячись, обливали підлогу сльозами й стирали її колінами. У часи, коли не було священників, вірні брали участь у так званих «сухих месах» — богослужіннях без священника. На вівтар клали орнат, люди співали, а в момент переосвячення дзвони били на знак єдності з Христом.
Після закінчення школи Броніслав працював у колгоспі. Завдяки посередництву о. Хоміцького та о. Дажицького, після багатьох спроб, у 1966 році його прийняли до семінарії в Ризі. Через шість років, 28 травня 1972 року, він прийняв священничі свячення з рук архієпископа і кардинала Юліяна Вайводса.
Першою парафією, де він розпочав служіння (11 червня 1972 року), була рідна Мурафа — парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Згодом він був настоятелем парафій св. Анни у Барі, св. Миколая єпископа і мученика в Чернєївцях та св. Олексія у Жмеринці. Відновлював, повертав і будував численні храми.
У 1995 році знову очолив парафію в Мурафі та водночас був призначений генеральним вікарієм Кам’янець-Подільської дієцезії. Під час служіння у Барі — місті, відомому Барською конфедерацією — його називали «барським королем».
Єпископ згадував, що в часи переслідувань його було заарештовано, і тоді кілька тисяч бабусь зібралися під будівлею НКВД, вигукуючи: «Віддайте отця!»
4 травня 2002 року Апостольська Столиця оголосила про створення Одесько-Сімферопольської дієцезії, яка охоплювала Крим, а також Одеську, Миколаївську, Херсонську та Кіровоградську області. Першим її ординарієм став о. Броніслав Бернацький.
Введення на престол нового єпископа відбулося 4 липня 2002 року в Кам’янці-Подільському. Його здійснив кардинал Мар’ян Яворський у співслужінні з апостольським нунцієм архієпископом Ніколою Етеровічем та єпископом Яном Ольшанським.
Інґрес до катедри Успіння Пресвятої Діви Марії в Одесі відбувся 13 липня 2002 року. Як єпископське гасло він обрав слова: «Через Марію до Ісуса».
Єпископ Бернацький очолював Комісію у справах мирян при Конференції єпископів України. Також був ініціатором і головою Міжконфесійної духовної ради християнських сповідань Одеської області.
1 грудня 2018 року його обрали головою Конференції єпископів України.
За заслуги перед Церквою та польською спільнотою у 2016 році він був нагороджений Командорським Хрестом Ордену «За заслуги Республіки Польща».
8 лютого 2020 року Папа Франциск прийняв його відставку з уряду єпископа дієцезії у зв’язку з віком.
Останні роки життя єпископ Броніслав провів у рідній Мурафі, куди часто приходили друзі та парафіяни. Попри хворобу, він залишався людиною доброзичливою й гостинною.
Похоронні урочистості розпочалися 16 листопада в катедрі Одеси. Наступного дня, у неділю, труну з тілом єпископа перевезли до Бару, де він служив майже двадцять років. Там, при великій кількості вірних, була відправлена Свята Меса.
19 листопада відбувся похорон у Мурафі. Святу Месу очолив Апостольський нунцій в Україні, архієпископ Вісвалдас Кулбокас, а проповідь виголосив архієпископ Мечислав Мокшицький. Похоронні відправи на цвинтарі очолив єпископ Кам’янецький Леон Дубравський.
Єпископ Броніслав Бернацький спочив поруч зі своєю матір’ю та духовним наставником — священником Антонієм Хоміцьким — на місцевому цвинтарі, навпроти цвинтарної каплиці.
Автор : Олександр Кусий
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
