Новини

Назад

Журналістика для християнства

: 622 2014-08-21 00:00:00

Дебати про християнські цінності неодноразово з’являються на сторінках українських ЗМІ, вони мають не лише символічний характер, але, головним чином – це є спір етичного виміру, про те, як виховати людину.

 

Оскільки журналістика несе собою і виховну функцію, немає нічого дивного, що вона коментує і дає так-звані універсальні рецепти на життя. Але, в добу умовної демократії з нотками лібералізму, поради, як жити і що є дійсно вартісним дещо змінилися, похитнулася ієрархія цінностей. Поняття моралі як такої з кожним днем набуває все більш алегоричного змісту.

За останні десятиліття, у період формування України як незалежної держави релігійна свідомість громадян теж трансформувалася. Наші батьки, дідусі та бабусі, які знали лише елементарні молитви та маючи обмежений доступ до правдивої інформації, незважаючи на переслідування та заборону проявляти будь-яку релігійну приналежність, донесли християнські традиції. Завдяки вірі предків, сьогодні ми маємо право на свободу віросповідання прописане в Конституції України, яке дає можливість вільно сповідувати обрану собою релігію.

На відміну від попередніх поколінь, сьогодні українці часто, маючи вільний доступ фактично до будь-якої інформації, а тим самим мають змогу порівнювати, аналізувати, формувати власну думку, все є дещо скептично наставлені до християнства. Такий стан речей левовою мірою, обумовлений працею ЗМІ. Сприйняття і формування образу того – яким є Бог і якою є релігія, формує безперечно журналістська діяльність.

Захищають Церкву, як необхідну та незамінну інституцію, сьогодні переважно лише релігійні спеціалізовані видання. Натомість, традиційні світські ЗМІ дотримуються методу замовчування або нейтралітету у гострих контраверсійних християнських дебатах, але часто словами медіапростору утруднюють трактування моделі моральних відхилень, культу так званої нетрадиційності, як певного роду альтернативи для достойного способу життя. І це для нас вже поступово стає нормою.

З вищевказаних міркувань, виникає необхідність говорити про компетентність світської журналістики України у висвітленні християнських цінностей, які часто, через банальну необізнаність допомагають християнським опонентам підтримувати брехню.

Також і досі існують ті, як наслідок пострадянського суспільства, які трактують релігію, як опіум чи певного роду пропаганду. Пропонують концепції світськості, яка означає неприсутність християнських цінностей у публічному житті. Це означає стерти Церкву з публічного життя, альтернативою чого має бути – світське світобачення.

Звертаючись до релігійної тематики, журналісти можуть здійснювати дві типові помилки: вживати слова з негативним забарвленням відносно представників релігійних меншин і, доводячи перевагу однієї конфесії над іншими, принижувати їх. У цьому випадку вони, як правило, користуються джерелами, зацікавленими саме в приниженні якої-небудь спільноти, священнослужителя, церкви або конфесії. І, що абсолютно суперечить принципам журналістського професіоналізму, не дають жодної можливості відповісти опоненту в тій самій статті.

Але попри все це, журналісти можуть поширювати і включитись в справу розповсюдження євангелізації. ЗМІ можуть допомогти Церкві в проголошенні Євангелія з усією його нескінченною свіжістю в контексті щоденної дійсності людського життя. Для цього має бути задіяна жива Церква. Кожен християнин в цій епосі, так як відважні святі, є зобов’язаним свідчити своїм добрим прикладом і вказувати на джерела надії, що є в ньому. Ефективне християнське свідчення не полягає в тому, щоб бомбардувати людей релігійними посланнями, але в нашому бажанні бути доступними для інших, терпеливо і в повазі заангажовуючись в їх питаннях і сумнівах на шляху в пошуках істини і сенсу людського існування. Тоді журналісти писатимуть не про війни конфесій, а про Церкву як інституцію миру та любові.

Чим активніше Церква буде присутньою у журналістиці, тим більша кількість віруючих людей працюватимуть у ній, а, отже, є великий шанс для переміни суспільства. Людина, яка любитиме Бога та ближнього, не дозволить собі говорити неправду, особливо, якщо це стосується ЗМІ, що доносять інформацію до величезної кількості людей. Журналістика повинна казати правду, адже представники цієї професії формують людську думку, а завданням журналіста, працівника засобів масової інформації, є показати глядачам, слухачам та читачам правдивий стан речей.

Оксана Конанець

---