Новини

Назад

Ювілейне архидієцезіальне паломництво до Рима

: 831 2025-05-02 22:23:27

Із 28 квітня по 2 травня 56 осіб із Львівської архидієцезії взяли участь в особливому ювілейному паломництві до Рима. Маршрут пролягав через Падую, Венецію, Рим і Флоренцією. Центральною подією стало проходження через Святі Двері в базиліці св. Петра та Свята Меса, яку очолив архиєпископ Мечислав Мокшицький. До молитви також долучився Посол України при Апостольському Престолі - Андрій Юраш.

Паломники діляться своїм духовним досвідом й емоціями від мандрівки:

1. «Щиро вдячна Богові та організаторам, особливо отцеві Лукашу, за можливість брати участь у паломницькому турі до Рима. Це було неймовірне поєднання духовної подорожі з пізнавальною мандрівкою. Вдала організація переїздів, відвідування святинь та екскурсій. Хоч і тіло - втомлене, проте душа - у піднесенні… У буденних клопотах ми часто забуваємо про неї, але вона потребує набагато більшого зцілення, аніж наше тіло. Ця паломницька подорож для мене - незабутня, наповнена Божим благословенням, неймовірною красою та новим досвідом і знаннями» - Оксана Павелчак, Івано-Франківськ.

2. «Для мене паломництво - не екскурсія, хоч вона тут присутня. Не мандрівка, хоч вона теж є. Не зустріч, хоч і трапляється.

Це - супровід. У цьому слові є відповідь для мене. Разом у дорозі. Так я розумію суть цього слова. 

Таємницю паломництва Надії у Ювілейний рік - 2025 відкрив мені її символ. Проєктів було декілька, а найкраща версія й відкрила мені суть слова «паломник». Попереду - хрест. Це Ісус. До Нього мандрую. Священник тримає хрест - це зустріч. Ісус і священник уже зустрілися. Священник мені вкаже напрямок до хреста, але без його сприяння я не зустріну Ісуса. А екскурсія полягає у відчутті плеча сусіда. У символі всі учасники на відстані руки і є плече.  Тому паломництво - це хрест Ісуса, руки священика, плече сусіда.

Я та Україна потребуємо цей Ювілейний рік Надії для миру і перемоги» - Федоришин Наталія.

3. «Найперше, що відкладаємо на потім - це мрії. І навіть, якщо життя зовсім буденне, здійснення мрії дає відчуття перспективи, висоти. 

Під час паломництва віднайшла загублене відчуття вселенськості Церкви, величезної спільноти вірних у Христа. 

Мабуть, цінність можливості відвідання папських базилік зможемо усвідомити із плином часу. А поки є вдячність, спокій, глибокі переживання та прагнення пізнавати Бога у всьому: у красі каменя, пензля, у дорозі, обставинах і людях. 

Дякуємо доброму Богу за сили у паломництві, архиєпископу Мечиславу за благословення, отцю Лукашу - за організацію та відчуття безпеки в подорожі» - Mарта.

4. «Паломництво до Рима стало для мене справжнім духовним оновленням.

Стоячи на площі святого Петра серед тисяч паломників із різних куточків світу, я відчувала справжню єдність Церкви. Попри різні національності, колір шкіри, життєві обставини та особисті переживання, нас об’єднує одне — любов до Бога і приналежність до однієї Церкви. Це наочне свідчення багатонаціональності, живої віри та прагнення до спільних цінностей пронизує душу.

Це неймовірний досвід, що справді змінює погляд на світ. Відвідини святинь і глибока молитва зміцнили мою віру, а душа віднайшла довгоочікуваний мир. Рим назавжди залишиться в моєму серці як місце, де я по-особливому відчула Божу близькість» - Марина Дороніна.


5. «Наша подорож була наповнена любовʼю до Бога та його ласкою. Господь супроводжував нас на кожному кроці: ми швидко перетинали кордон, легко й організовано діставались усіх запланованих місць.

У Падуї ми відвідали храм, де похований святий Антоній. У Римі - чотири святині: базиліку святого Петра, Санта-Марія-Маджоре, де похований Папа Римський Франциск, святого Альфонса, де зберігається ікона Матері Божої Неустанноі Помочі, та Святі сходи, привезені з Єрусалима.

Невідʼємною частиною нашого паломництва були Святі Меси, під час яких нас огортала Божа любов, а серце наповнювалось невимовною радістю від пережитого і побаченого. Неймовірна краса храмів, давні фрески, склепіння, статуї - усе це зачаровувало та занурювало в Середньовіччя. Ми захоплювались роботами Мікеланджело.

Але найглибше враження на мене справили Святі сходи. Це 28 сходинок, якими Ісус Христос піднімався на суд до Понтія Пилата, де зостались краплі святої крові нашого Спасителя.

Наблизившись до них, ми побачили чергу людей різного віку: молодих, похилого віку та дітей, які долали шлях Христа. Уже на верхніх сходинках я помітила чоловіка, який, стоячи на колінах, тримав на руках хворого сина. Я теж на колінах ступила на першу сходинку - і почалася моя хресна дорога. Перші пʼять сходинок я пройшла майже без зусиль, але що вище я підіймалася, то сильніше я відчувала біль в ногах і колінах, було тяжче дійти середини сходів, коліна пекли вогнем, але назад не було дороги, я злякалася, що не зможу переступити на наступну сходинку, але побачила на ній краплю святої крові Ісуса Христа, заховану в скляній капсулі.

Я уявила, як Ісус ніс свій хрест на Голгофу, як йому було важко, як на сонці пекли Його рани, і сльози залили мої очі. Я відчула ту фізичну біль, яку він терпів. Але люди помалу просувалися вгору, треба було продовжувати шлях на колінах, йти до кінця, так, як Він ішов. Це, направду, було дуже складно та боляче. Однак, коли я вийшла нагору, тоді я зауважила четверту краплю крові - і сповнилась легкістю, наче всередині щось очистилось, я відчувала, що по-іншому розумію страждання Христа. Це був дивовижний досвід Божої любові до нас» - Лілія, 57 років, м.Львів-Сокільники  парафія св.Йоана Павла ІІ.

6. «У Римі було дуже цікаво: архітектура, культура, мовлення, співи, музика, їжа, гарні краєвиди й не тільки.

Великі костели, у яких ми мали Святу Месу, де можна було прислуговувати - це закарбувалося в пам’яті на все життя. 

Паломництво було дуже цікавим, виснажливим, тривалим, але вартувало оглянути історичні міста Італії і центр християнської церкви. Дякую за такий чудову подорож!» - Мечислав Габер 15 років.

Парафія Св. Йоана Павла ІІ

Місто Львів

7. Це була одна з найкращих моїх поїздок за емоційним наповненням. Очима побачила дуже багато краси, духовно точно моє серце відкрилось більше для Бога, відчула його близькість і любов. Ще мене дуже торкнули слова пані Христини, яка нас супроводжувала... «Цей момент, де ти контролюєш своє життя, ти не довіряєш Богу...» Також зустріла дуже класних людей, від яких отримала допомогу, підтримку і заспокійливе. Дякую за цей час всім причетним. Отець Лукаш, вам особливо за терплячість, холодний розум і спокій в нестандартних ситуаціях. - Христина

О. Лукаш Лесняк



Назад