Новини

Назад

Що нам робити в нашій сьогоднішній ситуації. 6. Не противтеся злу

: 782 2014-11-24 00:00:00

 

Не противтеся злу. Як це розуміти? Чи не говорили нам, що першим обовязком християнина є зворотня поведінка: противитися злу?! Зрозуміло: злу, тобто гріху, спокусі до гріха завжди треба противитися. Не можна також погоджуватися на жодну форму зла в нашому оточенні, в публічному житті, в громадському житті, політичному, тощо. Проблемою є лише форма, в якій слід противитися злу. В світі практикується зазвичай та форма противлення злу, яку Книга Буття вкладає в уста Ламеха, одного з древніх праотців людства. І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро! (пор. Бут 4,23–24).Той жорстокий принцип застосовується до сьогодні досить широко. Думаю, що кожен з нас легко згадає ситуації, в котрих охоче сам користався з них. Коли нас хтось кривдить, ображає, відбирає те, що наше, то ми як тільки можемо, описраємося злу, вимагаємо повернення свого, але не лише це, ми чекаємо на момент, коли нашому кривднику підвернеться нога, відплачуємо йому тією  самою монетою і даємо йому щось до того, щоб запамятав, щоб навчився, щоб на майбутнє знав, що нами не можна потикати.

Святе Писання Старого Завіту є вже великим кроком вперед,  коли помякшує той принцип, кажучи: Око за око, зуб за зуб, … рана за рану, синець за синець (Вих 21,24 наст.). За одне око, достатньо одного ока, за один зуб достатньо вибити ворогові один зуб, а не десять, як того бажає Ламех, що живе в кожному з нас. Та помякшена форма відплати за кривду теж належить до способів противлення злу, що широко практикуються в світі, але є далекими від християнства. У Старому Завіті вона була поступкою Бога, котрий знав, що до чогось більшого людина без Христа не здатна. Ісусовий спосіб боротьби зі злом є цілком іншим. Його характеризує саме те парадоксальне твердження: Не противтеся злу! (пор. Мт 5,39). Це значить: коли до тебе приходить кривда, коли топчуть твої права, не захищай своє щастя відповідаючи насиллям на насилля, жорстокістю на жорстокість, злом на зло, але радше вмирай, дозволь розпинати себе, як Ісус не захищав свого святого права на життя, але дав себе розіпяти. Аж до такої міри збільш свою любов до ворогів!

Тут проте, слід сказати одне “але”, котре тепер ми часто буде змушені собі пригадувати. Етика Ісуса не долаштована до мір нашої людської ментальності і до мір наших людських сил. Вона закладає, що в людині може заіснувати конкретна дуже велика і радикальна переміна. Щоб могти не опиратися злу, слід спершу ще раз народитися, народитися зі Святого Духа, треба ще раз бути сотвореним Богом, треба дійсно воскреснути з Ісусом до цілком нового життя, життя вічного. Все те і справді діється з нами в Хрещенні, але це таїнство малій дитиніі, коли її охрестять, дає ту дійсність в ембріоні. Той ембріон повинен розвиватися в нашому зрілому житті. І лише коли той розвиток заіснує, зявляється в нас - не нашою міццю, але міццю Бога - відкритість на любов до ворогів і та спроможність практикувати її.

4 червня 1982 р.

(Буде продовження...)

---