
20 років парафіяни костелу св.М.Магдалини борються за те, щоб, відновити історичну справедливість і повернути костелу його справжнє призначення.
Вперше, на місці теперішнього органного залу, у 1600-1612 рр. постав дерев’яний костел, на місці якого згодом з’явилась велична кам’яна споруда.
Мало знайдеться у Львові храмів, які мали б так захоплюючу історію.
Вже у 1648 році костел зайняли війська Богдана Хмельницького, а у другій половині XVII століття будівля постраждала від пожежі. У 1754-1758 роках до тодішнього костелу добудовано вежі, змінено фасад. Сучасного вигляду костел набув у 1780 році. У 1932 році встановлюють великий орган, виготовлений в Чехії, який сьогодні є найбільшим в Україні. Орган мав 70 регістрів, 12 з яких були розміщені окремо в спеціальній шафі з лівого боку над вівтарем та додатковий пульт управління в самому вівтарі.
Свою «релігійну місію» будівля виконувала і за радянських часів – включно до 1962 року, потім приміщення костелу віддано під спортивний зал. Але вже незабаром зал пристосовано під органний зал Львівської консерваторії імені М.Лисенка.
З 1998 року у храмі регулярно проводяться Служби Божі. Попри те, що у храмі присутній, згаданий вище, розкішний орган, - інструмент, спеціально призначений до супроводу літургії, парафіянам не дозволено ним користуватись. Вони змушені, під час Служби Божої використовувати електронний синтезатор.
Нагадаю, що відповідно до рішення Львівської Міської Ради від 11 березня 2010 року храм св. Марії Магдалини, який знаходиться по вул. Степана Бандери, 8 у Львові, передано на 20 років у розпорядження Будинку Органної та Камерної Музики у Львові на засадах безкоштовної оренди.
«Парафія не проти, аби у церкві також функціонував Органний Зал, але на засадах орендування органним залом приміщення храму, а не навпаки», – говорить о. Володимир.
Співіснування парафії і Органного залу в одній будівлі на засадах, встановленими сьогодні Міською Радою, - конфліктовне. Наприклад: під час парафіяльних Місій, в березні цього року, парафію залишили без струму, вимкнувши таким чином освітлення і мікрофони. З цього приводу парафіяни були змушені 5 березня 2012 р. пікетувати Міську Раду. Все вказує на те, що давно назріла потреба вирішити цю складну справу.
Зараз триває судовий процес у Київському окружному суді про повернення храму парафіянам. Звернувшись до прес-служби Міської ради за коментарем, мені відповіли, що юрист, який може це прокоментувати зараз знаходиться у Києві, власне через цю справу. Але звернувшись вдруге, я таки змогла отримати коментар міської влади. На мої питання відповідав Оліярник Роман Іванович, начальник відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської Міської Ради. За його словами «богослужінням, які відбуваються там за злагодженим графіком, ніхто не перешкоджає. Проблеми із освітленням виникають із заборгованостей громади, а на рахунок використовування органу в літургії – про це невідомо. Причиною конфлікту є дві речі:
Якщо коментувати теперішній судовий процес, то: правових підстав на передання прав власності громаді немає. Будівля належить місту і місто розпоряджається ним на власний розсуд».
Я опитала львів’ян, на вулицях міста. Вісім із десяти опитаних сказали, що приміщення варто передати парафіянам, адже костел був будований як місце для літургій і це його істинне призначення . Двоє з десяти відповіли, що Львову, як культурній столиці України, потрібен органний зал. А оскільки орган в філармонії недіючий, то приміщення костелу єдине місце для концертів органної музики.
Надіюсь, врахувавши історичне призначення храм повернуть католикам, аби Євхаристійний Ісус зміг назавжди повернутись до покинутого дому, а не навідуватись туди у визначені владою години…
Анна АНУФРІЄНКО