Новини

Назад

Літургійні матеріали на першу суботу березня 2015 р.

: 814 2015-03-01 00:00:00

 

Перша субота березня 2015 р.

7  ІII  2015 р.

Хрещення Господнє

Охрещені, щоб не впадати у відчай!

До душпастирських оголошень у неділю 1.03.2015 року

У найближчу суботу місяця будемо переживати вже котрий раз спільний молебень першої суботи місяця. Запрошуємо усіх сердечно до участі в молебні до Божої Матері, який відбудеться у .......... о ............

 

Впровадження до Святої Меси на 7 березня 2015 року

Страждаюча Матінко, допоможи нам і всім засмученим людям відкривати в стражданні глибокий сенс. Вчини, щоб великі наші терпіння, котрі заливають світ, не були втрачені в бунті та розпачі, але були освячені та пожертвувані Отцю в єдності з Христом. Випроси, щоб страждання християн сталися винагородженням Богові за гріхи світу та спричинялися до його спасіння. Царице Мучеників, випроси нам міць і відвагу, щоб ми завжди вміли повторювати за Ісусом «Отче мій, якщо не може оминути Мене ця чаша, нехай виповниться Твоя воля».

Ісус Христос прийшов нас відкупити з неволі гріха й обдарувати спасінням. Визнаймо перед Богом наші провини та просімо про прощення, щоб засяяло в нас Його спасіння.

Допомога гомілетична: фрагмент книжки кардинала Жозефа Луї Бернардіна «Дар миру»

Співучасть у терпінні з Господом Ісусом.

Усе моє священницьке життя було зосереджене на Христі – на тому, що проголошував, що робив і ким був для інших. Зараз частіше зосереджуюся на Його хресті та стражданні. Терпіння Ісуса було не тільки реальне, але також винагороджуюче і даюче життя.

Христос був у всьому людський; відчував біль так само, як і ми. Можна також припускати, що Його терпіння у багатьох відношеннях було набагато боліснішим аніж те, яке коли-небудь буде нам дане. А однак, стаючи в обличчі страждання, вмів перемінити його в щось більше – вмів похилятися над хворими і стати меншим, завдяки чому Його кохаючий Отець міг краще через Нього діяти.

Коли споглядаємо на хрест і думаємо про людей, котрі на різний спосіб беруть участь в тій таємниці, багато істин нам об’являється. Хочу звернути увагу тут на одну з них: найважливіша таємниця хреста полягає на тому, що народжує вона певну самотність і перешкоджає нам інколи побачити, що все що діється навколо - відбувається для нашого блага і що насправді ми не самотні.

Це почуття покинутості й надзвичайно докучливої самотності виразно чути в словах Ісуса: «Боже мій, Боже мій, чом Мене залишив?» (Мт 27, 46). Якщо наш Господь досвідчував болю і терпіння, то чи ми, Його учні, можемо домагатися легшого життя? Ні! Подібно як Христос, мусимо приготуватися на страждання. Існує однак принципова відмінність поміж терпінням учнів Ісуса а терпінням тих, котрі ними не є. Різниця та виходить з факту, що ми страждаємо як учні в єдності з нашим Господом. Таке страждання це щось іншого. Проте слід пам’ятати, що навіть ця єдність з Христом не є в змозі до кінця усунути почуття самотності і покинутості.

Наше зрозуміння страждання – не тільки його необхідності, але також виповнюючого його сенсу і вартості відкуплення – у великій мірі робить нас вразливими на інших. В самій істоті, страждання досконало перевіряє нашу здібність співвідчувати з ближніми, а пояснення цього є дуже простим. Коли перебуваємо серед людей, котрі страждають, дуже часто виявляється, що допомогти можна тільки одним способом: бути з ними і товаришувати їм у дорозі, так як Ісус товаришує нам. Таке ставлення може народжувати знеохочення, тому що зазвичай любимо бути активними і все ремонтувати навколо себе. Прагнемо контролювати не тільки своє життя, але життя наших близьких. Тому дуже часто підлягаємо знеохоченню, коли стаємо перед особою, котрій допомогти можна лише присутністю і спільною молитвою. Дратує нас ця необхідність втілення в мовчазний знак Божої турботи та любові.

А однак здібність пожертвування іншим такої молитовної допомоги є ключем, котрий відкриває браму таємниці страждання. Наша співучасть в пасхальній таємниці – тобто в страстях, смерті й воскресінні Ісуса Христа – приносить нам певну міру свободи. Вміємо тоді піддатися «Божій волі, відмовитися від власних планів і довіритися цілковито в руки небесного Отця, знаючи, що до Нього належить остаточно перемога. Чим більше закриваємося в колі свого я і прив’язуємося до інших людей, чим більше пробуємо піддати своїй владі майбутнє, тим більше втрачаємо правдивий сенс нашого життя, досвідчуючи почуття пустоти й даремності всього. Відкриття істоти людяності лежить в підданості Богу, з’єднанні з Ним і дозволу Йому на керуванні нашим життям. Власне в акті приниження себе, серед фізичних, емоційних і духових страждань, можемо віднайти відкуплення, життя, мир і радість.

Є це урок, котрий спочатку мусимо навчитися від Ісуса, а потім тільки передавати іншим. Таємниця, тихість і мета страстей Христових повинні стати частиною нашого життя; тільки тоді зможемо віддатися в руки Бога і служити як знаряддя Його любові для збудування інших.

Як християни, тобто ті, котрі хочуть кохати так, як кохав Ісус, мусимо над усе погодитися на існування страждання. Не можна нам віддалятися від ближніх і заховувати холодну дистанцію – Ісус так не робив. Роки нашого християнського життя виповнені будуть стражданням за інших і співтерпінням з іншими. Так само як Христос, об’являймо любов до людей тільки тоді, коли товаришуємо їм в дорозі через темну долину – долину хвороб, моральних проблем, переслідувань і обмежень.

Молитва вірних

З довірою занесімо наші прохання до Всемогутнього Бога, котрий з любові до людини посилає на світ свого Сина.

1. Молімося за святу Церкву, щоб уміла з міццю проголошувати Добру Новину про спасіння.

2. Молімося за керівників держав, щоб їхні діяння мали на меті мир і захищали життя від зачаття аж до природньої смерті.

3. Молімося за матерів, щоб приклад Марії зміцнював їх у переживанні материнства.

4. Молімося за ненароджених дітей, щоб були прийняті з любов’ю.

5. Молімося за померлих, щоб могли тішитися вічним життям у небі.

6. Молімося за нас самих, щоб ми завжди чинили згідно Божої волі відносно нас.

Просимо Тебе, Господи, вислухай наші покірні прохання та вчини, щоб Святий Дух наповнив наші душі своєю благодаттю. Через Христа.....

Допомога у проведенні медитації над Таємницею Світла: Хрещення Господнє

Фрагмент книжки: Бенедикта XVI – кард. Йосифа Рацінгера «Ісус з Назарету» (стор. 36-38)

Можна собі уявити те надзвичайне враження, яке мала викликати особа Хрестителя і Його проповідь у бурхливій єрусалимській атмосфері тієї історичної доби. Нарешті знову з’явився пророк, про що свідчить і Його життя. Нарешті знову проявляється дія Бога в історії. Йоан хрестить водою, але той Більший, який хреститиме Святим Духом і вогнем, вже стоїть перед дверима. Тому розповідь Марка зовсім не варто вважати перебільшенням: „І виходили до Нього – вся країна Юдейська та всі єрусалимляни...” (1, 5). До хрещення Йоана належить і сповідь – визнання гріхів; юдаїзму того часу були знайомі багато абстрактно-формальних визнань гріхів, і навіть цілком особисті визнання, в яких треба було назвати окремі грішні вчинки (Gnilka, цит. вид.,с. 68). Йдеться справді про подолання колишнього грішного існування, про прорив до нового, зміненого життя. Це символізує процес хрещення. З одного боку, тут наявна смерта символіка поринання в воду, за якою стоїть смерта символіка нищівного та руйнівного потопу. Океан здавався давнім мислителям потсійною загрозою космосу, землі: символом потопу, що міг би похоронити всяке життя. Цю символіку могла передати і ріка. Але як потік, вона є насамперед символом життя: великі ріки – Ніл, Евфрат, Тигр – є великими донорами життя. І Йордан для своєї навколишньої місцевості також є джерелом життя – донині. Йдеться про очищення, про звільнення від бруду минулого, що обтяжує і викриклює життя, - про новий початок, тобто про смерть і воскресіння, про те, щоб життя розпочати заново. Тому можна сказати, що йдеться про відродження. Все це виразно розвинулося щойно в християнському богослов’ї хрещення, але закладене вже у сходженні в Йордан та виході з нього.

Ми знаємо, як ціла Юдея і Єрусалим виходили на прощу до Йордану на хрещення. Але ось відбувається щось нове: „Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Гагилеї, і був хрещений Йоаном у Йордані” (Мк 1, 9). Про прочан із Галилеї досі не йшлося; здавалося, все обмежувалося юдейським простором. Але справді новим є не те, що Ісус приходить з іншої геграфічної зони, так би мовити, здалеку. Справді новим є те, що Він, Ісус, бажає дати себе охрестити, що Він входить у сірий натовп грішників, що чекали на хрещення на берегах Йордану. До хрещення належало визнання гріхів. Це було визнання гріхів, прагнення відкинути старе, невдале життя та розпочати нове. Чи Ісус повинен був це робити? Як Він міг визнати гріхи? Навіщо Йому було відкидати від себе минуле життя? Ці запитання повинні собі ставити християни. Суперечка між Хрестителем та Ісусом, про яку розповідає Матей, виражає і їхнє власне запитання до Ісуса: „Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?! ” (Мт 3, 14). Матей повідомляє далі: „Ісус у відповідь сказав до нього: Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду. І тоді він залишив Його” (Мт 3, 15). Сенс цієї відповіді, що звучить загадково, розкрити нелегко. У всякому разі у маленькому слові „arti” – тепер – приховане певне застереження: у конкретній, тимчасовій ситуації треба поступити певним чином. Вирішальним для тлумачення відповіді Ісуса є значення слова „правда”: треба здійснити всяку „правду”. Правда у світі, в якому перебуває Ісус, є відповіддю людини на Тору, прийняття цілої Божої волі, несення, як казали, „ярма Божого Царства”. Йоанове хрещення Торою не передбачалося, але цим висловом Ісус його визнає як вираження необмеженої згоди з Божою волею, як слухняне прийняття свого ярма. Через те, що сходження в це хрещення передбачає визнання провини і прохання про прощення для нового початку, у цій цілковитій згоді з Божою волею у світі, що характеризується гріхом, міститься також вираження солідарності з людьми, що стали винними, але тягнуться до праведності.

Лише на цій основі можна зрозуміти християнське хрещення. Попереднє прийняття хресної смерті, що відбувалося в Хрещенні Ісуса, та попереднє прийняття Воскресіння, що було провіщене голосом з неба, стали тепер дійсністю. Так Йоанове хрещення водою сповнене Ісусовим Хрещенням, життям і смертю. Запрошення до хрещення означає тепер стати на місце Хрещення Ісуса і в Його ототожненні з нами прийняти нашу з Ним подібність. Точка Його готовності до прийняття смерті є тепер для точкою нашої готовності до прийняття Воскресіння з Ним: апостол Павло у своєму богослов’ї хрещення (Рим 6) розвинув цей внутрішній взаємозв’язок, не мовлячи при цьому виразно про Хрещення Ісуса в Йордані.

Акт присвячення парафії Матері Божій

(можна прочитати після Меси або під час молебню)

Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!

Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.

Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.

Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.

Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.

Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.

Надіє наша, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса – а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.

Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.

або:

Богородице Діво, Володарко і Царице наша!

Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.

Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.

Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.  Амінь.

Роздуми святого Розарія

Таємниці світла

1. Хрещення Господнє

Охреcтившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йо¬му небеса, і Він побачив Духа Божого, котрий спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: «Це є Син Мій Улюблений, якого Я вподобав». (Мт 3, 16-17).

Йоану Хрестителю випало завдання безпосереднього вказання світу особи Спасителя. Зустріч Ісуса з Йоаном відбулася в місці, де Йоан хрестив і через хрест покути приготовлював вибраний народ на зустріч з Месію. До охрещених собою Йоан говорив: «Йде (за мною) сильніший від мене.... Той буде вас христити Духом Святим» (Лк 3, 16).

Маріє, допоможи нам зрозуміти, що приймаючи хрещення Йоана, Ісус ще повніше ввійшов у наш людський світ, котрий є позначений гріхом, щоб визволити його з гріха.

2. Весілля в Кані Галілейській

Третього дня було весілля в Кані Га¬лілейській; була там мати Ісуса.

Ісус зі своїми учнями також був за¬прошений на весілля. (Йн 2, 1-2).

Під час весілля Марія побачила зніяковілість господарів, котрим забракло вина. Звернулася тоді до Сина зі словами: «Не мають вина», а до решти: «Зробіть усе, що вам скаже». Це тут, в Кані Галілейській, Ісус перший раз об’явив свою Божу міць, перемінюючи воду у вино.

Маріє, через своє прохання Ти показала, що Тобі не є байдужим людський неспокій, а Ісус через Її доповнення довів, що є готовий зарадити також потребом земним, шоб відкрити людські очі на правду віри. Христос у Кані об’явив свою славу й увірували в Нього Його учні. Допоможи, Матінко, щоб і ми усім серцем увірували.

3. Проповідь Божого Царства і заклик до навернення

Ісус прийшов до Галілеї і про¬по¬відував Радісну Звістку Царства Божого. Він казав: Сповнився час, і на¬близилося Царство Боже. Покай¬те¬ся і віруйте в Євангеліє! (Мк 1, 14-15).

Виповнився час обітниць, які говорили про прихід Месії. Прийшов час реалізування спасіння через прийняття проголошеної правди. З дару спасіння скористатися можуть ті, котрі увірують в Євангеліє, навернуться і почнуть жити наукою і прикладом Спасителя, Ісуса Христа.

Маріє, підтримай нас, щоб заклик Христа до навернення і слідування за Ним залишилося для нас завжди актуальним і зобов’язуючим наше сумління. Щоб ми йшли відважно через труднощі життя, навертаючись і віруючи в Євангеліє.

4. Преображення на горі Табор

Ісус узяв Петра, Йоана і Якова та піднявся на гору помолитися... І сталося, що під час молитви ви¬гляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим... І почувся голос із хмари, який промовляв: «Це Син Мій Вибраний – Його слухайте!» (Лк 9, 28-29.35).

Приближалася мука і смерть Христа, а також хвилина великого випробування віри для апостолів. Ісус взяв трьох учнів на гору, щоб їм показати інший людський вимір свого існування. Апостоли побачили в переміненому на їхніх очах Христа – Бога, і почули від самого Отця, що Ісус є Сином Божим, котрого потрібно слухати.

Маріє, допоможи, щоб нікому з нас не бракувало свідомості ким є Ісус Христос, особливо під час важкого життєвого випробування. Щоб також ніколи не забули слів Отця: «Його слухайтеся».

5. Встановлення Євхаристії

«Це Тіло Моє, що за вас віддається. Це робіть на спомин про Мене!» (Лк 22, 19).

Промовляючи ці слова під час Останньої Вечері, Христос встановив таїнство Євхаристії, наказуючи нам її звершувати на Його спомин. Таким чином мала виконатися обітниця Ісуса, що не залишить нас самих.

Маріє, це для нас Твій Син залишився в євхаристійних постатях, щоб ми Ним живилися і здобували потрібну міць на час земного паломництва. Навчи нас прославляти Ісуса в Євхаристії, досвідчуючи, як нас міцно полюбив.

Літанія до Непорочного Серця Марії

Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!

Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже, помилуй нас.

Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.

Духу Святий, Боже, помилуй нас.

Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.

Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.

Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.

Серце Марії, доме Слова, молись за нас.

Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.

Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.

Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.

Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.

Серце Марії, жертво любові, молись за нас.

Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.

Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.

Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.

Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.

Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.

 

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Господи, прости нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Господи, вислухай нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

помилуй нас!

 

Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 

Молитва Святішого Отця Бенедикта XVI в намірі покликань

Господи, вчини, щоб серед християн розквітали численні та святі покликання до священства, які будуть підтримувати живу віру і берегти вдячну пам’ять про Твого Сина Ісуса через проголошення Його слова і звершування Таїнств, за допомогою яких Ти невпинно відновлюєш своїх вірних. Дай нам святих священиків Твого вівтаря, які будуть мудрими і ревними хранителями таїнства Євхаристії — найціннішого дару Христа для спасіння світу. Дай нам слуг Твого милосердя, які через таїнство Примирення поширюватимуть радість Твого прощення. Вчини, Господи, щоб Церква приймала з радістю численні натхнення від Духа Твого Сина і, слухняна Його вченню, дбайливо турбувалася про священицькі покликання та покликання до богопосвяченого життя. Підтримуй єпископів, священиків і дияконів, богопосвячених осіб і всіх охрещених у Христі, щоб вони сумлінно виконували свою місію в служінні Євангелію. Просимо про це через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.

Молитва св. Йоана Павла II про покликання

О Ісусе, Пастирю Божий, який покликав апостолів, щоб їх зробити рибалками душ, пригорни до себе гарячі і благородні уми молодих людей і вчини їх своїми слугами. Зроби, щоб вони поділяли Твоє прагнення універсального відкуплення, бо заради цього блага Ти безупинно складаєш на вівтарях свою Жертву. Ти, о Господи, котрий живеш, щоб заступатися за нас, відкрий перед ними горизонти, аби ми побачили цілий світ, у якому здіймається німе прохання численних братів про світло правди і тепло любові. Вчини, щоб, відповідаючи на Твій заклик, вони продовжували, тут, на землі, Твою місію, будували Твоє Містичне Тіло — Церкву і були сіллю землі та світлом світу. Амінь.

Молитва за покликаних до служіння в Церкві

Господи, наш Боже, Ісус Христос навчав своїх учнів, що вони не повинні давати себе обслуговувати, але мають служити своїм братам; вчини, щоб ті, хто покликаний служити в Церкві, були розумними у діянні, приязними до всіх, кого Ти ставиш на їхньому шляху, вірними Євангелію та відданими справам милосердя. Нехай черпають свою силу з таїнств і з наполегливої молитві. Вчини, щоби Твій Син, який обмив ноги учням, наповнив їх духом смирення та любові. Амінь.

Боже, Ти даєш натхнення до добра і допомагаєш його робити; провадь шляхом вічного спасіння наших братів і сестер, які з любові до Тебе готуються до священства чи богопосвяченого життя. Вчини, щоб вони мали духа єдності і, заохочуючи одне одного до виконання добрих справ, через святе життя були істинними свідками Христа. Амінь.

Або інші молитви з молитовника «Щоденно з Богом», стор. 202-210

 

NB. Ці матеріали жодною мірою не обмежують ініціативи місцевих душпастирів. Мета приготовлених матеріалів — служити допомогою для якнайкращого приготування молебнів перших субот місяця.

 

Pierwsza sobota marca 2015 r.

7  ІII  2015 r.

Chrzest w Jordanie

Ochrzczeni, aby się nie załamać!

Do ogłoszeń duszpasterskich w Niedziele 28.02.2015r.

W najbliższą pierwszą sobota miesiąca będziemy przeżywać kolejny raz nabożeństwo pierwszej soboty miesiąca. Wszystkich serdecznie zapraszamy do udziału w tych modlitwach do Matki Bożej, jakie będą miały miejsce w.........o godz........

 

Wprowadzenie do Mszy Sw. na 7 marca 2015 r.

 

Matko Bolesna pomóż nam i wszystkim ludziom udręczonym odkrywać w cierpieniu głęboki sens. Spraw, aby wielkie nasze cierpienia zalewające świat, nie zostały zaprzepaszczone w buncie i rozpaczy, lecz były uświęcone i ofiarowane Ojcu w zjednoczeniu z Chrystusem. Uproś, aby cierpienia chrześcijan stały się wynagrodzeniem Bogu za grzechy świata i przyczyniały się do jego zbawienia. Królowo Męczenników, wybłagaj nam moc i odwagę, abyśmy zawsze umieli powtarzać za Jezusem „Ojcze mój, jeżeli nie może ominąć Mnie ten kielich, niech się stanie wola Twoja”.

 

Chrystus przyszedł nas odkupić z niewoli grzechu i obdarzyć zbawieniem. Uznajmy więc przed Bogiem nasze winy i prośmy o przebaczenie, by zajaśniało w nas Jego zbawienie.

 

 

Pomoc homiletyczna: fragment książki

kardynała Joseph Louis Bernardin: „Dar pokoju”

 

Współcierpienie z Panem Jezusem.

Cała moja posługa kapłańska skupiała się zawsze na Chrystusie - tym, co głosił, co czynił i kim był dla innych. Obecnie częściej niż zwykle skupiam się na Jego krzyżu i męce. Cierpienie Jezusa było nie tylko rzeczywiste, lecz także odkupieńcze i dające życie.

Chrystus był na wskroś ludzki; odczuwał ból tak samo, jak my. Można nawet przypuszczać, że Jego cierpienie pod wieloma względami było znacznie dotkliwsze niż to, jakie kiedykolwiek będzie nam dane. A jednak, stając w obliczu cierpienia, potrafił przekształcić je w coś większego - umiał bowiem pochylać się nad chorymi i ogołacać samego siebie, dzięki czemu Jego miłujący Ojciec mógł lepiej przez Niego działać.

Kiedy spoglądamy na krzyż i myślimy o ludziach, którzy na różne sposoby współuczestniczą w tej tajemnicy, objawia się nam wiele prawd. Chciałbym zwrócić tu uwagę na jedną z nich: najważniejsza tajemnica krzyża kryje się w tym, że rodzi on pewną samotność i przeszkadza nam niekiedy dostrzec, że wszystko dzieje się dla naszego dobra i że w istocie wcale nie jesteśmy sami.

Owo poczucie opuszczenia i niezwykle dotkliwej samotności wyraźnie słychać w wołaniu Jezusa: „Boże mój, Boże mój, czemuś Mnie opuścił?” (Mt 27, 46). Jeśli nasz Pan doświadczył bólu i cierpienia, to czy my, Jego uczniowie, możemy domagać się łatwiejszego życia? Nie! Podobnie jak Chrystus, musimy przygo¬tować się na ból. Istnieje jednak zasadnicza różnica pomiędzy cierpieniem uczniów Jezusa a cierpieniem tych, którzy nimi nie są. Różnica ta wywodzi się z faktu, że jako uczniowie cierpimy w jedności z na¬szym Panem. Takie cierpienie to coś całkowicie innego. Mimo to trzeba pamiętać, że nawet owa jedność z Chrystusem nie jest w stanie do końca usunąć poczucia samotności i opuszczenia.

Nasze zrozumienie cierpienia - nie tylko jego konieczności, lecz także wypełniającego je sensu oraz wartości odkupieńczej - w dużym stopniu uwrażliwia nas na innych. W fzeczy samej, cierpienie doskonale sprawdza naszą zdolność współodczuwania z bliźnimi, a wytłumaczenie tego jest bardzo proste. Kiedy prze¬bywamy wśród ludzi, którzy cierpią, bardzo często okazuje się, że pomóc można im tylko w jeden sposób: być z nimi i towarzyszyć im w drodze, tak jak Jezus towarzyszy nam. Taka postawa może rodzić zniechę¬cenie, bowiem zwykle lubimy być aktywni i wszystko naprawiać wokół siebie. Pragniemy kontrolować nie tylko swoje życie, lecz życie naszych bliźnich. Często zatem ulegamy zniechęceniu, kiedy stajemy przed osobą, której pomóc można jedynie poprzez obecność i wspólną modlitwę. Irytuje nas owa konieczność wcielenia się w milczący znak Bożej troski i miłości.

A jednak zdolność ofiarowania innym takiego modlitewnego wsparcia jest kluczem otwierającym bramę tajemnicy cierpienia. Nasze współuczestnictwo w tajemnicy paschalnej - czyli w męce, śmierci i zmartwychwstaniu Jezusa Chrystusa - przynosi nam pewien zakres wolności. Potrafimy wówczas poddać się "woli Bożej, zrezygnować z własnych planów i powie¬rzyć się z ufnością w ręce Ojca niebieskiego, wiedząc, że do Niego należy ostateczne zwycięstwo. Im bardziej zamykamy się w kręgu swojego ja i przywieramy do innych ludzi, im bardziej próbujemy roztoczyć władzę nad przyszłością, tym więcej gubimy prawdziwego sensu naszego życia, doświadczając uczucia pustki i daremności wszystkiego. Odkrycie istoty człowie-czeństwa leży w poddaniu się Bogu, zjednoczeniu z Nim oraz pozwoleniu Mu na kierowanie naszym życiem. Właśnie w akcie ogołocenia siebie, pośród cierpień fizycznych, emocjonalnych i duchowych, możemy znaleźć odkupienie, życie, pokój i radość.

Jest to lekcja, której musimy najpierw nauczyć się od Jezusa, a dopiero potem przekazywać ją inńym. Tajemnica, cichość i cel Chrystusowej męki muszą stać się częścią naszego życia; wtedy tylko będziemy mogli oddać się w ręce Boga i służyć jako narzędzia Jego miłości dla zbudowania innych.

Jako chrześcijanie, czyli ci, którzy chcą kochać tak, jak kochał Jezus, musimy przede wszystkim pogodzić się z istnieniem cierpienia. Nie wolno nam oddalać się od bliźnich i zachowywać chłodną rezerwę - Jezus

wszakże tak nie czynił. Lata naszego życia chrześci¬jańskiego wypełnione będą cierpieniem za innych i współcierpieniem z innymi. Podobnie jak Chrystus, objawiamy miłość do ludzi tylko wówczas, gdy towa¬rzyszymy im w drodze przez ciemną dolinę - dolinę chorób, dylematów moralnych, prześladowań i nie¬dostatków.

 

Modlitwa wiernych

Z ufnością skierujmy nasze prośby do wszechmogącego Boga, który z miłości do człowieka posyła na świat swojego Syna.

1. Módlmy się za Kościół Święty, aby umiał z mocą głosić Dobrą Nowinę o zbawieniu.

 

2. Módlmy się za rządzących państwami, aby ich działania miały na względzie pokój oraz ochronę życia od poczęcia, aż do naturalnej śmierci.

 

3. Módlmy się za matki, aby przykład Maryi umacniał je w przeżywaniu macierzyństwa.

 

4. Módlmy się za dzieci nienarodzone, by zostały przyjęte z miłością.

 

5. Módlmy się za zmarłych, mogli dostąpić radości życia wiecznego.

 

6. Módlmy się za nas samych, byśmy zawsze postępowali według woli Bożej względem nas.

Prosimy Cię, Panie, wysłuchaj nasze pokorne prośby i spraw, aby Duch Święty napełnił nasze dusze światłem swojej łaski. Przez Chrystusa...

 

Pomoc w prowadzeniu medytacji o Tajemnicy Światła:

Chrzest Jezusa w Jordanie

fragment książki  : BENEDYKTA XVI - KARD. JOSEPHA RATZINGERA

Jezus z Nazaretu

 

Możemy sobie wyobrazić nadzwyczajne wrażenie, jakie musiały wywierać postać i orędzie Chrzciciela w atmosferze wrzenia w owej historycznej dla Jerozolimy godzinie. Nareszcie znowu pojawił się prorok: potwierdzało to także jego życie. Wreszcie znowu zapowia¬da się działanie Boga w historii. Jan chrzci wodą, jednak u drzwi stoi już Większy, który będzie chrzcił Duchem i ogniem. We wzmiance świętego Marka nie należy więc dopatrywać się przesady: „Ciągnꬳa do niego cała judzka kraina oraz wszyscy mieszkańcy Jerozolimy, przyjmowali od niego chrzest w rzece Jordan, wyznając przy tym swe grzechy” (1,5). Do chrztu Jana należy także spowiedź - wy¬znanie grzechów. W judaizmie tej epoki częściej praktykowano wy¬znanie grzechów w ogólnej formule, znane jednak było również całkowicie osobiste ich wyznawanie, w którym należało wymienić pojedyncze grzeszne czyny (Gnilka I 68). Chodzi rzeczywiście o od¬rzucenie dotychczasowej grzesznej egzystencji, o powstanie do no¬wego, przemienionego życia. Symbolizuje to obrzęd chrztu. Z jed¬nej strony jest w nim zanurzenie symbolizujące śmierć. W tle tego znajduje się symbolika unicestwiającego, niszczącego potopu. Sta¬rożytnej myśli ocean jawił się jako ustawiczne zagrożenie kosmo¬su, ziemi: jako potop, który mógł położyć kres wszelkiemu życiu. W obrzędzie zanurzenia symbolizm ten mogła mieć także rzeka. Rzeka jest jednak przede wszystkim symbolem życia. Wielkie rze- j ki - Nil, Eufrat, Tygrys - są potężnymi źródłami życia. Dla swego otoczenia źródło żyda stanowi także Jordan - po dziś dzień zresztą. Chodzi też o oczyszczenie, o uwolnienie się od brudu przeszłości, obciążającego życie i zniekształcającego je. O nowy początek - a to znaczy: o śmierć i zmartwychwstanie, po to, by zacząć nowe życie. Zatem można by powiedzieć, że mamy tu do czynienia z powtór¬nymi narodzinami. Wszystko to osiągnie pełny, wyraźny kształt dopiero w chrześcijańskiej teologii chrztu, zarys tego pojawia się jednak już w wejściu do Jordanu i wyjściu z niego.

Cała Judea pielgrzymowała, by otrzymać ów chrzest - słyszeli¬śmy przed chwilą. Ale oto nadchodzi coś nowego: „W owym cza¬sie przyszedł Jezus z Nazaretu w Galilei i przyjął od Jana chrzest w Jordanie” (Mk 1,9). Do tej pory nie było mowy o pielgrzymach z Galilei; zdawało się, że wszystko pozostaje w granicacl^ Judei. Istotnej nowości nie stanowi jednak samo przyjście Jezusa z innej strefy geograficznej - z daleka. Istotną nowością jest to, że On - Je¬zus - chce otrzymać chrzest. Że wchodzi w szary tłum grzeszni¬ków, oczekujących na brzegach Jordanu. Częścią składową chrztu było także wyznanie grzechów (była o tym mowa nieco wyżej). Sam chrzest był wyznaniem własnych win i próbą porzucenia starego, nieudanego życia i otrzymania nowego. Czy Jezus mógł to uczy¬nić? Jak mógł On wyznać grzechy? Jak zerwać z dotychczasowym życiem, z myślą o nowym? Pytanie to musieli stawiać sobie chrześ¬cijanie. Zanotowana przez Mateusza wymiana zdań pomiędzy Chrzcicielem i Jezusem wyrażała również, ich własne pytanie kie¬rowane do Jezusa: „To ja potrzebuję chrztu od ciebie, a Ty przy-chodzisz do mnie?” (3,14). Mateusz mówi dalej: „Jezus mu odpo¬wiedział: «Ustąp teraz, bo tak godzi się nam wypełnić wszystko, co sprawiedliwe*. Wtedy Mu ustąpił” (3,15). Niełatwo rozwikłać sens tej zagadkowo brzmiącej odpowiedzi. W słowie arti - teraz - na pewno Dla wyjaśnienia odpowiedzi Jezusa zasadnicze znaczenie ma sens słowa „sprawied¬liwość”: godzi się wypełnić wszystko, co „sprawiedliwe”. W świecie, w którym żyje Jezus, sprawiedliwość sprowadza się do odpowie¬dzi człowieka na Torę, jest przyjęciem całej woli Bożej, niesieniem , jarzma królestwa Bożego”, jak to formułowano. Tora nie przewi¬duje chrztu Jana, w swej odpowiedzi Jezus uznaje w nim jednak przejaw nieograniczonego „tak” wobec woli Boga i posłusznego przyjęcia Jego jarzma. Ponieważ chrzest przez to zanurzenie się zawiera w sobie wyznanie winy i prośbę o przebaczenie, z myślą o nowym początku, owo „tak”, będące przylgnięciem do woli Bozej w świecie naznaczonym grzechem, stanowi także wyraz solidar¬ności z ludźmi wprawdzie obciążonymi winą, jednak pragnącymi Nprawiedliwości.

Tylko w tym kontekście zrozumiały się staje chrzest chrześcijań¬ski. Antycypacja śmierci na Krzyżu, która miała miejsce w chrzcie Jezusa, i antycypacja Zmartwychwstania, zapowiedzianego głosem z nieba, stały się rzeczywistością. Tak więc udzielany przez Jana chrzest wodą wypełnia się w chrzcie życia i śmierci Jezusa. Przy¬jęcie zaproszenia ochrzczenia się oznacza: pójść na miejsce chrztu Jezusa i w Jego utożsamieniu się z nami otrzymać nasze utożsa¬mienie się z Nim. Moment antycypowania przez Niego śmierci stał się dla nas momentem antycypowania przez nas powstania razem z Nim z martwych. W swej teologii chrztu (zob. Rz 6) Paweł szerzej rozwinął to wewnętrzne powiązanie, bez wyraźnej aluzji do chrztu Jezusa w Jordanie.

 

AKT OFIAROWANIA PARAFII MATCE BOŻEJ

(można go odczytać po Mszy św. lub w czasie nabożeństwa)

Dziewico Niepokalana! Matko Boga prawdziwego i Matko Kościoła!

Ty, która z tego miejsca objawiasz Twą łaskawość i współczucie dla wszystkich, co uciekają się pod Twoją opiekę, wysłuchaj modlitwy wznoszonej do Ciebie z synowską ufnością i przedstaw ją Twojemu Synowi, Jezusowi, naszemu jedynemu Odkupicielowi...

Matko Miłosierdzia, Nauczycielko ukrytej i cichej ofiary, Tobie, wychodzącej nam naprzeciw, my grzesznicy, oddajemy w tym dniu całą naszą istotę i całą naszą miłość. Oddajemy Ci także nasze życie, nasze prace, nasze radości, naszą słabość i nasze cierpienia. Udziel wszystkim pokoju, sprawiedliwości i pomyślności, gdyż wszystko, co mamy i czym jesteśmy, powierzamy Twojej trosce, Pani i Matko nasza. Chcemy być całkowicie Twoi, z Tobą przemierzać drogę pełnej wierności Chrystusowi w Jego Kościele. Z miłością zawsze prowadź nas za rękę...

Maryjo (...) Matko nasza i Królowo!

Prosimy Cię za Ojca świętego (...), za wszystkich biskupów, kapłanów, by wiedli wiernych ścieżkami żarliwego życia chrześcijańskiego, ścieżkami miłości i pokornej służby Bogu i ludziom...

Spójrz, jak wielkie jest żniwo i wstaw się u Pana, by głodem świętości napełnił cały Lud Boży i wzbudził liczne powołania: kapłanów i zakonników, mocnych w wierze i gorliwych rozdawców tajemnic Bożych...

Daj naszym rodzinom tę łaskę, by kochały i szanowały poczynające się życie, z tą samą miłością, z jaką Ty w łonie Swoim poczęłaś życie Syna Bożego...

Święta Dziewico, Maryjo Matko Pięknej Miłości, chroń nasze rodziny, by zawsze trwały w zgodzie i błogosław wychowaniu naszych dzieci...

Nadziejo nasza, spójrz na nas z litością, naucz nas zawsze iść do Jezusa, a jeśli upadniemy, pomóż nam się podźwignąć i wrócić do Niego przez wyznanie naszych win i naszych grzechów w sakramencie pokuty, dającym spokój duszy. Błagamy Cię, daj nam wielkie umiłowanie wszystkich świętych sakramentów, które są jak znaki pozostawione przez Twojego Syna na ziemi...

Matko Święta, spraw, byśmy z Bożym pokojem w sumieniu i sercem wolnym od złości i nienawiści, mogli nieść wszystkim prawdziwą radość i pokój prawdziwy, które przychodzą do nas od Twojego Syna, Pana naszego Jezusa Chrystusa, który z Ojcem i Duchem Świętym żyje i króluje na wieki wieków. Amen.

albo:

Bogarodzico Dziewico, Pani i Królowo nasza!

My, dzieci, Świętego Kościoła Katolickiego, stajemy dziś przed Tobą, przejęci głęboką troską o naszą wierność Krzyżowi Chrystusowemu i Ewangelii, o życie Boże w naszych rodzinach.

Pragniemy szczególniejszym aktem oddać się Tobie całkowicie na własność i powierzyć w Twoje macierzyńskie dłonie wszystko, co mamy najdroższego. Przed wiekami sam Ojciec Niebieski ukazał Ciebie pierwszym rodzicom, jako promień nadziei. Tobie oddał Syna Swego Jednorodzonego, który narodził się z Ciebie, aby nas zbawić. A Syn Twój, Najlepsza Matko, Tobie oddał na krzyżu, co miał na ziemi najdroższego: braci swoich w osobie umiłowanego ucznia Jana. Takim przykładem zachęceni, stajemy dziś tym ufniej przed Tobą.

Każdy z nas oddaje się Tobie na własność . Chcemy odtąd wszystko czynić z Tobą, ufni że Ty sama, oddasz nas swemu Synowi.

Troskliwa Matko Najświętszej Rodziny!

Pod Twoją macierzyńską opiekę oddajemy nasze rodziny, aby przez Ciebie odrodziły się Bogu i żyły na wzór rodziny nazaretańskiej. Będziemy umacniać w nich królowanie Twojego Syna, bronić imienia Bożego, obyczajów chrześcijańskich. Uważaj nas odtąd, Matko nasza, i wszystko, co posiadamy, za wyłączną własność Twoją, opiekuj się nami, rządź i prowadź do Twego Syna. Wierzymy, że kiedyś Ty sama, na progu nowego życia, okażesz nas Synowi Twojemu. Amen.

 

 

 

 

 

 

 

 

Rozważania Różańca

 

Tajemnice światła

 

 

1. Chrzest Jezusa w Jordanie

A gdy Jezus został ochrzczony... głos z nieba mówił: "Ten jest mój Syn umiłowany, w którym mam upodobanie (Mt 3,16-17).

Janowi Chrzcicielowi przypadło zadanie bezpośredniego wskazania światu osoby Zbawiciela. Do spotkania Jezusa z Janem doszło w miejscu, gdzie Jan chrzcił i przez chrzest pokuty przygotowywał naród wybrany na spotkanie z Mesjaszem. Do ochrzczonych przez siebie Jan mówił: "Idzie [za mną] mocniejszy ode mnie... On chrzcić was będzie Duchem Świętym" (Łk 3,16).

Maryjo, pomóż nam zrozumieć, że przyjmując chrzest Janowy, Jezus wszedł jeszcze pełniej w nasz ludzki świat, naznaczony grzechem, ażeby go z grzechu wyzwolić.

2. Objawienie się Jezusa w Kanie Galilejskiej

Odbywało się wesele w Kanie Galilejskiej i była tam Matka Jezusa. Zaproszono... także Jezusa i Jego uczniów (J 2,1-2).

Podczas uczty weselnej Maryja spostrzegła zakłopotanie gospodarzy, którym zabrakło wina. Zwróciła się więc do Syna ze słowami: "Wina nie mają", a do pozostałych: "Zróbcie wszystko, cokolwiek wam powie". To tu, w Kanie Galilejskiej, Jezus po raz pierwszy objawił swoją Boską moc, przemieniając wodę w wino.

Maryjo, przez swoją prośbę ukazałaś, że nie jest Ci obojętny ludzki niepokój, a Jezus przez jej spełnienie dowiódł, iż jest gotów zaradzać także potrzebom przyziemnym, aby otworzyć ludzkie oczy na prawdę wiary. Chrystus w Kanie objawił swoją chwałę i uwierzyli w Niego Jego uczniowie. Pomóż, Matko, byśmy i my całym sercem uwierzyli.

3. Głoszenie królestwa i wzywanie do nawrócenia

Jezus przyszedł do Galilei i głosił Ewangelię Bożą. Mówił: "Czas się wypełnił i bliskie jest królestwo Boże. Nawracajcie się i wierzcie w Ewangelię" (Mk 1,14-15).

Wypełnił się czas obietnic dotyczących przyjścia Mesjasza. Nadszedł czas realizacji zbawienia poprzez przyjęcie ogłoszonej prawdy. Z daru zbawienia skorzystać mogą ci, którzy uwierzą w Ewangelię, nawrócą się i podejmą życie znaczone nauką i przykładem Zbawiciela, Jezusa Chrystusa.

Maryjo, wesprzyj nas, by Chrystusowe wezwanie do nawrócenia i pójścia za Nim pozostawało dla nas zawsze aktualne i zobowiązujące nasze sumienia. Byśmy szli przez trudy życia, nawracając się i wierząc w Ewangelię.

 

4. Przemienienie Pańskie na górze Tabor

Jezus wziął z sobą Piotra, Jana i Jakuba i wyszedł na górę... Gdy się modlił, wygląd Jego twarzy odmienił się, a Jego odzienie stało się lśniąco białe... Z obłoku odezwał się głos: "To jest Syn mój, Wybrany, Jego słuchajcie" (Łk 9,28.35).

Zbliżała się męka i śmierć Chrystusa, chwila wielkiej próby wiary dla apostołów. Jezus wziął trzech uczniów na górę, by tam ukazać im inny niż ludzki wymiar swojego istnienia. Apostołowie dostrzegli w przemienionym na ich oczach Chrystusie Boga i usłyszeli od samego Ojca, że Jezus jest Synem Bożym, którego należy słuchać.

Maryjo, dopomóż, by nikomu z nas nie zabrakło świadomości, kim jest Jezus Chrystus, zwłaszcza podczas trudnej próby życiowej. Byśmy także nigdy nie zapomnieli słów Ojca: "Jego słuchajcie".

5. Ustanowienie Eucharystii

To jest Ciało moje, które za was będzie wydane: to czyńcie na moją pamiątkę! (Łk 22,19).

Wypowiadając te słowa w Wieczerniku, Chrystus ustanowił sakrament Eucharystii, polecając nam go sprawować na Jego pamiątkę. W ten sposób miała się wypełnić obietnica Jezusa, że nie pozostawi nas samych.

Maryjo, to dla nas Twój Syn pozostał w eucharystycznych postaciach, byśmy się Nim karmili i zdobywali moc potrzebną na czas ziemskiego pielgrzymowania. Naucz nas wielbić Jezusa w Eucharystii, doświadczać, jak bardzo nas umiłował.

 

LITANIA DO NIEPOKALANEGO SERCA MARYI

Kyrie elejson, Chryste elejson, Kyrie elejson.

Chryste usłysz nas, Chryste wysłuchaj nas.

Ojcze z nieba Boże - zmiłuj się nad nami.

Synu Odkupicielu świata Boże - zmiłuj się nad nami.

Duchu Święty Boże - zmiłuj się nad nami.

Święta Trójco, jedyny Boże - zmiłuj się nad nami!

Serce Marii, niepokalane, módl się za nami

Serce Marii, łaski pełne,

Serce Marii, błogosławione między sercami,

Serce Marii, najczystsze,

Serce Marii, najpokorniejsze,

Serce Marii, Kościele Boga wcielonego w Zwiastowaniu,

Serce Marii, nowymi łaskami ozdobione w Nawiedzeniu,

Serce Marii, przy Narodzeniu Pańskim dziwnym weselem napełnione,

Serce Marii, przy Ofiarowaniu mieczem boleści przeszyte,

Serce Marii, utratą Jezusa wielce zasmucone,

Serce Marii, przy znalezieniu Jezusa dziwnie rozweselone,

Serce Marii, w dźwiganiu krzyża przez Jezusa niezmiernym przygniecione ciężarem,

Serce Marii, z Jezusem na krzyżu rozpiętym do krzyża przybite,

Serce Marii, z umierającym Jezusem w morzu boleści pod krzyżem pogrążone,

Serce Marii, z umarłym Jezusem w żałości pogrzebione,

Serce Marii, ze zmartwychwstałym Jezusem radością ożywione,

Serce Marii, przy wniebowstąpieniu Pańskim niepojętym weselem napełnione,

Serce Marii, przy Zesłaniu Ducha Św. nową łask pełnością udarowane,

Serce Marii, uzdrowienie chorych,

Serce Marii, pociecho strapionych,

Serce Marii, ucieczko grzesznych,

Serce Marii, nadziejo konających.

 

Baranku Boży, który gładzisz grzechy świata, przepuść nam, Panie.

Baranku Boży, który gładzisz grzechy świata, wysłuchaj nas, Panie.

Baranku Boży, który gładzisz grzechy świata, zmiłuj się nad nami.

 

Módlmy się: Najmilsze Serce Marii, któreś pomiędzy sercami wszystkich stworzeń jest najczystsze i miłością ku Sercu Jezusowemu najbardziej gorejące, oraz względem nas grzeszników najmiłosierniejsze, uproś nam u Serca Pana Jezusa, Zbawiciela naszego, wszystkie łaski, o które Cię prosimy. O Matko miłosierdzia, jedno westchnienie Twoje, jedno uderzenie Serca Twego, gorejącego miłością ku Sercu Pana Jezusa, Boskiego Syna Twojego, może nas zupełnie pocieszyć. Uczyń nam tę łaskę, a to Boskie Serce Jezusowe dla synowskiej miłości, którą miało ku Tobie i zawsze mieć będzie, niezawodnie Cię wysłucha. Amen.

 

MODLITWA OJCA ŚWIĘTEGO BENDYKTA XVI W INTENCJI POWOŁAŃ

Ojcze, spraw, by wśród chrześcijan rozkwitały liczne i święte powołania kapłańskie, które będą podtrzymywały żywą wiarę i strzegły wdzięczną pamięć o Twoim Synu Jezusie poprzez głoszenie Jego słowa i sprawowani Sakramentów, za pomocą których nieustannie odnawiasz Twoich wiernych. Daj nam świętych szafarzy Twojego ołtarza, którzy będą mądrymi i żarliwymi stróżami Eucharystii, Sakramentu najwyższego daru Chrystusa dla zbawienia świata. Powołuj sługi Twego miłosierdzia, którzy poprzez sakrament Pojednania będą rozszerzać radość Twojego przebaczenia. Spraw, Panie, by Kościół przyjmował z radością liczne natchnienia Ducha Twojego Syna i posłuszny Jego wskazaniom troszczył się o powołanie kapłańskie i do życia konsekrowanego. Wspieraj Biskupów, kapłanów i diakonów, osoby konsekrowane i wszystkich ochrzczonych w Chrystusie, aby wiernie wypełniali swoje posłannictwo w służbie Ewangelii. Prosimy o to przez Chrystusa naszego Pana. Amen.

 

MODLITWA O POWOŁANIA ŚW. JANA PAWŁA II

O Jezu, Boski pasterzu, który powołałeś apostołów, aby ich uczynić rybkami dusz, pociągnij ku sobie gorące i szlachetne umysły młodych ludzi i uczyń ich swoimi sługami. Spraw, by dzielili Twoje pragnienie powszechnego odkupienia, dla którego dobra ustawi¬cznie składasz na ołtarzach swoja Ofiarę. Ty, o Pa¬nie, który żyjesz, aby się wstawiać za nami, otwórz przed nimi horyzonty, by dostrzegli cały świat, w któ¬rym wznosi się niema prośba tak wielu braci o światło prawdy i ciepło miłości. Spraw, by - odpowiadając na Twoje wołanie - przedłużali, tu na ziemi, Twoja misje, budowali Twoje Ciało Mistyczne - Kościół i byli solą ziemi i światłością świata. Amen.

 

MODLITWA ZA POWOŁANYCH DO SŁUŻBY W KOŚCIELE

Panie, nasz Boże, Jezus Chrystus pouczał swoich uczniów, że nie mają dawać się obsługiwać, lecz służyć braciom, spraw, aby osoby powołane do służby w Kościele były roztropne w działaniu, przyjazne dla wszystkich, których stawiasz na ich drodze, wierne Ewangelii i oddane dziełom miłosierdzia. Niech swoją siłę czerpią z sakramentów i wytrwałej modlitwy. Spraw, aby Twój Syn, który obmył nogi uczniom napełnił ich duchem pokory i miłości. Amen.

Boże, Ty dajesz natchnienie do dobrego i pomagasz je urzeczywistniać, prowadź drogą wiecznego zbawienia naszych braci i siostry, którzy dla miłości Twojej przygotowują się do kapłaństwa czy życia zakonnego. Spraw, aby mieli ducha jedności i zachęcając się wzajemnie do pełnienia dobrych uczynków, przez święte życie byli prawdziwymi świadkami Chrystusa Amen.

 

NB. Niniejsze materiały, w żadnym wypadku nie ograniczają inicjatywy miejscowych duszpasterzy. Stawiają sobie za cel być pomocą w jak najlepszym przygotowaniu nabożeństw pierwszych sobót miesiąca.

 

 

---