Шановні отці настоятелі, адміністратори та вікарії!
Якщо у Вашій парафії, серед міністрантів, є той, хто проявляє зацікавлення до священства, а також хоче краще розпізнати своє покликання – тоді варто скористатися з можливості, яку вам хочемо запропонувати.
Дорогі Сестри та Брати Священники,
Римсько – католицька парафія Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві організовує паломництво до Санктуарію Божого Милосердя у Кракові-Лагевніках, яке відбудеться 11 – 12 квітня 2026 року.
Запрошуємо вас на Архідієцізіальне паломництво до Паре ле Моньяль та Люрду в Рік Пресвятого Серця Ісуса, яке відбудеться з 20 по 28 квітня 2026 року. Вартість: 585 євро. Реєстрація до 20 березня у о. Лукаша Лесьняка, тел. 0992744038.
14-15 березня єпископ Леон Малий здійснив канонічну пастирську візитацію парафії св. Мартина у Семенівці (Пустомитівський р-н), де настоятелем служить о. Василь Павелко, канонік Львівського капітулу.
Вважається, що село Семенівка, що знаходиться між Пустомитами та Щирцем, засноване у 1397 році. Перший костел у Семенівці постав у 1460 році разом із заснуванням римо-католицької парафії. У 1532 році храм став філією парафії в Щирці, а відновив її у 1556 році король Сигізмунд Август. Проте самостійність семенівська парафія отримала лише у другій половині XVIII століття.
Фундатором нового костелу у Семенівці у 1721 році стала родина Потоцьких. Про це й досі нагадує їх родинний герб «Пилява» над порталом храму. Якщо уважно придивитися до архітектури костелу, то можна помітити його схожість з єзуїтським костелом у Львові. Освячений у 1722 році єпископом Іваном Шанявським під титулом Св. Мартина семенівський костел дійсно є спрощеною копією львівського храму єзуїтів.
У 1741 році костел розписали фресками. У 1935 році фрески були реставровані художником С. Беньковською.
Спочатку храм мав три вівтарі: головний вівтар Матері Божої Ченстоховської і два бічних – Св. Мартина і Св. Хреста. Під час відновлення храму у 1762 році після пожежі зявилися ще два вівтарі: на честь Св. Яна Непомуки та Св. Антонія Падуанського. Рівно за сто років у головному вівтарі з’явився образ Богородиці, який пізніше став об’єктом особливого вшанування у віруючих.
Костел практично не постраждав під час Першої та Другої світових війн, але у 1946 році був закритий більшовиками. Частина парафіян на чолі з отцем Адамом Габратом виїхала до Польщі, прихвативши із собою образ Божої Матері та частину костельного начиння. Храм совіти використовували як склад мінеральних добрив та колгоспний гараж. За часи радянської влади він тричі горів. Римо-католицькій громаді святиню повернули у 1990 році. Після ремонту у 1991 році костел повторно освятив єпископ Рафаїл Керницький.
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.

