Новини

Душпастирські матеріали на першу суботу липня 4 VII 2015

: 683 2015-06-17 00:00:00

Перша субота липня 2015 року

4 VII 2015 р.

Встановлення Євхаристії

До душпастирських оголошень у неділю 28.06.2015 року

У найближчу субботу 4 липня припадає перша субота місяця. У цей нелегкий час для України хочемо разом молитися до Бога за заступництвом Пресвятої Діви Марії, вшановуючи Її Непорочне Серце. Запрошуємо усіх сердечно до участі в молебні, який відбудеться у .......... о ............

Впровадження до Божої Служби на 4 липня 2015 року.

Сьогоднішню першу суботу місяця переживаємо в перспективі 5 таємниці світла: Встановлення Євхаристії. Саме Діва Марія впродовж дев’яти місяців була найпрекраснішою монстранцією світу, в якій перебував Єдинородний Син Божий, якого сьогодні будемо приймати у святій Євхаристії, а тепер попросимо у Нього вибачення - кожен за свої провини.

Допомога гомілетична:

З проповіді о. Яна Віаннея OFM на Євхаристійний конгрес (2 червня 2012 р.)

Марія є Євхаристійною жінкою

В наших роздумах сьогодні задумаємося над таїнством всіх таїнств – над Євхаристією. Знаємо, як вчить нас Катехизм католицької церкви (ККЦ), що вершиною прожиття християнського життя, таїнством, біля якого все відіграється, до якого все направлене, є святість Євхаристії. «Пресвята Євхаристія завершує християнське втаємничення. Ті, хто був піднятий до гідності царського священства через Хрещення і глибше уподібнилися Христові через Миропомазання, через Євхаристію стають учасниками в жертві Господній разом зі всією спільнотою»(ККЦ 1322).

Можливо багато з вас думає, що коли хочемо говорити про Євхаристію в поєднанні з таємницями Розарію, мусимо роздумувати про таємницю світла, яка каже про встановлення Пресвятої Євхаристії. Ми, однак, будемо роздумувати над іншою таємницею з життя Марії. Не тому, що Марія не присутня у вечірнику. Саме навпаки. Вона є дуже близькою до Євхаристії, бо є близько до Того, Хто її установив. Є близькою Ісусу. «Марія нас може вести до цього Найсвятішого Таїнства, бо має до неї глибоке відношення» (Ecclesia de Eucharistia, 53). Знаємо, що Марія була присутньою між апостолами, які однодумно перебували в молитвах … .

«І точно не могла бути відсутньою при євхаристійних славленнях між вірниками першої християнської генерації, які постійно брали участь на ламанні хліба» (тут же). «Марія була євхаристійною жінкою цілим своїм життям. І тому Церква може, дивлячись на Марію, наслідувати її як взірець у відношенні до цього таїнства – таїнства Євхаристії.

Присутність Марії, євхаристійної жінки, можемо бачити вже в момент Втілення, у хвилини Благовіщеня. Марія вже тоді, в Назареті, перш ніж Ісус установив таїнство Євхаристії, «надала своє дівоче лоно для Втілення Божого Сина. Марія при Благовіщенні зачала Божого Сина у Його фізичній присутності з тілом і кров’ю – дала йому своє тіло й кров і цим передувала тому, що відображається у нас, коли під видом хліба і вина приймаємо Тіло і Кров Господні» (ЕЕ - Ecclesia de Eucharistia, 55).

Другий важливий момент в житті Марії, жінки Євхаристії, було жертвування в храмі, коли надала Богу любов свого серця. Євхаристія, яка уприсутнюється в жертві святої Меси і була славлена учнями в її присутності, і слова, які Марія слухала: «Це є тіло моє, яке жертвується за вас», означало для Марії те саме – Ісуса, якого зачала. Ісус залишається в ній і «означало знову прийняти в собі те серце, яке билося під її серцем» (ЕЕ - Ecclesia de Eucharistia, 56).

Її стояння під хрестом було стоянням адорації – поклонінням. Марія стояла під хрестом і адорувала свого Сина. Свідомо я не згадав одне таїнство, яке також сильно з’єднане з таїнством Євхаристії. Це таїнство з життя Марії, коли після Благовіщення Вона йде відвідати свою родичку Єлизавету.

Як же Марія після свого «fiat» (єврейське «нехай так буде») дізнається, що її родичка Єлизавета є вагітною, йде їй на допомогу, а в собі несе Ісуса. Чому її хотіла відвідати? «Могли ми собі думати, що Господь, що в ній був присутній, діятиме, щоб мала всі контакти з людьми обмежити. Марія, як найбільша містичка в історії людства, мала однак своє життя скероване на Бога! Не потрібно було їй мовчати? ЇЇ «fiat», яке дала Богу, (так само, як є і в нашому житті), з’єднується з fiat, в якому є згорнута конкретна людина (Єлизавета). Кожне завдання, яке нам Бог доручає, з’єднується з тим, що не маємо залишити для себе, але усім маємо ділитися з ближнім. Таким чином утворюємо спільноту. Марійне «fiat» - Амінь перемінилося на конкретний чин любові. Марія хоче ділитися з радістю. «Прийняти Ісуса і приходити з Ним до інших є дійсно християнською радістю». Радістю завжди треба ділитись. Радість треба поширювати далі. Тому Марія рушила в дорогу, щоб своєю радістю поділитися з Єлизаветою. Цією радістю можемо ділитися з іншими дуже простою формою: усмішкою, добрим вчинком, взаємодопомогою, вибаченням. Стараймося уділяти найглибшу радість, яка виходить з пізнання Бога в Христі.

Але дорога, якою Марія йшла до Єлизавети, була не зовсім легкою. Вона, бувши вагітною, приносить Ісуса і водночас приходить на допомогу Єлизаветі, щоб їй допомогти. «Ініціатива Марії була зумовлена дійсною покорою і відважною любов’ю та виходила з віри в Боже слово і з внутрішнього подиху Духа Святого. Хто любить, забуває про себе і повністю служить ближнім».

Марія несе Єлизаветі під серцем Ісуса, Божого Сина. Є ніби дарохранительницею, стає живим табернакулюм, монстранцією. Несе Того, Хто є Її Творцем, Хто є більшим від Неї. І ми можемо – як Марія – бути дарохранительницею. Ми є нею, коли в нас перебуває Бог благодаттю святого Причастя. Перебуває в нас Той, Хто є більший від нас, Хто нам дає нашу людську гідність – робить з нас Божих дітей. Наше «Амінь» – нехай так станеться – нас зобов’язує, щоб радість, яку нам Бог уділяє в Євхаристії, ми не залишили лише для себе. Радість, поділившись з іншими, зростає. Так, як про це просила свята Тереза з Лізьє: щоб Ісус, який в ній перебуває, після кожного святого Причастя з неї зробив живу монстранцію, щоб і ті, які хочуть бачити і пізнати справжнього Бога, могли Його побачити в нас.

Молитва вірних

Господь дав нам Діву Марію за Матір і нашу Заступницю; просімо, щоб як добра Мати нас привела до Ісуса:

1. Просимо Тебе, Боже, за Святу Церкву та її пастирів – папу Франциска, єпископів, священиків, щоб вірно та ревно нас годували святою Євхаристією – Тілом із тіла Марії .

2. Просимо Тебе, Царю всіх Святих, за ченців та черниць, щоб насичувалися святим Тілом і Кров’ю та були взірцем духовного багатства і знаменням вічної слави Агнця.

3. Просимо Тебе, наш Отче, за всіх християн, щоб Ти їм завжди нагадував, що перш за все потрібно шукати Царство Боже, яке є в нас через прийняття святої Євхаристії.

4. Просимо Тебе, ласкавий Боже, за людей невіруючих, щоб знайшли Христа, який є справжньою Дорогою, Правдою і Життям, та щоб Його прийняли у Пресвятій Євхаристії.

5. Просимо Тебе, о наше Світло, за нас, тут зібраних біля вівтаря, щоб ми, дивлячись на Тебе, єдналися з Твоїм Сином через прийняття святої Євхаристії.

О, Всемогутній, вічний Боже, вислухай наші покірні прохання, і через заступництво Марії, Матері Твого Сина, даруй нам свою любов і спасіння через наше прийняття святої Євхаристії, де перебуває наш Господь Ісус Христос, який живе і царює на віки вічні. Амінь.

Допомога в провадженні роздумів про 5 Таємницю світла: Встановлення Євхаристії

З книжки о. Леонарда Гловацького ОМІ «Підіймати наново послання Фатімське», Варшава 2013, с . 411- 419:

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти з цього світу до Отця, виявив любов до своїх, – тих, які у світі, – до кінця полюбив їх. (Йн 13,1).

І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм: «Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму. (Лк 22, 14-15).

Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, розламав, дав учням і сказав: «Беріть, їжте, це – Тіло Моє». Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця». (Mт 26, 26-29).

Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб, і поблагословивши, переломив і сказав: Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламається. Робіть це на спомин про Мене! Так само й чашу взяв Він по вечері, й сказав: Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, – на спомин про Мене! Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде! Так що, хто їстиме цей хліб і питиме Господню чашу недостойно, буде винний супроти тіла й крові Господньої! (1 Кор 11, 23-27).

Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти своє тіло? А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки ваші манну їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно! (Йн 6, 52-58).

Разом з Ісусом і апостолами увіходимо до Вечірника. Ісус дуже бажав спожити Пасху зі своїми учнями. Це була прощальна вечеря, і Він сам вибрав місце. Не знаємо, чи Він заздалегідь запланував всі деталі, але коли учні Його запитали: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?» (Mт 26,17) – виявилося, що все було передбачене. Ісус посилає у місто Петра і Йоана, кажучи їм, щоб звернулися до „чоловіка, який у глечику нестиме воду;" (Лк 22,10). Такий розпізнавальний знак може здатися дивним для нас, але для них це було достатньо: носити глечики з водою це була нормально задача жінок. Це "чоловік, який у глечик нестиме воду" приведе їх туди, куди треба і вкаже їм приміщення, де вони можуть спожити вечерю.

Ні, в Ісуса не було імпровізації, поспішних дій. Не було швидких пошуків контактів та ідей. Іноді його учням здавалося б, що Він про щось не пам`ятає. Він пам’ятав. Він пам’ятав і думав про себе і про все. „Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі своїми учнями" (Mт 26,18). Після цієї події приміщення на горі стало славним. Це наш Вечірник. „Вечірник – місце встановлення Євхаристії – написав св. Йоан Павло ІІ – Це там Христос взяв в свої руки хліб, розламав його і давав своїм учням, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене» (Лк 22, 19). Потім взяв у свої руки чашу наповнену вином, і сказав: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається (Лк 22, 20) У тому Вечірнику хочемо перебувати і роздумувати цю спасенну подію.

"А коли прийшов час, Він сидів за столом і апостоли з Ним. Тоді Він сказав їм: «Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму». (Лк 22, 14-15) Займаючи місце за столом, Він думав про страждання, яке Його чекало. Вечірник був останнім місцем, де Він був вільний, Він міг тут вільно навчати і гідно виконувати свою місію. Коли з цього місця відійде, увійде у круг страждань. Зв’яжуть Його мотузками, будуть знущатися над Ним і поведуть Його туди, куди сам не захоче йти (пор. Йн 21, 18).

Ми у Вечірнику. Слухаємо слів Ісуса і дивимось на Його жести. Все є важливим і немає нічого лишнього. „Запросив своїх на Останню Вечерю – пише Бенедикт XVI – яка особливо відзначалась від інших – на Вечерю, яка не була якимось єврейським ритуалом, але була Його прощанням, в якому Він дав щось нового: дав самого себе як Агнця, встановлюючи свою Пасху". Юдеї будуть здійснювати ці ритуальні обряди наступного дня, під час коли Він помре на Хресті - „таким чином Він дійсно целебрував з ними Пасху".

У Вечірнику „Ісус взяв хліб і поблагословивши його, розламав і дав учням". Це була берака - велика молитва благословення та подяки.

Традиційно читають її євреї до пасхальної вечері та до урочистих учт. Бо неможливо розпочати трапезу, не подякувавши Всевишньому за дари Його благодаті, які дає нам земля і виноградна лоза.

Слова встановлення Євхаристії – Це є Тіло Моє, це є Кров Моя є молитвою, а подяка в них стає благословенням і переміною.

Церква розуміє їх "як частину молитви, яку читають разом з Ісусом, який молиться, як центральну частину подяки, в наслідок якої земний дар є нам даний заново Богом, як Тіло і Кров Ісуса Христа." Ісус подякував за те, що Отець вислухав Його (див Євр 5, 7). Раніше Він подякував за те, що Отець не залишив його у смерті (див Пс 16, 10). Він подякував за дар воскресіння, бо завдяки йому Він зараз може дати у хлібі та вині своє тіло і кров, як завдаток воскресіння і вічного життя (див. Йн 6, 53-58) .

„Розламав і дав учням ". Після слів йдуть жести встановлення; Жести вияснюють слова, слова вияснюють жести.

Ламання хліба було правом батька сім’ї, який у свідомості віруючих представляв Бога Отця, котрий дає поживу всякій тварині; розділ їжі створював спільноту. "Це первісний людський жест давання – писав Папа Бенедикт XVI – ділення з іншими та об`єднання на Тайної Вечері Ісуса отримує абсолютно нову глибину: Він дає себе самого. Божа доброта, виростає до радикалізму в момент, коли у хлібі Син роздає себе. "І коли він говорить: "тіло" слід розуміти "усю людську особу, наділену тілом. "Коли віддає кров - створює новий культ і Новий Завіт у своїй Крові. Він узяв на себе весь людський непослух відносно Бога. Бо зла і несправедливості не можна ігнорувати і терпіти. "треба його перетворити і подолати. (...) А тому, що люди не здатні на це, - то це робить тепер сам Бог", показуючи свою вірність людині. Ісус тут діє не тільки як Бог відносно людини, але і як людина відносно Бога, і, таким чином, робить заповіт сильним і безвідкличним. (...) З цього моменту всій брудній хвилі зла протиставлений послух Сина, в якому страждав сам Бог. "Старий заповіт на Синаї, підтверджений окропленням кров`ю жертовних тварин (Вих 24, 8), Ісус замінив Новим Заповітом у своій Крові" І це є той новий культ, який встановлює під час Тайної Вечері: включення людства у свій замінний послух". Участь у Його Тілі і Крові означає, що Він приймає нас у Таїнстві, як цих "багатьох", для яких Він приніс себе у жертву. Повеління: "Чиніть це на Мій спомин" розуміється як встановлення таїнства і "те, що тут звершилося вперше було продовжено у спільноті учнів".

Цю правду треба продумати. „Історично була, отже, одна Євхаристія, зреалізована життям і смертю Ісуса. Проте літургійно, завдяки благодаті таїнства, встановленого Ісусом на Тайній Вечері, є стільки Євхаристій, скільки їх відправлятимуть священики до кінця світу. Ця подія здійснилась один раз (semel), а таїнство здійснюється «кожен раз» (ąiiotienscumąue)". Таємничим способом (чудесним) „подія уприсутнюється для нас, а ми присутні для події". „Через повторення цих слів молитви пресуществлення, наша нинішня хвилина є включена в хвилину Ісуса". „У хлібі та вині самі стаємо для переміни (...). Він є тим, Хто перемінює, але перемінити може Він лише те, що Йому віддамо. Не буде ніщо перемінене, якщо його не принесемо в жертву".

На вівтарі отже знаходяться два Тіла Христа: одне Тіло реальне («зроджене з Діви Марії», воскресле i те, котре вознеслось на небеса) та друге – Його Тіло містичне, яким є Церква. Отож на вівтарі є реально присутнім Його реальне Тіло і також містичне Тіло; згідно з тим, що тіло не може існувати без Голови". Можна тут повторити за кард. Мартіні: „Християни повністю об’єднані з Христом в Євхаристії, є так само тісно з’єднані між собою та міццю цього таїнства творять Тіло Христа, яким є Церква. (...) Ми ніколи не є до такої міри Церквою, як тоді, коли ми беремо участь в Євхаристії"

Роздуми тайни Св. Розарія «Встановлення Євхаристії» ведуть нас до практичної рефлексії над своїм життям. Як через участь у Святій Месі я приєднуюсь повніше до спільноти Церкви, Містичного Тіла Ісуса Христа i піддаюсь дії Святого Духа, котрий мене перемінює та освячує, так через занедбання участі в Євхаристії і поверхневе Її переживання я віддаляюсь від спільноти Церкви і джерела освячення; виставляю себе на докір: „маєш ім’я, наче ти живий, але ти мертвий." (Одкр 3, 1). Сама участь в Євхаристії, а навіть те, що свідомо приношу себе в жертву на вівтарі та приймаю Тіло Христа – цього не достатньо! Частиною Євхаристії є також хрест і страждання. Христос під час Тайної Вечері розламував хліб і давав - „як дар воскресіння" – зі словами: „Беріть – їжте, це є тіло Моє" i „Чиніть це на Мій спомин". Хто хоче стати добрим учнем Ісуса, повинен преламлювати себе: свою волю, щоб коритися Богу, свою гординю, егоїзм, лінь ...

Вчитися говорити усією своєю поведінкою, як віддаватись ближнім на зразок Христа. Служити усім своїм "тілом" усім собою: своїм часом, талантами, силою, працею і стражданням, жертвуваним за грішників, в союзі з Христом, словом і ділом – бути до диспозиції, давати себе ... - "Беріть, їжте ... ".

Приймати Тіло Господнє під час Євхаристії – це прекрасно! Але треба нам вчитися євхаристійної побожності, аби черпати силу і міць на кожен день з адорації Ісуса у Святих Дарах. Треба запланувати собі так час, щоб не минати Ісуса присутнього в наших храмах чи каплицях. Знайти час, щоб поклонитися Йому, прославляти Його, порозмовляти з Ним, щоб набирати сили і мудрості.

Акт присвячення парафії Матері Божій

(можна прочитати після Меси або під час молебню)

Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!

Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.

Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.

Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.

Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.

Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.

перекладіть документ

Скасувати

Наша надієНаНадіє наша, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса – а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.

Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.

або:

Богородице Діво, Володарко і Царице наша!

Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.

Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.

Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.

Роздуми святого Розарія

Таємниці світла

1. Хрещення Господнє

Охреcтившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, котрий спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: «Це є Син Мій Улюблений, якого Я вподобав». (Мт 3, 16-17).

Йоану Хрестителю випало завдання безпосереднього вказання світу особи Спасителя. Зустріч Ісуса з Йоаном відбулася в місці, де Йоан хрестив і через хрест покути приготовлював вибраний народ на зустріч з Месію. До охрещених собою Йоан говорив: «Йде (за мною) сильніший від мене.... Той буде вас христити Духом Святим» (Лк 3, 16).

Маріє, допоможи нам зрозуміти, що приймаючи хрещення Йоана, Ісус ще повніше ввійшов у наш людський світ, котрий є позначений гріхом, щоб визволити його з гріха.

2. Весілля в Кані Галілейській

Третього дня було весілля в Кані Галілейській; була там мати Ісуса.

Ісус зі своїми учнями також був запрошений на весілля. (Йн 2, 1-2).

Під час весілля Марія побачила зніяковілість господарів, котрим забракло вина. Звернулася тоді до Сина зі словами: «Не мають вина», а до решти: «Зробіть усе, що вам скаже». Це тут, в Кані Галілейській, Ісус перший раз об’явив свою Божу міць, перемінюючи воду у вино.

Маріє, через своє прохання Ти показала, що Тобі не є байдужим людський неспокій, а Ісус через Її доповнення довів, що є готовий зарадити також потребом земним, шоб відкрити людські очі на правду віри. Христос у Кані об’явив свою славу й увірували в Нього Його учні. Допоможи, Матінко, щоб і ми усім серцем увірували.

3. Проповідь Божого Царства і заклик до навернення

Ісус прийшов до Галілеї і проповідував Радісну Звістку Царства Божого. Він казав: Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє! (Мк 1, 14-15).

Виповнився час обітниць, які говорили про прихід Месії. Прийшов час реалізування спасіння через прийняття проголошеної правди. З дару спасіння скористатися можуть ті, котрі увірують в Євангеліє, навернуться і почнуть жити наукою і прикладом Спасителя, Ісуса Христа.

Маріє, підтримай нас, щоб заклик Христа до навернення і слідування за Ним залишилося для нас завжди актуальним і зобов’язуючим наше сумління. Щоб ми йшли відважно через труднощі життя, навертаючись і віруючи в Євангеліє.

4. Преображення на горі Тавор

Ісус узяв Петра, Йоана і Якова та піднявся на гору помолитися... І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим... І почувся голос із хмари, який промовляв: «Це Син Мій Вибраний – Його слухайте!» (Лк 9, 28-29.35).

Приближалася мука і смерть Христа, а також хвилина великого випробування віри для апостолів. Ісус взяв трьох учнів на гору, щоб їм показати інший людський вимір свого існування. Апостоли побачили в переміненому на їхніх очах Христа – Бога, і почули від самого Отця, що Ісус є Сином Божим, котрого потрібно слухати.

Маріє, допоможи, щоб нікому з нас не бракувало свідомості ким є Ісус Христос, особливо під час важкого життєвого випробування. Щоб також ніколи не забули слів Отця: «Його слухайтеся».

5. Встановлення Євхаристії

«Це Тіло Моє, що за вас віддається. Це робіть на спомин про Мене!» (Лк 22, 19).

Промовляючи ці слова під час Останньої Вечері, Христос встановив таїнство Євхаристії, наказуючи нам її звершувати на Його спомин. Таким чином мала виконатися обітниця Ісуса, що не залишить нас самих.

Маріє, це для нас Твій Син залишився в євхаристійних постатях, щоб ми Ним живилися і здобували потрібну міць на час земного паломництва. Навчи нас прославляти Ісуса в Євхаристії, досвідчуючи, як нас міцно полюбив.

Адорація

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок

Тобі віддаю свою неввічливість, щоб навчитись любові.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою ненависть, щоб отримати силу вибачати.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою неправду, щоб жити у правді.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свій страх, щоб рости в довір’ї.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої бажання і пориви серця, щоб зміцнитися у вірі.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої нечисті думки і вчинки, щоб знову бути чистим.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою байдужість, щоб палати любов’ю Твого Серця.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої печалі, щоб вони перемінились на радість.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю всі життєві падіння, щоб знову піднятись у надії.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої терпіння, щоб їх переживати зі стражданнями Ісуса.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю своє каяття, щоб відчути Боже милосердя.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої слова, якими осуджую інших, щоб відновити чистоту сумління.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою гординю, щоб здобути покору серця.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої труднощі, щоб жертвувати їх Богу, як приємний фіміам.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої поневолення, щоб бути вільним дитям Божим.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свій сьогоднішній гріх, щоб в мені перемагав воскреслий Христос.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою помилковість, щоб відшукати дорогу до Божої любові.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свій неспокій, щоб перебувати у Божому мирі.

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Ісусе, поклоняємось Тобі …

1. Ісусе, поклоняємось Тобі і дякуємо за Твою Матір, яку Ти нам дав у цей неспокійний час.

Величаємо Тебе за Діву Марію, яка безперервно закликає нас, щоб ми були відкритими на Божу Любов.

- Ісусе, поклоняємось Тобі і своє серце відкриваємо Тобі!

(повторюється дане прохання)

2. Ісусе, Царю миру, поклоняємось Тобі з Марією. Дякуємо Тобі, що посилаєш Її як Царицю пророків, щоб нас вела до миру, який ісходить від Тебе, та щоб пригадувала нам шлях до миру через навернення і примирення молитвою і постом.

Прославляю та величаю Тебе зі всіма, які досягли дар миру, через молитву і піст, через Сповідь та участь у Святій Літургії.

- Ісусе,поклоняємось Тобі і свої серця відкриваємо Тобі!

(повторюється дане прохання)

3. Ісусе, Царю миру, поклоняємось Тобі з Марією, яка нас Твоїм Іменем закликає і веде до миру в серці; заохочує, щоб ми стали свідками миру у своїх родинах і своєму середовищі.

4. Ісусе, поклоняємось Тобі з Марією, яка нас вчить, що ненависть є великою загрозою, оскільки приносить сварки і неспокій.

Мій Ісусе, сьогодні я зрікаюся ненависті і всього, що є причиною безладу і неспокою в мені і біля мене. Зрікаюся диявола і його впливу, зрікаюся будь-якої співпраці з ним. З допомогою Твоєї благодаті та за заступництвом Діви Марії прагну противитись злу та відкидати кожну спокусу.

- Ісусе,поклоняюсь Тобі і своє серце відкриваю Тобі!

(повторюється дане прохання)

5. Ісусе, поклоняюся Тобі і дякую Тобі, що даєш мені можливість допомогти моїми молитвами і жертвами у поширенні миру у всьому світі. Ти, Господи, хочеш зробити мене апостолом, свідком миру у цьому світі. Як багато людей сьогодні страждають від неспокою: занепокоєна молодь, розведені родини, недружні народи.

- Ісусе, з Тобою і з Марією хочу приносити спокій і любов, відкидати і перемагати диявола і його плани у світі!

6. Ісусе, поклоняюся Тобі і прославляю Тебе з Марією і всіма, хто на Її заклик відкриває своє серце у щирій Сповіді, хто навернувся і досягнув Твого милосердя та прощення. Звеличую Тебе за Твоє милосердя, бо багато сердець Ти врятував з терен гріха й злих намірів, а так відкрив їм дорогу миру. Нехай звеличують Тебе всі, хто за заступництвом Діви Марії, Цариці миру, отримали благодать, щоб визнати свій гріх; щоб його зреклися і покутували за його наслідки. Прославляю Тебе зі всіма, які за заступництвом Марії зрозуміли, що необхідно любити життя своє та інших, вирішили з любов’ю служити життю і відкрилися новій дорозі миру.

- Ісусе, поклоняюся Тобі з Марією і прошу: «Прости нам наші гріхи та людську ненависть!»

(повторюється дане прохання)

7. Ісусе, поклоняюся Тобі і дякую Тобі за надію, яку Ти мені в цей час дав через Марію, Царицю миру. Знаю, що навернення – це єдиний шлях до миру. Але часто не вистачає мені сили, та й інші її не мають, щоб навернутися. Цю благодать даєш Ти.

Дякую Тобі, що нам хочеш допомогти, щоб ми навернулися і зрозуміли дорогу і закони любові. Нехай ніхто не знеохотиться на дорозі до навернення.

Апостол Яків пише і закликає: «Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси - з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б`єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи» (Як 4.1-3).

Очисти мене і цей світ благодаттю навернення, щоб в Тобі здійснилось моє найглибше бажання, щоб був збережений від всього, що шкодить нам.

Знаю, Ісусе, що я повинен мати добру волю, щоб Твій Дух міг мною оволодіти і керувати. Дякую Тобі, що даєш мені і всім, хто Тебе взиває, внутрішню свободу і мир.

Літанія до Непорочного Серця Марії

Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!

Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже, помилуй нас.

Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.

Духу Святий, Боже, помилуй нас.

Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.

Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.

Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.

Серце Марії, доме Слова, молись за нас.

Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.

Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.

Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.

Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.

Серце Марії, жертво любові, молись за нас.

Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.

Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.

Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.

Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.

Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, прости нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, вислухай нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
помилуй нас!

Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

NB. Ці матеріали жодною мірою не обмежують ініціативи місцевих душпастирів. Мета приготовлених матеріалів — служити допомогою для якнайкращого приготування молебнів перших субот місяця.

Pierwsza sobota lipca 2015 r.

4 VII 2015 r.

Ustanowienie Eucharystii

Do ogłoszeń duszpasterskich w Niedziele 28.06.2015r.

4 lipca br. będziemy przeżywać kolejny raz nabożeństwo pierwszej soboty miesiąca. Wszystkich serdecznie zapraszamy do udziału w tych modlitwach w celu pogłębienia swego zawierzenia Niepokalanemu Sercu Najświętszej Maryi Panny, jakie będą miały miejsce w.........o godz........

Wprowadzenie do Mszy Sw. na 4 lipca 2015 r.

Dzisiejszą pierwsza sobotę miesiąca przeżywamy pod kątem 5 tajemnicy światła: Ustanowienie Eucharystii. Właśnie Dziewica Maryja była przez 9 miesięcy najpiękniejszą monstrancją świata, w której przebywał Jednorodzony Syn Boży. Jego dziś przyjmiemy podczas Eucharystii, a teraz prośmy Go przebaczenie naszych grzechów.

Pomoc homiletyczna:

Z kazania о. Jan Vianney OFM na Kongres Eucharystyczny (2 czerwca 2012 r.)

Maryja jest Eucharystyczną niewiastą

Katechizm Kościoła Katolickiego uczy nas, iż szczytem naszego chrześcijańskiego życia jest świętość Eucharystii. „Najświętsza Eucharystia dopełnia wtajemniczenie chrześcijańskie. Ci, którzy przez chrzest zostali wyniesieni do godności królewskiego kapłaństwa, a przez bierzmowanie zostali głębiej upodobnieni do Chrystusa, za pośrednictwem Eucharystii uczestniczą razem z całą wspólnotą w ofierze Pana" (ККЦ 1322).

Być może wielu z was myśli, że kiedy chcemy mówić o Eucharystii w połaczeniu z tajemnicami Różańca św., musimy rozmyślać o jednej z tajemnic światła, która mówi o ustanowieniu Eucharystii. My jednak będziemy rozmyślać nad inną tajemnicą z życia Maryi. Nie dlatego, że Maryja nie była obecna w Wieczerniku. Wręcz przeciwnie. Ona jest bardzo blisko Eucharystii, ponieważ jest blisko Tego, który ją ustanowił. Jest blisko Jezusa. «Maryja może nas prowadzić do tego Najświętszego Sakramentu, bo Ona z nim jest najściślej związana» (Ecclesia de Eucharistia, 53). Wiemy, że Maryja była obecna wśród apostołów, którzy jednomyślnie trwali na modlitwie...

“Bez wątpienia, Maryja brała udział w Liturgii Eucharystii pierwszych chrześcijan, gorliwie czcząc "łamanie chleba" (ср. Dz 2,42) (tamże). “Całe swe życie Maryja przeżyła będąc "Еucharystyczną" niewiastą. Kościół spoglądają na Maryję, jak na Wzór, jest wezwany do naśladowania Jej i Jej relacji do Trójcy Świętej.

Obecność Maryi, eucharystycznej niewiasty, możemy zobaczyć w chwili Wcielenia w momencie Zwiastowania. Maryja, już wtedy, w Nazarecie, zanim Jezus ustanowił sakrament Eucharystii, “udostępniła swoje dziewicze łono dla Wcielenia Słowa Bożego. Eucharystia, przypominając o Męce i Zmartwychwstaniu, jednocześnie przedłuża tajemnicę Wcielenia. W Zwiastowaniu Maryja poczęła Boskiego Syna w fizycznej rzeczywistości Jego Ciała i Krwi; Оna poprzedziła tym samym to, co sakramentalnie dokonuje się w każdym wierzącym, kiedy pod postacia chleba i wina przyjmuje on Ciało i Krew Pana (Ecclesia de Eucharistia, 55).

Drugi ważnym momentem w życiu Maryi, eucharystycznej niewiasty, było ofiarowanie w świątyni, kiedy oddała Bogu miłość swego serca. Takie uczucia ogarniały Maryję, kiedy z ust Piotra, Jana i Jakuba oraz innych apostołów słyszała słowa, wypowiedziane w czasie Ostaniej Wieczerzy: "To jest Ciało Moje, które za was bedzie wydane" (Лк 22,19) Ciało, złożone w ofierze i podawane pod sakramentalną postacią, było tym samym Ciałem, które Ona poczęła w swym łonie. Komunia święta mogła oznaczać dla Maryi, jakby znowu przyjęcie do łona Serca, które bije zgodnie z Jej sercem (Ecclesia de Eucharistia, 56).

Jej stanie pod krzyżem było adoracyjnym staniem – wrazem czci. Maryja stała pod krzyżem i kontemplowała swego Syna. Swiadomie nie wspomniałem o jednym sakramencie, tak bardzo powiązanym z sakramentem Eucharystii. Jest to sakrament z życia Maryi, kiedy po Zwiastowaniu idzie Ona nawiedzić swoja krewną Elżbietę.

Kiedy Maryja po swoim «fiat» (z łac. «niech tak będzie») dowiaduje sie, że Jej krewna Elżbieta jest w stanie błogosławionym, śpieszy jej na pomoc, a w sobie niesie Jezusa. Dlaczego Ona chciała ją odwiedzić? Мoglibyśmy przypuszczać, że obecny w Niej Pan sprawi, iz wszystkie jej kontakty z ludźmi będą ograniczone. Maryja będąc wielką mistyczką w historii ludzkości całe swoje życie skierowała ku Bogu! Czy powinna była milczeć? Jej «fiat», które powiedziała Bogu, (podobnie jest i w naszym życiu), łączy się z fiat, w którym mieści sie również życie Elżbiety. Każde zadanie, które powierza nam Bóg, zawiera w sobie to, że nie powinniśmy żyć dla siebie, ale wszystkim powinniśmy się dzielić z bliźnimi. W ten sposób stworzymy wspólnotę. «Fiat» Maryi – Amen zamieniło się w konkretne działanie miłości. Maryja pragnie dzielić się radością. «Przyjęcie Jezusa i niesienie Go innym jest rzeczywiście chrześcijańską radością». Radością zawsze trzeba się dzielić. Radość należy poszerzać dalej. Dlatego Maryja ruszyła w drogę, aby swoją radością podzielić się z Elżbietą. Ta radością możemy się dzielić z innymi w bardzo prosty sposób: poprzez uśmiech, dobre uczynki, wzajemną pomoc, przebaczenie. Będziemy się starać obdarowywać najgłębszą radością, czyli tą, która pochodzi z poznania Boga w Chrystusie.

Ale droga Maryi do Elżbiety nie była łatwa. Przeciez Ona będąc brzemienną, sama niosła Jezusa i szła do Elżbiety, aby jej pomóc. «Inicjatywa Maryi była umotywowana prawdziwą pokorą i odważną miłością. Była natchniona przez wiarę w Boże słowo i wewnętrzne tchnienie Ducha Świętego. Кto kocha, zapomina o sobie i całkowicie służy bliźnim».

Maryja niesie pod sercem Jezusa, Syna Bożego. Ona niby tabernakulum, staje się żywym tabernakulum, monstrancją. Niesie Tego, który jest Jej Stwórcą, Który jest większy od Niej, przewyższa Ją. I my możemy jak Maryja, być tabernakulum. My możemy być nim wtedy, gdy Bóg przychodzi do nas w Komunii św. Gdy znajduje się w nas Ten, kto jest większy od nas. Kto nas obdarowuje naszą ludzką godnością – czyni nas dziećmi Bożymi. Nasze «Аmen» - niech tak będzie, niech sie tak stanie – nas zobowiązuje do tego, abyśmy radość, którą Bóg nas darzy w Eucharystii, nie pozostawiali dla samych siebie. Radość, kiedy się nią dzielisz z innymi - rośnie. Sw. Teresa z Lisieux prosiła Boga, aby Jezus, który w niej się znajduje po każdej Komunii św. czynił z niej żwą monstrancję, ażeby i ci, którzy pragną widzieć i poznawać prawdziwego Boga, mogli Go zobaczyć w nas.

Modlitwa wiernych

Pan dał nam Dziewicę Maryję za naszą Matkę i Oredowniczkę; prośmy, aby jak dobra Matka prowadziła nas do Jezusa:

1. Prosimy Cię, Boże, za Kościół święty i jego pasterzy – papieża Franciszka, biskupów, kapłanów, ażeby wiernie i gorliwie karmili nas świętą Eucharystią – Ciałem z ciała Maryi.

2. Prosimy Cię, Królu Wszystkich Świętych, za zakonników i siostry zakonne, ażeby posilając sie Ciałem i Krwią Twoją, byli wzorem bogactwa duchowego i znakiem wiecznej chwały Baranka.

3. Prosimy Cię, nasz Ojcze, za wszystkich chrześcijan, abyś im zawsze przypominał, że przede wszystkim należy szukać Królestwa Bożego, które jest w nas poprzez przyjęcie Eucharystii.

4. Prosimy Cię, łaskawy Boże, za ludzi niewierzących, żeby znaleźli Chrystusa, który jest Drogą, Prawdą i Życiem, i aby przyjęli Go w Najświętszej Eucharystii.

5. Prosimy Cię, о nasze Światło, za nas, zebranych wokół ołtarza, abyśmy spoglądając na Ciebie, jednoczyli się z Twoim Synem poprzez przyjęcie Eucharystii św.

О, wszechmogący Boże, usłysz nasze pokorne prośby i przez wstawiennictwo Maryi, Matki Twojego Syna, daruj nam swoją miłość i zbawienie poprzez przyjęcie Eucharystii, gdzie znajduje się Pan Jezus Chrystus, który żyje i króluje na wieki wieków. Аmen.

Pomoc w prowadzeniu medytacji o 5 Tajemnicy światła:

Ustanowienie Eucharystii

Z książki o. Leonarda Głowackiego OMI – „Podejmować wciąż na nowo Fatimskie orędzie”, Warszawa 2013, s. 411- 419:

Było to przed Świętem Paschy. Jezus wiedząc, że nadeszła Jego godzina przejścia z tego świata do Ojca, umiłowawszy swoich na świecie, do końca ich umiłował (J 13,1).

A gdy nadeszła pora, zajął miejsce u stołu i Apostołowie z Nim. Wtedy rzekł do nich: «Gorąco pragnąłem spożyć tę Paschę z wami, zanim będę cierpiał (Łk 22, 14-15).

A gdy oni jedli, Jezus wziął chleb i odmówiwszy błogosławieństwo, połamał i dał uczniom, mówiąc: «Bierzcie i jedzcie, to jest Ciało moje». Następnie wziął kielich i odmówiwszy dziękczynienie, dał im, mówiąc: «Pijcie z niego wszyscy, bo to jest moja Krew Przymierza, która za wiciu będzie wylana na odpuszczenie grzechów. Lecz powiadam wam: Odtąd nie będę już pił z tego owocu winnego krzewu aż do owego dnia, kiedy pić go będę z wami nowy, w królestwie Ojca mojego (Mt 26, 26-29).

Ja bowiem otrzymałem od Pana to, co wam przekazałem, że Pan Jezus tej nocy, kiedy został wydany, wziął chleb i dzięki uczyniwszy połamał i rzekł: «To jest Ciało moje za was wydane. Czyńcie to na moją pamiątkę. Podobnie, skończywszy wieczerzę, wziął kielich, mówiąc: «Ten kielich jest Nowym Przymierzem we Krwi mojej. Czyńcie to, ile razy pić będziecie, na moją pamiątkę. Ilekroć bowiem spożywacie ten chleb albo pijecie kielich, śmierć Pana głosicie, aż przyjdzie. Dlatego też kto spożywa chleb lub pije kielich Pański niegodnie, winny będzie Ciała i Krwi Pańskiej (1 Kor 11, 23-27).

Sprzeczali się więc między sobą Żydzi mówiąc: «Jak On może nam dać swoje ciało do spożycia? Rzekł do nich Jezus: «Zaprawdę, zaprawdę, powiadam wam: Jeżeli nie będziecie spożywali Ciała Syna Człowieczego i nie będziecie pili Krwi Jego, nie będziecie mieli życia w sobie. Kto spożywa moje Ciało i pije Krew moją, ma życie wieczne, a Ja go wskrzeszę w dniu ostatecznym. Ciało moje jest prawdziwym pokarmem, a Krew moja jest prawdziwym napojem. Kto spożywa moje Ciało i Krew moją pije, trwa we Mnie, a Ja w nim. Jak Mnie posłał żyjący Ojciec, a Ja żyję przez Ojca, tak i ten, kto Mnie spożywa, będzie żył przeze Mnie. To jest chleb, który z nieba zstąpił - nie jest on taki jak ten, który jedli wasi przodkowie, a poumierali (J 6, 52-58).

Wraz z Jezusem i Apostołami wchodzimy do Wieczernika. Gorąco pragnął spożyć ze swoimi uczniami Ostatnią Wieczerzę, wieczerzę pożegnalną, i sam wybrał miejsce. Z jakim wyprzedzeniem o tym myślał i planował szczegóły, przebieg tego wieczornego spotkania, tego nie wiemy, ale w momencie, gdy któryś zapytał: „Gdzie chcesz, żebyśmy Ci przygotowali Paschę do spożycia?" (Mt 26,17) - okazało się, że ma wszystko przewidziane. Posłał do miasta Piotra i Jana, powiedział im, żeby zwrócili się do mężczyzny „niosącego dzban wody" (Łk 22,10). Taki znak rozpoznawczy może nam wydawać się dziwny, ale dla nich był wystarczający: noszenie dzbanów z wodą było zadaniem kobiet. Ten „człowiek niosący dzban wody" zaprowadzi ich, gdzie należy i wskaże izbę, w której będą mogli spożyć wieczerzę.

Nie, u Jezusa nie było improwizacji, działania na chybcika, w zaskoczeniu i z musu. Nie było szybkiego szukania kontaktów i pomysłów. Czasami Jego uczniom mogło się wydawać, że o czymś nie pamięta czy nie myśli. Pamiętał. Pamiętał i myślał o sobie i o wszystkim. „Czas mój jest bliski; u ciebie chcę urządzić Paschę" (Mt 26,18). Po tym wydarzeniu „izba na górze" stanie się sławna. To nasz Wieczernik. „Wieczernik -miejsce ustanowienia Eucharystii - napisał św. Jan Paweł II. -To tam Chrystus wziął w swoje ręce chleb, połamał go i rozdał uczniom mówiąc: «Bierzcie i jedzcie, to jest bowiem Ciało moje, które za was będzie wydane» (por. Mt 26, 26; Łk 22, 19; 1 Kor 11, 24). Potem wziął w swe ręce kielich napełniony winem, powiedział im: «Bierzcie i pijcie, to jest bowiem kielich Krwi mojej nowego i wiecznego przymierza, która za was i za wielu będzie wylana na odpuszczenie grzechów (por. Mk 14, 24; Łk 22, 20; 1 Kor 11, 25)". W tym Wieczerniku chcemy przebywać i rozważać to zbawcze wydarzenie.

„A gdy nadeszła pora, zajął miejsce u stołu i Apostołowie z Nim. Wtedy rzekł do nich: «Gorąco pragnąłem spożyć tę Paschę z wami, zanim będę cierpiał". Zajmując miejsce za stołem, myślał o czekającym Go cierpieniu. Wieczernik był ostatnim miejscem, w którym był wolny, mógł nauczać i godnie dopełnić swojej misji. Gdy z tego miejsca odejdzie, wkroczy w krąg cierpienia. Zniewolą Go i skrępują sznurami, będą Go poniewierać i prowadzić, dokąd by sam nie poszedł (por. J 21, 18).

Jesteśmy w Wieczerniku. Słuchamy Jezusowych słów, patrzymy na gesty. Nie ma zbędnych, bez znaczenia. Wszystkie są ważne. Niosą przesłanie, ale nade wszystko tworzą nową, niepojętą rzeczywistość: „Zaprosił swoich na Ostatnią Wieczerzę - pisze Benedykt XVI za Meierem - która miała mieć bardzo szczególny charakter - na Wieczerzę, która nie należała do żadnego określonego obrzędu żydowskiego, lecz była Jego pożegnaniem się, w którym dał coś nowego: dał siebie samego jako prawdziwego Baranka, ustanawiając w ten sposób swoją własną Paschę". Żydzi będą dokonywali tych rytualnych obrzędów następnego dnia, gdy On już skona na Krzyżu - „w ten sposób rzeczywiście celebrował z nimi Paschę".

W Wieczerniku „Jezus wziął chleb i odmówiwszy błogosławieństwo, połamał i dał uczniom". Była to wielka modlitwa błogosławieństwa i dziękczynienia, zwana z hebrajskiego beraką. Tradycyjnie odmawiali ją Żydzi przed wieczerzą paschalną i uroczystymi ucztami. Nie można bowiem rozpoczynać posiłku, nie dziękując najpierw Stwórcy za dary, których z Jego łaski udziela nam ziemia i krzew winny. (Słowa dziękczynienia i sławienia Boga za Jego dary słyszymy w modlitwach Kościoła we Mszy Świętej). „Podczas Ostatniej Wieczerzy (jak już wcześniej przy rozmnożeniu chleba, J 6, U), Jezus nawiązał do tej tradycji. Słowa ustanowienia [Eucharystii - To jest Ciało moje, To jest moja Krew - L.G] znajdują się w kontekście modlitwy; dziękczynienie staje się w nich błogosławieństwem i przemianą". Kościół je rozumie „jako część modlitwy odmawianej razem z modlącym się Jezusem, jako centralną część dziękczynnego wysławiania, w wyniku którego ziemski dar zostaje nam na nowo dany przez Boga jako Ciało i Krew Jezusa". Jezus dziękował za „wysłuchanie Go (zob. Hbr 5, 7). Wcześniej już dziękował za to, że Ojciec nie pozostawi Go w śmierci (zob. Ps 16, 10). Dziękował za dar zmartwychwstania; ze względu na nie już w tej chwili mógł w chlebie i winie dać swoje Ciało i Krew, jako zadatek zmartwychwstania i życia wiecznego (zob. J 6, 53-58)".

„Połamał i dał uczniom". Po słowach następują gesty ustanowienia; gesty stają się objaśnieniem słów, słowa objaśnieniem gestów.

Łamanie chleba było prawem ojca rodziny, który w świadomości wierzących reprezentował Boga Ojca, dającego pokarm wszelkiemu stworzeniu; rozdzielanie go tworzyło wspólnotę. „Ten pierwotny ludzki gest dawania - napisał Benedykt XVI - dzielenia się i jednoczenia w Ostatniej Wieczerzy Jezusa zyskuje zupełnie nową głębię: daje On siebie samego. Dobroć Boga, przejawiająca się w rozdawaniu, nabywa wręcz wymiaru radykalizmu w momencie, kiedy w chlebie Syn daje i rozdaje siebie samego". A gdy mówi: „ciało", należy rozumieć „całą, obdarzoną ciałem osobę". Kiedy daje krew - tworzy nowy kult i Nowe Przymierze we Krwi swojej. Wziął na siebie całe ludzkie nieposłuszeństwo względem Boga. Bo zła i niesprawiedliwości nie można ignorować i tolerować. „Musi zostać przeobrażone i pokonane. (...) A ponieważ ludzie nie są do tego zdolni, czyni to teraz sam Bóg", okazując swoją wierność człowiekowi. Jezus „działa już nie tylko jako Bóg wobec człowieka, lecz także jako człowiek wobec Boga, i w ten sposób czyni przymierze mocnym i nieodwołalnym. (...) Od tego momentu całej brudnej fali zła przeciwstawia się posłuszeństwo Syna, w którym cierpiał sam Bóg". Stare przymierze synajskie, potwierdzone pokropieniem krwią zwierząt ofiarnych (Wj 24, 8), Jezus zastąpił Nowym Przymierzem w swojej Krwi. „To jest ów nowy kult, który ustanawia podczas Wieczerzy: włączenie ludzkości we własne zastępcze posłuszeństwo". Udział w Jego Ciele i Krwi oznacza, że On w Sakramencie przyjmuje nas do tych „wielu", za których się ofiarował. Polecenie: „To czyńcie na moją pamiątkę" zostało zrozumiane jako ustanowienie sakramentu i „to, co tutaj dokonało się po raz pierwszy, było kontynuowane we wspólnocie uczniów".

Tę prawdę trzeba przemyśleć. „Historycznie była więc jedna Eucharystia, zrealizowana przez Jezusa Jego życiem i śmiercią. Liturgicznie zaś, czyli dzięki łasce sakramentu ustanowionego przez Jezusa na Ostatniej Wieczerzy, jest tyle Eucharystii, ile ich się celebruje i ile będzie celebrować aż do końca świata. Wydarzenie urzeczywistniło się jeden raz (semel), sakrament zaś urzeczywistnia się «każdego razu» (ąiiotienscumąue)". W sposób tajemniczy (cudowny) „wydarzenie staje się obecne dla nas, my zaś obecni dla wydarzenia". „Przez te słowa [modlitwy i przeistoczenia, powtarzane zgodnie z poleceniem Jezusa - L.G.] nasza chwila obecna jest włączona w chwilę Jezusa". „W chlebie i winie sami stajemy do przemienienia (...). On jest tym wielkim Przemieniającym, lecz przemienić może tylko to, co Mu damy (...). Nic nie zostanie przemienione, jeśli wpierw nie zostanie ofiarowane". „W tej wizji konsekracji eucharystycznej wszystko jest przejrzyste i pewne. Na ołtarzu znajdują się dwa Ciała Chrystusa: jest Ciało realne («zrodzone z Maryi Dziewicy», zmartwychwstałe i to, które wstąpiło do nieba) i jest Jego Ciało mistyczne, którym jest Kościół. Otóż, na ołtarzu jest realnie obecne Jego Ciało realne i jest obecne mistycznie Jego Ciało mistyczne; mistycznie oznacza tu: na mocy nierozerwalnej więzi z Głową". Można dopowiedzieć słowami kard. Martiniego: „Chrześcijanie całkowicie

zjednoczeni z Jezusem w Eucharystii, są tym samym ściśle złączeni między sobą i mocą tego sakramentu tworzą Ciało Chrystusa, którym jest Kościół. (...) Nigdy nie jesteśmy w takim stopniu Kościołem, jak wówczas, gdy uczestniczymy w Eucharystii"

Różańcowe rozważanie ustanowienia Eucharystii skłania do praktycznych refleksji nad swoim życiem. Jak przez uczestniczenie we Mszy Świętej włączam się coraz pełniej we wspólnotę Kościoła, Mistyczne Ciało Jezusa Chrystusa i poddaję się działaniu Ducha Świętego, który mnie przemienia i uświęca, tak przez zaniedbanie Mszy świętej lub płytkie i powierzchowne uczestniczenie oddalam się od wspólnoty Kościoła i źródła uświęcenia; narażam się na zarzut: „Masz imię, że żyjesz, a jesteś umarły" (Ap 3, 1). Ale samo uczestniczenie, nawet świadome składanie siebie na ołtarzu i przyjmowanie Ciała Chrystusa, to za mało. Częścią Eucharystii są krzyż i zmartwychwstanie. Chrystus podczas Ostatniej Wieczerzy chleb połamał i dawał - „jako dar zmartwychwstania" - ze słowami: „Bierzcie i jedzcie, to jest Ciało moje" i „To czyńcie na moją pamiątkę". Kto chce być dobrym uczniem Jezusa, musi łamać siebie samego: swoją wolę, aby wypełniać Bożą, swoją pychę, egoizm, lenistwo...

Uczyć się mówić swoim postępowaniem, że oddaje się bliźnim na wzór Chrystusa. Służyć całym swoim „ciałem", całym sobą: swoim czasem, zdolnościami, siłą, pracą i cierpieniem ofiarowanym za grzeszników; w zjednoczeniu z Chrystusem, słowem i czynem - być do dyspozycji, dawać siebie... -„Bierzcie i jedzcie...".

Oczywiście, moje życie nie stanie się eucharystyczne przez samą dobrą wolę i postanowienia. Czerpię moc, przyjmując Ciało Pańskie, ale sakrament Eucharystii to także Święta Obecność w tabernakulum. Trzeba szukać okazji, aby Jezusa w Eucharystii adorować - i korzystać z tych okazji: uwielbiać, przebywać z Nim, rozmawiać, nabierać mocy i mądrości. Zaplanować sobie czas adoracji. Nie omijać kaplic, w których ustanowiona jest Wieczysta Adoracja. Uczyć się także z daleka pozdrawiać Jezusa obecnego w kościołach.

AKT OFIAROWANIA PARAFII MATCE BOŻEJ

(można go odczytać po Mszy św. lub w czasie nabożeństwa)

Dziewico Niepokalana! Matko Boga prawdziwego i Matko Kościoła!

Ty, która z tego miejsca objawiasz Twą łaskawość i współczucie dla wszystkich, co uciekają się pod Twoją opiekę, wysłuchaj modlitwy wznoszonej do Ciebie z synowską ufnością i przedstaw ją Twojemu Synowi, Jezusowi, naszemu jedynemu Odkupicielowi...

Matko Miłosierdzia, Nauczycielko ukrytej i cichej ofiary, Tobie, wychodzącej nam naprzeciw, my grzesznicy, oddajemy w tym dniu całą naszą istotę i całą naszą miłość. Oddajemy Ci także nasze życie, nasze prace, nasze radości, naszą słabość i nasze cierpienia. Udziel wszystkim pokoju, sprawiedliwości i pomyślności, gdyż wszystko, co mamy i czym jesteśmy, powierzamy Twojej trosce, Pani i Matko nasza. Chcemy być całkowicie Twoi, z Tobą przemierzać drogę pełnej wierności Chrystusowi w Jego Kościele. Z miłością zawsze prowadź nas za rękę...

Maryjo (...) Matko nasza i Królowo!

Prosimy Cię za Ojca świętego (...), za wszystkich biskupów, kapłanów, by wiedli wiernych ścieżkami żarliwego życia chrześcijańskiego, ścieżkami miłości i pokornej służby Bogu i ludziom...

Spójrz, jak wielkie jest żniwo i wstaw się u Pana, by głodem świętości napełnił cały Lud Boży i wzbudził liczne powołania: kapłanów i zakonników, mocnych w wierze i gorliwych rozdawców tajemnic Bożych...

Daj naszym rodzinom tę łaskę, by kochały i szanowały poczynające się życie, z tą samą miłością, z jaką Ty w łonie Swoim poczęłaś życie Syna Bożego...

Święta Dziewico, Maryjo Matko Pięknej Miłości, chroń nasze rodziny, by zawsze trwały w zgodzie i błogosław wychowaniu naszych dzieci...

Nadziejo nasza, spójrz na nas z litością, naucz nas zawsze iść do Jezusa, a jeśli upadniemy, pomóż nam się podźwignąć i wrócić do Niego przez wyznanie naszych win i naszych grzechów w sakramencie pokuty, dającym spokój duszy. Błagamy Cię, daj nam wielkie umiłowanie wszystkich świętych sakramentów, które są jak znaki pozostawione przez Twojego Syna na ziemi...

Matko Święta, spraw, byśmy z Bożym pokojem w sumieniu i sercem wolnym od złości i nienawiści, mogli nieść wszystkim prawdziwą radość i pokój prawdziwy, które przychodzą do nas od Twojego Syna, Pana naszego Jezusa Chrystusa, który z Ojcem i Duchem Świętym żyje i króluje na wieki wieków. Amen.

albo:

Bogarodzico Dziewico, Pani i Królowo nasza!

My, dzieci, Świętego Kościoła Katolickiego, stajemy dziś przed Tobą, przejęci głęboką troską o naszą wierność Krzyżowi Chrystusowemu i Ewangelii, o życie Boże w naszych rodzinach.

Pragniemy szczególniejszym aktem oddać się Tobie całkowicie na własność i powierzyć w Twoje macierzyńskie dłonie wszystko, co mamy najdroższego. Przed wiekami sam Ojciec Niebieski ukazał Ciebie pierwszym rodzicom, jako promień nadziei. Tobie oddał Syna Swego Jednorodzonego, który narodził się z Ciebie, aby nas zbawić. A Syn Twój, Najlepsza Matko, Tobie oddał na krzyżu, co miał na ziemi najdroższego: braci swoich w osobie umiłowanego ucznia Jana. Takim przykładem zachęceni, stajemy dziś tym ufniej przed Tobą.

Każdy z nas oddaje się Tobie na własność . Chcemy odtąd wszystko czynić z Tobą, ufni że Ty sama, oddasz nas swemu Synowi.

Troskliwa Matko Najświętszej Rodziny!

Pod Twoją macierzyńską opiekę oddajemy nasze rodziny, aby przez Ciebie odrodziły się Bogu i żyły na wzór rodziny nazaretańskiej. Będziemy umacniać w nich królowanie Twojego Syna, bronić imienia Bożego, obyczajów chrześcijańskich. Uważaj nas odtąd, Matko nasza, i wszystko, co posiadamy, za wyłączną własność Twoją, opiekuj się nami, rządź i prowadź do Twego Syna. Wierzymy, że kiedyś Ty sama, na progu nowego życia, okażesz nas Synowi Twojemu. Amen.

Rozważania Różańca

Tajemnice światła

1. Chrzest Jezusa w Jordanie

A gdy Jezus został ochrzczony... głos z nieba mówił: "Ten jest mój Syn umiłowany, w którym mam upodobanie (Mt 3,16-17).

Janowi Chrzcicielowi przypadło zadanie bezpośredniego wskazania światu osoby Zbawiciela. Do spotkania Jezusa z Janem doszło w miejscu, gdzie Jan chrzcił i przez chrzest pokuty przygotowywał naród wybrany na spotkanie z Mesjaszem. Do ochrzczonych przez siebie Jan mówił: "Idzie [za mną] mocniejszy ode mnie... On chrzcić was będzie Duchem Świętym" (Łk 3,16).

Maryjo, pomóż nam zrozumieć, że przyjmując chrzest Janowy, Jezus wszedł jeszcze pełniej w nasz ludzki świat, naznaczony grzechem, ażeby go z grzechu wyzwolić.

2. Objawienie się Jezusa w Kanie Galilejskiej

Odbywało się wesele w Kanie Galilejskiej i była tam Matka Jezusa. Zaproszono... także Jezusa i Jego uczniów (J 2,1-2).

Podczas uczty weselnej Maryja spostrzegła zakłopotanie gospodarzy, którym zabrakło wina. Zwróciła się więc do Syna ze słowami: "Wina nie mają", a do pozostałych: "Zróbcie wszystko, cokolwiek wam powie". To tu, w Kanie Galilejskiej, Jezus po raz pierwszy objawił swoją Boską moc, przemieniając wodę w wino.

Maryjo, przez swoją prośbę ukazałaś, że nie jest Ci obojętny ludzki niepokój, a Jezus przez jej spełnienie dowiódł, iż jest gotów zaradzać także potrzebom przyziemnym, aby otworzyć ludzkie oczy na prawdę wiary. Chrystus w Kanie objawił swoją chwałę i uwierzyli w Niego Jego uczniowie. Pomóż, Matko, byśmy i my całym sercem uwierzyli.

3. Głoszenie królestwa i wzywanie do nawrócenia

Jezus przyszedł do Galilei i głosił Ewangelię Bożą. Mówił: "Czas się wypełnił i bliskie jest królestwo Boże. Nawracajcie się i wierzcie w Ewangelię" (Mk 1,14-15).

Wypełnił się czas obietnic dotyczących przyjścia Mesjasza. Nadszedł czas realizacji zbawienia poprzez przyjęcie ogłoszonej prawdy. Z daru zbawienia skorzystać mogą ci, którzy uwierzą w Ewangelię, nawrócą się i podejmą życie znaczone nauką i przykładem Zbawiciela, Jezusa Chrystusa.

Maryjo, wesprzyj nas, by Chrystusowe wezwanie do nawrócenia i pójścia za Nim pozostawało dla nas zawsze aktualne i zobowiązujące nasze sumienia. Byśmy szli przez trudy życia, nawracając się i wierząc w Ewangelię.

4. Przemienienie Pańskie na górze Tabor

Jezus wziął z sobą Piotra, Jana i Jakuba i wyszedł na górę... Gdy się modlił, wygląd Jego twarzy odmienił się, a Jego odzienie stało się lśniąco białe... Z obłoku odezwał się głos: "To jest Syn mój, Wybrany, Jego słuchajcie" (Łk 9,28.35).

Zbliżała się męka i śmierć Chrystusa, chwila wielkiej próby wiary dla apostołów. Jezus wziął trzech uczniów na górę, by tam ukazać im inny niż ludzki wymiar swojego istnienia. Apostołowie dostrzegli w przemienionym na ich oczach Chrystusie Boga i usłyszeli od samego Ojca, że Jezus jest Synem Bożym, którego należy słuchać.

Maryjo, dopomóż, by nikomu z nas nie zabrakło świadomości, kim jest Jezus Chrystus, zwłaszcza podczas trudnej próby życiowej. Byśmy także nigdy nie zapomnieli słów Ojca: "Jego słuchajcie".

5. Ustanowienie Eucharystii

To jest Ciało moje, które za was będzie wydane: to czyńcie na moją pamiątkę! (Łk 22,19).

Wypowiadając te słowa w Wieczerniku, Chrystus ustanowił sakrament Eucharystii, polecając nam go sprawować na Jego pamiątkę. W ten sposób miała się wypełnić obietnica Jezusa, że nie pozostawi nas samych.

Maryjo, to dla nas Twój Syn pozostał w eucharystycznych postaciach, byśmy się Nim karmili i zdobywali moc potrzebną na czas ziemskiego pielgrzymowania. Naucz nas wielbić Jezusa w Eucharystii, doświadczać, jak bardzo nas umiłował.

ADORACJA

W Twoim sercu, Dziewico Maryjo, szukam schronienia.

Тobie powierzam swój brak uprzejmości, aby nauczyć się miłości.