Новини

Назад

Останий день візиту архієпископа Мокшицького до Лівану: за все Богу подяка

: 2012 2017-05-12 13:23:41

Після сніданку Львівський Митрополит вирушив у Долину Святих. Тут між гірським хребтами стоїть головний духовний центр Маронітської Церкви, де святий Марон жив і навчав людей новому духовному шляху, який поступово виріс у Церкву. Тут мешкали й перші патріархи.

Цікаво, що довкола монастирів весь час були маронітські поселення. Під час окупації Османською імперією там ховались і люди, які жили біля моря. Відтоді дзвони дуже важливі для ліванців-маронітів: вони допомагали знати, чи в безпеці всі католики, які сховалися в печерах вузьких і глибоких долин. Логіка проста, але ефективна: якщо монахи регулярно дзвонять, то значить, що в монастирі все добре, адже османські солдати завжди насамперед нападали на них, – отже, селам нічого не загрожує.

Також завдяки дзвонам монахи могли дізнатися, чи все гаразд у відлюдників, які мешкали далеко, та в довколишніх мирян: на дзвони ті відповідали співом молитви. Якщо не було чутно співу від одного відлюдника, це означало, що він, можливо, вже відійшов зустрітися з Господом. Дзвони, цей знак спілкування з Богом, будували також єдність і спілкування між людьми.

Потім настав довгоочікуваний момент: архієпископ поїхав у кедровий ліс. Це дуже маленький ліс, де ростуть найдавніші кедри, вік яких тяжко порахувати, – але можна не сумніватися, що саме звідси цар Соломон привіз деревину для побудови Єрусалимського Храму десь у ІХ столітті до Христа. Знаємо також, що давні єгиптяни використовували кедри з цього лісу. На думку науковців, деяким із них може бути понад 3 тисячі років! «Вони вже стояли тут, коли Бог створив Адама і Єву», – пожартував маронітський єпископ Йосиф Нафаа, який супроводжував архієпископа Мокшицького.

Серед кедрів є одне порожнє місце без дерев. Існує переказ про те, що саме тут відбулося Вознесіння Ісуса Христа – адже Євангелія не передали нам назви гори, де воно відбулося. Цей ліс і справді пасує до розповідей євангелістів про те, що Ісус піднявся на дуже високу гору, бо розташований на висоті понад 2000 м над рівнем моря. Тому за кілька метрів від цього порожнього місця збудована каплиця Вознесіння Господнього.

Гори довкола були такі високі, що на деяких іще навіть лежав сніг, хоча температура в Лівані зараз – 20–30 градусів.

Після такої краси не дивно, що саме тут, у цих долинах і на цих горах, маронітські монахи прагнули будувати монастирі. Архієпископ Мокшицький мав нагоду побачити один із найперших тутешніх монастирів, Мар Ліхаа, де маронітський патріарх кілька місяців ховався в закритій печері, коли османські війська шукали його, аби стратити. Також Митрополит відвідав Хардін, де в ХІХ столітті народився і мешкав святий Німаттулла аль-Хардіні, духовний отець святого Шарбеля.

Кардинал Бешар Бутрос Раї, Маронітський Патріарх, чекав нас у Патріархії в місті Бкерке, аби пригостити владику Мечислава прощальною вечерею. «Я та всі, хто служить у Патріархії, дуже радіємо, що ти приїхав до нас, владико, – сказав Партіарх, – бо ти нам привіз "шматочок" Йоана Павла ІІ. Маю на увазі не лише його мощі, а "шматочок" його життя та святості, бо ж ти служив біля нього, справжнього святого, протягом 9 років. Запрошуємо тебе приїхати ще раз». Архієпископ Мечислав сказав, що чекатиме кардинала в Україні, адже ще в перший день візиту запросив його, на що Патріарх відповів: «Вважаємо обов`язком приїхати до вас».

Після вечері залишився ще час під`їхати до святині Матері Божої Ліванської на горі Харисі. Це фігурка Богородиці заввишки 8,5 метра, яка важить 15 тонн. Вона була встановлена на честь 50-річчя догмату про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії. Святиня домінує над ліванським ландшафтом, тож можна сказати, що вся країна стоїть під покровом Марії.
Так завершився чудовий візит до Лівану, організований «Ліванською Маронітською Родиною в Україні» завдяки особливим зусиллям пана Еліаса Сассіна, очільника цієї організації, і Родріго та Шаді Мерхе, членів маронітської спільноти, які весь час піклувалися про нас.

Паломництво віри, ліванські кедри, покров Діви Марії... Насправді здійснилися слова архієпископа Мокшицького, написані на першій сторінці книжки, які звучать так:

Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа і наш Отче!
Я віддаю в Твої руки Ліван,
землю, яку Ти дав на спадок патріархові Аврааму
і якій Ти дав достаток на знак Твоєї доброти;
землю, з кедрів якої Ти побудував Своє житло серед людей
за часів царя Соломона;
землю, благословенну присутністю та чудесами Господа нашого Ісуса Христа,
Твого Сина і нашого Спасителя;
землю, яка захищала Антіохію
і перші плоди апостольської місії святого Петра,
Твого покірного слуги;
землю, яка, за словами нашого любого Святого Отця Йоана Павла II,
«є послання свободи і приклад плюралізму для Сходу і Заходу».
Благослови, Отче, цей народ,
підтримуй скорботних,
зміцнюй тих, хто будує мир,
просвіти тих, хто має владу, щоб знайти справедливі та рівноправні рішення
для цього народу й інших народів Близького Сходу.
Свята Маріє, Матір Божа з Хариси,
приходжу до Твоїх ніг, аби довірити Твоєму Сину через Твоє заступництво цих вірян,
особливо тих, хто був вручений опіці нашої Церкви в Україні,
аби Ти з любов’ю і дбайливістю захистила і втішила їх
і з Твоєю Божественною Материнською мудрістю просвітив пастирів Твого Сина
в нашій турботі про них у Його ім`я.
Амінь.

+ Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський

Підготував: о. Дієго Мартін Саєз ОМІ

Фото: о. Дієго Мартін Саєз ОМІ

КМЦ

 

---

Назад