Новини

Назад

Конференція римсько-католицьких єпископів України підготувала два документи про сім’ю. Про це в інтерв’ю Католицькому Медіа-Центру розповів єпископ Радослав Змітрович ОМІ.

: 454 2014-11-04 00:00:00

 

Чи Ви брали участь у підготовці Конференції єпископів України до Синоду?  Який момент цієї підготовки, на Вашу думку, був найважливішим?

Ця підготовка полягала в першу чергу у тому, щоби відповісти на передсинодальну анкету, яку надіслали всім Конференціям єпископів. До відповідей на анкету були також залучені миряни. Мабуть, найважливішим у підготовці до Синоду, а також і під час нього була молитва і, звичайно ж, ми стежили за тим, що говорять про Синод і за тими викликами, які стоять перед душпастирством сімей.

Чи Ви ознайомились з документом ІІІ Надзвичайної асамблеї Синоду єпископів про сім’ю? Чи відбудеться зустріч українських ієрархів, які відповідають за душпастирства сімей, пов’язана з завершення Синоду? Чого слід очікувати?

Так, я читав кінцевий документ Синоду т.зв. RelatioSynodi, який намагався виразити думки синодальних отців. Незабаром відбудеться зустріч католицьких єпископатів України, а саме: латинського і східних обрядів. Можна сказати з певністю, що тематика сім’ї і те, що відбувалося на Синоді, буде першочерговим. Думаю, що можна очікувати оживлення діяльності пастирів наших храмів у служінні сім’ям, яке виразиться в конкретних діях. Якщо говорити суто про наш обряд, Конференція єпископів підготувала два документи. Перший документ є інструкцією про підготовку до шлюбу. Вона покликана допомогти в основному душпастирям. У ній представлені головні засади душпастирського приготування й багато цінних і важливих порад. Наприклад, як проводити дошлюбну бесіду з нареченими, дотримуючись усіх вимог канонічного права. Другий документ – підручник, що містить пропозиції підготовки до шлюбу. Він повинен з’явитися через кілька місяців.

Чи могли б Ви тезово охарактеризувати, з якими труднощами зустрічаються сім’ї в Україні? Як документ може їм допомогти?

Першою складністю, яка спільна, мабуть, для всіх країн, є криза віри. Щораз більше наші родини знаходяться у середовищі, в якому домінує культура – як її назвав Папа Бенедикт XVI – яка не має жодного стосунку до sacrum, до релігії, до Бога. У результаті піддається сумніву те, що ми називаємо природнім правом і що присутнє в усіх культурах і традиціях. Без віри, яка надає здатність бачити красу, правду і нормальність християнської пропозиції, наші вірні піддаються впливу, який домінує в суспільстві. В Україні ця атака на щось нормальне, на те, що виражається в натуральному праві, ще не є такою сильною, але, мені здається, що вона ставатиме все сильнішою.

Труднощами, з якими зустрічається багато сімей в Україні, особливо в малих населених пунктах і селах, є економічна ситуація, яка змушує особливо чоловіків залишати сім’ї і їхати на роботу за кордон, або до великих міст, від чого страждають найбільше діти.

Іншими труднощами, успадкованими з радянських часів і ще непризвичаєними, є абортивна ментальність і нездатність прийняти нове життя. Багато жінок-матерів скаржаться на лікарів, які дуже часто пропонують, або навіть намовляють вбивати нове життя. Якщо за часів незалежності було вбито в лонах матерів 30, а може й навіть 40 млн. людських істот, то наслідки від цього дуже й дуже серйозні для цих людей і для суспільства в цілому.

Наступне, це агресивна пропаганда тіла і людської сексуальності в медіа. Переживання сексуальності відірване від любові і міжлюдських стосунків. Ми знаємо, що сексуальні стосунки є святими і прекрасними, бо висловлюють любов, інтимність, відданість. Така їх природа. Подружжя дозволяють себе ошукати нахабною пропагандою і переживають свої інтимні стосунки у ненормальний спосіб, який суперечить природі, так би мовити «неекологічний» спосіб. У результаті вони дуже страждають і благодать таїнства подружжя їх не досягає.

Чи документ Синоду може допомогти подолати ці труднощі? Хіба лише опосередковано, що означає, що він оживить наш ентузіазм і переконання, бо потрібно робити все можливе, аби допомогти сім’ям.

Результативними будуть конкретні дії, які виконуватимуться у місцях, де ми живемо. Я сподіваюсь, що ці два документи, про які я згадував, стануть практичним застосуванням праці синодальних отців і Апостольської адхортації Святішого Отця, яка найвірогідніше з’явиться після закінчення звичайного Синоду єпископів у 2015 році.

21-23 листопада у Хмельницькій обл. відбудуться реколекції для наречених і молодят, де Ви є одним з ведучих. Яка мета і очікування від реколекцій?

Ці реколекції мають на меті допомогти у підготовці до шлюбу, яка проходить у парафіях, переважно тих менших, де душпастирі мають труднощі з тим, щоб провести добре всі необхідні і такі потрібні зустрічі й теми. Знаковим є те, що такого типу реколекцій проводяться у спільноті і в атмосфері віри. Крім пар, які готуються до шлюбу, беруть участь також і молодята. Реколекції допомагають їм, і вони у свою чергу діляться власним досвідом і допомагають цим нареченим. [Єпископ Радослав згадав, що буквально вчора чув про подружжя, яке у вересні брало участь у такому вікенді і знову бажає приїхати, незважаючи на те, що перебіг зустрічі і програма будуть дуже подібними – прим. ред.].

Хочеться, щоб у нашій дієцезії [Кам’янець-Подільській – прим. ред.] такий «передшлюбно-шлюбний» вікенд став невід’ємною частиною приготування до шлюбу і нагодою допомогти і підтримати тих, хто вже живе у сакраментальних стосунках.

Найпоширеніша практика підготовки до шлюбу в Україні – це серія дошлюбних катехез. Які ще є практики в Україні? Чи слід очікувати нових підходів до душпастирства українських сімей?

Мені відомо, що в деяких місцевостях, наприклад у Вінниці або Києві в капуцинів, а тепер у парафії св. Миколая у Місіонерів Облатів Марії Непорочної відбувається курс приготування до шлюбу, який закінчиться вікендовим реколекційним виїздом. У цій підготовці активно задіяні християнські подружжя, свідчення яких є неоціненним. Я переконаний, що потрібно рухатися у напрямку багатостороннього впливу на учасників. Молоді, які приходять на наші дошлюбні зустрічі, нерідко мають труднощі відкритися і прийняти те, що ми їм говоримо від імені Церкви. Як «пробитися» до їхніх сердець? Недостатньо лише переказати зміст у формі катехези, яку читає душпастир, але більш важливе є свідчення і катехези, які проводять християнські подружжя. Наскільки це можливо такі катехези повинні проводитися у групах, щоби було відчуття спільноти. Важливими є звершення Літургії і паралітургійні знаки, а також «занурення» усього приготування в атмосферу молитви і віри. Необхідним є проголошення керигми, вказування на глибину спасіння, яке дарує нам Господь, - що означає бути нормальною людиною-християнином. Підручник, який скоро з’явиться, має на меті допомогти у проведені такого поглибленого, враховуючи всі виміри віри, приготування.

Ця підготовка до шлюбу є дуже важливою, але ще важливіше те, що відбуватиметься після шлюбу. Я переконаний, що найважливіше, щоб наші подружжя і сім’ї мали осередок віри, спільноту, де знайдуть підтримку для нормального життя, людського, про яке мріють у глибині свого серця і яке є можливим, дякуючи благодаті нашого Господа. Це велике завдання для нас усіх, щоб сприяти створенню такого середовища віри. Його створює Святий Дух, ми потребуємо мужності, відваги, пастирського серця, яке буде відкритим на діяння Святого Духа. Докласти усіх зусиль, енергію, здоров’я силі Святого Духа.

Розмовляла Крістіна Надворна. Католицький Медіа-Центр

---