У Бухаресті 31 серпня відбулася беатифікація о. Владіміра Гіки, румуньского аристократа, наверненого на католицизм, мученика часів комуністичного режиму. На урочистостях був присутній також архієпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський.
«Прагнемо цілувати кайдани тих, які несправедливо ув’язнені, хто оплакує та глибоко засмучений з приводу нападів на релігію, нищення священних інституції, переживаючи за вічне спасіння своїх народів», – ці слова, з послання, яке Папа Пій ХІІ скерував 1952 року до Церкви та народу Румунії, процитував кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації в справах святих, проповідуючи у суботу, 31 серпня 2013 р., під час Євхаристійного богослуження в Бухаресті. Того дня, з доручення Святішого Отця Франциска, в присутності тисяч вірних, представників Православної Церкви та державної влади, він проголосив блаженним Католицької Церкви о. Владіміра Гіку.
У своїй проповіді кардинал Амато вказав на перспективу, яка відкривається цією беатифікацією, літургійний спомин якого припадатиме 16 травня. На його думку, на цю подію слід дивитися, як на «пророчий знак примирення і миру, як на пам’ять про сумне минуле, яке ніколи і жодним чином не повинно повторитися, так як на зобов’язання будувати майбутнє надії, братерського сопричастя, свободи та радості».
Отець Владімір Гіка, нащадок княжого роду, помер мученицькою смертю 16 травня 1954 р. у в’язниці на 80-му році життя, звинувачений комуністичною владою у шпигунстві на користь Ватикану та у державній зраді. Маючи перспективи блискучої кар’єри, він зрікся усіх привілеїв свого стану, щоб жити як убогий між убогими.
Майбутній святий народився 25 грудня 1873 року у Стамбулі, в румунській сім’ї, приналежній до царського роду. Протягом 17-го – 19-го століть представники роду Гіка правили у Валахії та Молдові. Владімір здобував освіту в Румунії та Франції, а згодом – вивчав богослов’я у Римі. У 1902 році, на тридцятому році життя, він вирішив приєднатися до Католицької Церкви та присвятити своє життя служінню потребуючим.
Маючи 50 років, отримав пресвітерські свячення, як священик Паризької архидієцезії, а його служіння від самих початків мало вселенський вимір. Святіший Отець призначив о. Гіку Апостольським протонотарієм та членом керівного комітету Євхаристійних Конгресів. Таким чином, він міг донести в усі кінці світу свідчення своєї віри та милосердної любові.
У 1939 році о. Владімір повернувся до Румунії та постановив там залишитися, усвідомлюючи, що надходять важкі часи для його народу. За те, що священик невтомно трудився над збереженням зв’язків Католицької Церкви в Румунії з Апостольською Столицею, комуністична влада 1952 року його заарештувала. Внаслідок жорстокого поводження, 16 травня 1954 р., у в’язниці в місті Жілава поблизу Бухареста, о. Владімір Гіка віддав свою душу в руки Небесного Отця.
За матеріалами Радіо Ватикан
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
