Сьогодні, 24 квітня 2013 р., з нагоди річниці смерті о. Владислава Зьобер CSsR, о 10.00 в Санктуарії Матері Божої Неустанної Помочі у Мостиськах, Львівської обл., відбулася урочиста Свята Меса під головуванням Єпископа-помічника Львівської архідієцезії Леона Малого. В події взяли участь чисельно прибулі священики Львівської архідієцезії, серед яких священики Мостиського деканату на чолі з деканом о. Станіславом Венгжинським, редемптористи з України і з-за кордону, почесні гості та місцеві віряни.
Під кінець святкової літургії єпископ Леон Малий урочисто відкрив і освятив меморіальну дошку о. Владиславу Зьобер CSsR та Ювілейний медальйон, який від тепер нагадуватиме, що під час Ювілейного Року 600-ліття перенесення столиці львівських архієпископів з Галича до Львова, Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі у Мостиськах був «стаційним храмом». Меморіальну дошку і медальйон встановлено на фасаді сакральної будівлі. Слід також зазначити, що Ювілейний медальйон парафія св. Йоана Хрестителя в Мостиськах отримала в минулому році, 25 листопада, від архієпископа Мечислава Мокшицького під час канонічної візитації.
Єпископ-помічник подякував також настоятелю парафії о. Владиславу Дерунову за вклад і зусилля, докладені в розвитку місцевої спільноти за яку перед Богом і Церквою несе він відповідальність та за видимі знаки віри, яким не дає безслідно затертися. Владика підкреслив, що підтвердженням цих слів є сьогоднішня урочистість.
На підставі документальної стрічки з життя о. Владислава Зьобер CSsR, презентація якої відбулася в середині храму після Євхаристії, учасники заходу вшанування першої річниці смерті монаха, мали нагоду дізнатися про вийнятковість цього священика.
ОТЕЦЬ ВЛАДИСЛАВ ЗЬОБЕР CSSR народився 3 серпня 1924 року в Жадковичах (належали до парафії в Мостиськах). Син Франциска і Франциски з дому Майгєр, яка походила з с. Стрілецьке, донька Мартина і Катерини з дому Лах. Мали десятьох дітей: двох дочок та вісім синів. Двоє старших синів, Казимир і Йосиф, стали священиками Краківської дієцезії, а молодша дочка, Герарда, після закінчення середньої школи стала сестрою-монахинею. В монастирі отримала вищу освіту, була відповідальною за формацію молодих сестер. Двоє братів батька матері Франциски, Казимир і Франциск, стали редемптористами – о. Казимир був видатним місіонером, зокрема – їздив на місії з о. Бернардом Лубеньським CSsR. Отець Франциск в свою чергу викладав кандидатам до Згромадження Редемптористів в ювенаті і був вбитий (розстріляний) 6 серпня 1944 р. німцями під час Варшавського повстання. Сестра цих двох редемптористів, Магдалина, також була монахинею – старовейською служебницею.
Отця Владислава прийняли до ювенату Згромадження Найсвятішого Відкупителя (редемптористів) в Торуні 1938 року. Під час ІІ Світової війни він рік продовжував навчання в польській міській школі імені Яна III Собеського в Мостиськах. Пізніше примусово працював на будівництві залізничної дороги (був мобілізований т.зв. Баудінстом, тобто штучно створеною німецькою окупаційною владою службою праці), але втік звідти. Після цього переховувався і тільки 1944 року почав відвідувати гімназію в Любліні.
1945 року розпочав новіціат в отців-редемптористів в Ломниці. 15 серпня 1946 року склав перші монаші обіти. Продовжував навчання на рівні ліцею в Кракові і Торуні, де отримав державну середню освіту. Вивчав філософію і теологію у Вищій духовній семінарії редемптористів в Тухові. 21 червня 1953 р. прийняв священицькі свячення з рук архієпископа Володимира Ясінського. Після закінчення навчання в Тухові рік працював в Браневі. Пізніше відбув пасторальну практику у Варшаві під керівництвом о. Йосифа Сохацького.
Душпастирював як вікарій та катехит в Барді Сілезькому (1955-1958, 1956-1969), Щецинку (1958), Глогові (1969-1972). В Барді Сілезькому допомагав в приготуванні коронації чудотворної фігури Матері Божої Берегині Віри (1966).
В 1959-1965 рр. був настоятелем монастиря в Замості, духовним отцем Замойського деканату і сповідником сестер-монахинь.
Працював настоятелем парафії в Браневі (1972-1981), а також в новоствореній парафії в Замості (1981-1990), одночасно будуючи філіальний храм в Жданові.
В 1990 році о. Владислав проводив відпустку в рідних Мостиськах. Раптом настоятель місцевої парафії звернувся з проханням до Настоятеля Польської провінції отців-редемптористів, щоб він вислав о. Владислава до Мостиськ для душпастирської роботи. Після обов’язкових узгоджень o. Зьобер залишився в Мостиськах, де ревно працював як душпастир та кустош санктуарія Матері Божої Неустанної Допомоги (1990-2012).
Його Високопреосвященство архієпископ Мечислав Мокшицький відзначив о. Владислава орденом бл.Якова Стрепи за особливі заслуги для Львівської архідієцезії латинського обряду.
O. Владислав помер 24 квітня 2012 р., після кільканадцяти днів перебування в лікарні в Перемишлі.
O. Владислав Зьобер CSsR взяв участь у відбудові храму санктуарія в Мостиськах, поверненні чудотворної ікони Матері Божої Неустанної Допомоги, а також у її коронації в 2001 r.
Після відомості про його смерть кардинал Мар’ян Яворський зазначив: "... відійшла людина великого Божого духа. Католицька Церква на землі втратила ревного свідка віри, але отримала заступника в Небі".
Редакція новин порталу
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
