Новини

Назад

Свято Різдва Христового

: 566 2012-12-24 00:00:00

У більшості держав з християнською традицією починаються свята вечерею у переддень Різдва Христового, тобто 24 грудня. У цей день люди збираються цілими родинами в очікуванні на першу зірку, котра оповіщає народження Ісуса. Опівночі в церквах відправляється урочиста Служба Божа, яку назвали Пастеркою. Ця урочистість відбувається на згадку про пастушків, які очікували на народження Ісуса.

25 грудня є одним з найрадісніших свят у християнській традиції. Саме у цей день святкуємо Різдво Христове. Другим днем свят, тобто 26 грудня, вшановується пам’ять першого мученика – Степана, який не хотів зректися віри в Христа. Його закидали камінням до смерті прихильники Савла.

 

З історії народження Ісуса

Історики стверджують, що в тих роках, коли народився Ісус, мало місце особливо живе, суспільно очікування на найбільшу подію в історії світу. Для ізраїльтян мало то бути народження Месії, а для поганських народів – народження правителя світу. Усі були переконані, що відбудеться це в Іудеї у 7-6 році до Різдва Христового.

Йосип Флавій, єврейський історик, пише, що у народі єврейському у цих часах (1 ст.) вважалося, що насправді скоро має народитися месія, цар всього світу. Це переконання було найважливішим мотивом збройного повстання євреїв проти римського цісарства, найбільшої мілітарної сили тодішнього світу. Ізраїльтяни очікували пришестя месії у І ст., тобто у час народження Ісуса. Приблизну дату цієї події було основану на двох текстах святого Письма Старого Завіту.

Перший пророчий текст, котрий мав найбільший вплив на свідомість євреїв, вказував на дату приходу месії, виводиться з Книги Даниїла (7, 13-14; 9,24). З цього пророчого тексту можна дізнатися, що месія мав народитися по закінченні «семидесяти тижнів». Для усіх коментаторів є очевидним, що тут маються на увазі не тижні, а семиліття. У гебрайській мові слово shabhuim означає «семиліття». Отож у пророцтві сказано, що месія прийде на світ по закінченні семидесяти семиліть (490 років) від проголошення указу Ахашвероша (458-457 рр. до народження Христа). Або, як стверджують інші, - від указу Кіра у 538р. Отже пророцтво це вказує на прихід месії у роках життя Ісуса. Це особлива річ, що тільки один раз у Старому Завіті була приблизно подана дата народження месії і вона сталася початком нової ери для християн. Археологічні розкопки у Кумран (місцевість розташована на відстані 1-го кілометра на північний захід від берегів Мертвого моря) підтверджують, що таку інтерпретацію пророцтва Даниїла проголошували єврейські монахи знад Мертвого моря, котрі мали великий авторитет у всьому Ізраїлі. Також інші впливові ізраїльські середовища вираховували час приходу месії в похожий спосіб і цей факт роз’яснює, чому за часів життя Ісуса було так поширене очікування на прихід месії. Згідно з цими повір’ями час месії мав початися біля 20-го року до народження Христа. У цьому часі євреї очікували пришестя тодішнього месії. Треба тут також пам’ятати, що Ісус Христос, називаючи себе «Сином Людським», багаторазово указував, що це пророцтво сповнилося в Його особі.

Другий текст пророчий знаходиться у Книзі Буття: Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів. (Буття 49, 10). Берло буде відібране від Юди в часах Христа; тоді правителем був Ірод Великий, останній єврейський король, а по його смерті ізраїльська держава втратила усіляку автономію аж до 1948р. Євреї з часів Христа стисло пов’язували втрату незалежності і панування римлян з текстом пророцтва Якова (Буття 49, 10).

Для євреїв, котрі повірили у Христа, стало ясно, що Він є цим очікуваним месією. Ті, що Його відкинули, змінили інтерпретацію цього пророцтва, стверджуючи, що воно говорить про весь ізраїльський народ, а не про конкретну особу.

Винятковість іудаїзму і християнства виникає з того, що прихід месії був оголошуваним через пророків Старого Завіту протягом двадцяти століть до його народження у Вифлеємі. Ані Магомет, Будда, Конфуцій чи інші основоположники релігій не були проголошувані і очікувані.

Проголошуваний у пророцтвах месія – Ісус Христос – є найважливішою постаттю Старого і Нового Завіту. Так від самого початку історії народу ізраїльського Ісус був проголошуваним і до сьогодення він є визнаний як Спаситель роду людського. Цей факт, що від 40-ка століть віддається честь Месії стає доказом того, що іудаїзм і християнство є одним і неповторним феноменом в історії всіх релігій.

Розпізнати очікуваного месію у Немовляти Ісуса, народженому у цілковитій убогості у віфлеємській стайні, було справою надзвичайно важкою. Але розпізнати у Ньому правдивого Бога, який став людиною, було по-людськи неможливим. Віра у це, що Ісус як людина є справжнім Богом, який народився як інші люди, була абсурдом для переконань не тільки ізраїльтян, але і для поган. Ніхто з ясним розумом не був у стані допустити до себе думки про втілення Бога у конкретному місці і у певному моменті історії.

Різдво ХристовеЦе, що радикально відрізняє християнство від інших релігій, то це шокуюча правда Різдва Христового. Господь Бог скорочує дистанцію, яка відділяє нас від Нього. Керуючись безкорисливою любов’ю, Творець стає справжньою людиною, бере на себе гріхи усіх людей і воскресаючи, одержує остаточну перемогу над сатаною, гріхом і смертю, даючи нам можливість повної єдності з Ним в любові.

Дякуючи тайні Втілення кожна істота людська має нескінченну гідність Божої дитини і право до життя від зачаття аж до натуральної смерті. Про гідність і вартість людини не вирішує суспільний клас, з якого виводиться, колір шкіри ані стан його здоров’я, але тільки його людяність, яка є свята, тому що з нею ототожнюється сам Бог: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.» (МТ 25, 40). Так що з кожною людиною завжди перебуває в єдності Ісус, котрий прагне вести її через всілякі труднощі життя до повноти щастя у небі. Проблема тільки лежить по стороні людини. У тому, чи вона згідна приймати труд повсякденного життя у вірі на кожен день.

 

Редакція новин порталу

---