У Садгорі, Чернівці, щороку встановлюють дві неповторні шопки, яких немає більше ніде в місті. На Різдво до римо-католицького костелу святого Архангела Михаїла (Санктуарій Матері Божої Фатімської) з’їжджаються жителі Чернівців та області, щоб побачити ці оригінальні вертепи.
Сьогодні говоримо з отцем Кшиштофом Сапальським, настоятелем костелу про унікальні шопки, які щороку прикрашають костел. Разом обговорюємо їх символіку, традиції та те, як вони об’єднують парафіян і дарують надію в час Різдва. Далі - пряма розмова з настоятелем.
Коли у вашому костелі з’явилася традиція робити шопку?
У костелі в Садгорі зберігається ще довоєнна шопка - дерев’яна, яка існувала ще до Другої світової війни. Це свідчить про те, що традиція встановлення шопки бере свій початок від самого заснування парафії.
Коли в 1960-х роках костел закрили, парафіяни забрали фігурки до своїх домівок. Після повернення костелу в 1991 році вони знову принесли ці фігурки назад і щороку власноруч встановлювали шопку.
У 2001 році, коли я приїхав до Садгори, привіз із собою ідею створення рухомої шопки. У Польщі я вже мав такий досвід разом із парафіянами. Деякі елементи тієї шопки я привіз в Україну: дзвіницю, млинок, рухомі ясла - подарунок від пробоща, а також рухомого ангелика, переробленого з американської ляльки.
Згодом парафіяни почали приносити власні елементи, втілювати свої ідеї, надсилати деталі з-за кордону, я також привозив щось нове і шопка поступово розширювалася. Цього року, наприклад, нам пожертвували фігурки навіть люди, які не є парафіянами, і ми використали їх у декораціях.
Окрім того, ми змогли значно розвинути шопку завдяки сучасним технологіям, зокрема 3D-друку фігурок. Тому наша шопка постійно змінюється, доповнюється і продовжує жити.
Біля костелу можна також побачити і велику шопку з фігурами яка встановлена назовні, як вона з’явилась?
Окрім рухомої шопки в костелі, одного року ми вирішили створити велику шопку. Усе почалося з того, що ми переодягнули фігурки Серця Марії та Серця Ісуса Христа, переробивши останню на святого Йосифа. Так виникла ідея зробити велику шопку з колонами, до якої можна було зайти всередину.
Згодом з’явилася наступна ідея - придбати голови манекенів і створити з них великі фігурки в людський зріст. Пізніше цю шопку, яка спершу стояла всередині, ми перенесли на вулицю. Тоді ще не було альтанки, тому ми зводили велику шопу, робили додатково сцену й на ній встановлювали фігури.
З часом, щоб не розбирати конструкцію шопки щороку, була збудована альтанка. Вулична шопка поступово доповнювалася новими фігурками, з’являлися тварини, і таким чином вона постійно розросталася і ставала кращою.
Для чого створена шопка біля костелу?
Багато містян і гостей приїжджають сюди просто, щоб сфотографуватися. Навіть коли вона ще будується, діти, проходячи повз, просять батьків зайти й подивитися на вертеп, цікавляться, що тут відбувається. Батьки пояснюють: це шопка, і скоро настане Різдво.
Наша вулична шопка була першою в Чернівцях. Згодом греко-католики почали встановлювати шопку в центрі міста, хоча цього року її там не було. З часом традицію вуличних шопок почали наслідувати й інші, а раніше це справді було подією - люди приїжджали цілими сім’ями, щоб побачити її.
Цього року наша вулична шопка отримала оновлення зовнішнього вигляду і стала ще кращою. На майбутнє ми також маємо плани щодо її розвитку, але поки що залишимо це у секреті, щоб зберегти інтригу.
Повернемось до шопки всередині костелу. Скільки часу займає збирання шопки?
Збір такої шопки — процес доволі тривалий. Ми починаємо готувати її ще до Адвенту. Спершу потрібно створити конструкцію, що займає чимало часу і потребує значних фізичних зусиль. Потім проводиться вся електропроводка, адже шопка рухома і містить елементи підсвітки. Далі розставляються всі фігурки та оформлюється декор.
На виготовлення самих фігурок теж йде додатковий час, який враховується ще до початку безпосереднього збирання шопки. Усе це робить процес підготовки комплексним і досить тривалим, але результат того вартий.
Чи є сенс витрачати стільки часу на створення шопки?
Безумовно, ці зусилля мають великий сенс. Ми робимо шопку для того, щоб якомога більше людей могли зацікавитися нею, щоб кожного року було цікаво повертатися і відкривати щось нове. Завдяки цьому люди знову і знову приходять або навіть приїжджають групами, щоб подивитися на шопку.
Наприклад, сьогодні зателефонувала жінка з організації «Турбота», яка опікується літніми та хворими людьми. Щороку вони приїжджають подивитися шопку, і цього разу планують приїхати курсовими автобусами. Вона одразу поцікавилася, що нового цього року.
Приходять і школярі з не римо-католицьких шкіл — просять показати шопку, розповісти про неї. Так відбувається катехизація: діти дізнаються, чим є Різдво, яку істину воно несе. Люди приходять поколядувати, разом радіють святу.
Шопка стає своєрідним простором, де можна і показати красу традицій, і донести глибший зміст Різдва, навчити дітей і дорослих про колядування, вертеп і сенс цього свята. Саме це робить усі зусилля абсолютно виправданими.
Що є «серцем» шопки її основною частиною?
Найважливішим елементом шопки є місце народження Ісуса Христа. Саме навколо нього обертається вся композиція. У нашій шопці це місце постійно підсвічене, щоб кожен міг бачити, що відбувається, і відчути святу атмосферу Різдва.
Чому ви обрали робити саме рухому шопку?
Це тому що наше життя рухається, і Ісус Христос завжди перебуває серед нас. У нашій шопці є традиційні елементи — сцена народження Ісуса, пастушки, царі з дарами, що схиляються перед новонародженим в яслах. Шопка оживає завдяки фігуркам святих, які рухаються навколо головної сцени.
Ми також показуємо «старий світ» - сцени з притч, і сучасний світ із літаками та багатьма фігурками, що відображають світ навколо Різдва. Життя вирує навколо, млини крутяться, десь горить вогонь, коваль неустанно працює, дзвонить дзвіниця в храмі, тече ріка, маємо навіть рибок «в морі» та багато іншого, всього не можливо і перерахувати. І серед цього бурхливого світу завжди присутній Ісус Христос, наш спаситель. Як і в цій шопці, так і в нашому житті він є головним, центральним елементом, світлом що веде нас до святості.
Кожного року наше життя йде вперед — і шопка змінюється разом із ним: розширюється, оживає і відкриває нові деталі для тих, хто її бачить.
Чому шопка розташована саме в костелі?
Шопка приваблює до костелу людей, які раніше навіть не знали про його існування. Деякі вперше дізнаються, що тут є римо-католицький храм, інші згадують давні часи, коли тут був продуктовий склад або коли костел постраждав від руйнувань.
Завдяки шопці люди вперше переступають поріг храму, бачать, як усе змінилося на краще, відвідують богослужіння. Часто шопка доступна до та після служб, тому вона стає своєрідним містком: деякі відвідувачі, прийшовши подивитися шопку, залишаються на Службу Божу і відкривають для себе духовний простір костелу.
Зараз приходить багато людей подивитись на шопку, як Ви бачите чи усвідомлюють люди справжній сенс Різдва?
До нас приходять діти зі шкіл, які не є римо-католицькими, а також ті, хто не належить до нашого костелу. І часом я відчуваю певне розчарування: багато хто не знає навіть простих речей - де народився Ісус, що таке Віфлеєм, для чого вертеп. Усвідомлення справжнього сенсу Різдва серед дітей трапляється рідко - скоріше як виняток, ніж як правило.
Але варто спостерігати за їхньою реакцією, коли розповідаєш історію народження Христа або пояснюєш значення ялинки та вертепу. Очі дітей загоряються, вони слухають із захопленням.
І не лише діти цікавляться - люди старшого віку теж відкриті до пізнання. Коли вони дізнаються справжній сенс святкових символів, видно, як оживає їхнє зацікавлення. Саме через такі миті стає зрозуміло: шопка - це не просто декорація, а спосіб показати людям глибину Різдва і його значення.
Шопка в Садгорі нагадує, чому Різдво справді особливе. Кожен вертеп, кожна фігурка несуть у собі історію народження Христа і дають змогу на мить відчути справжню атмосферу свята. Приходячи сюди, люди хоч на хвилину зупиняються, відволікаються від буденності і замислюються про те, що для них означає Різдво. Ця шопка об’єднує покоління, дарує надію і показує, що справжнє свято живе у серцях тих, хто готовий його відчути.
Марина Дороніна