У заяві з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги конфедерація «Caritas Internationalis» через свого Генерального секретаря складає подяку всім працівникам і волонтерам, які несуть допомогу потребуючим, часто наражаючись на небезпеку.
«Сьогодні наш світ протистоїть трьом основним загрозам: зростаючій нерівності, збільшенню кількості конфліктів та надзвичайній ситуації, пов`язаній зі зміною клімату. Гуманітарним працівникам доводиться реагувати на дедалі складніші надзвичайні ситуації та затяжні кризи», – зазначає Алістер Даттон, Генеральний секретар Caritas Internationalis у коментарі з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги.
Цей день відзначається 19 серпня з метою віддати шану гуманітарному персоналу та тим, хто загинув, надаючи гуманітарну допомогу. Він був встановлений 2008 року Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй на спомин про загибель спеціального представника Генерального Секретаря ООН та 21 його колеги, що сталася 19 серпня 2003 року під час бомбардування Багдада. «Не має значення хто, не має значення де, не має значення що», – таким є гасло цьогорічного відзначення.
Відданість попри все
«Наші гуманітарні працівники жертвують собою, своєю безпекою, щоб служити найбільш вразливим верствам населення і гарантувати їм дотримання їхніх гуманітарних прав. Вони присутні до, під час і протягом тривалого часу після кожної катастрофи», – йдеться в заяві, яку поширила Caritas Internationalis. «Люди, яким ми служимо, є не просто одержувачами гуманітарної допомоги, а перебувають у центрі нашої діяльності», – читаємо в комюніке, в якому підкреслюється, що всі їхні потреби – матеріальні, соціальні, психологічні та духовні – розглядаються з цілісної точки зору.
«У країнах, охоплених війною, таких як Україна чи Сирія, гуманітарні працівники продовжують працювати навіть тоді, коли їхні близькі були вбиті або викрадені, або коли їхні будинки зруйновані, а вони самі потрапили в становище переміщених осіб. Після землетрусу в Сирії і Туреччині, – зазначає Алістер Даттон, – багато співробітників Карітасу Анатолії були змушені спати в своїх автомобілях, але не припиняли роздавати допомогу».
Проте, з гіркотою визнає Генеральний секретар, відданість цій діяльності, на жаль, змушена рахуватися з численними і часто забутими кризами (як, наприклад, в Ефіопії, де понад 20 мільйонів людей ризикують померти від голоду), крайньою бідністю і браком уваги з боку міжнародної спільноти.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Джерело: vaticannews.va
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
