Увечері 2 листопада, після поминальних урочистостей на Янівському кладовищіі у Львові, духовенство і вірні зібралися у Митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії, щоби під проводом архієпископа Мечислава Мокшицького молитися за душі померлих єпископів, священиків, монахів та монахинь, що служили у Львівській архідієцезії.
У проповіді Митрополит зазначив:
-У перспективі того, що все минуще, ми стаємо сьогодні у цій катедрі над могилами пастирів нашої архідієцезії та згадуємо їх із задумою. Ми згадуємо також і наших близьких, які вже відійшли і розуміємо, що з кожним роком тих, що опинилися по той бік життя все більше і могил, які ми відвідуємо теж все більше, як і свічок, які запалюємо у ці дні на кладовищах. Ми зі страхом та неспокоєм думаємо також і про власну смерть. (…)
Проте смерть не є ані остаточним кінцем, ані катастрофою. Вона є початком, а не кінцем життя. А померлі є мешканцями блаженної вічності, якщо керувалися у житті принципами віри, збудованої на Заповідях та Святому Писанні. Це саме до них Христос каже: «Нехай не тривожиться серце ваше. У домі мого Отця багато жител. Якби так не було, то я сказав би вам. Іду приготувати для вас місце». Перспектива віри веде нас до правди, що ті кого ми сьогодні згадуємо, вже перебувають у Божих руках. Хіба ми могли би дати їм тут на землі щось краще за це? Хіба ж вічне життя, яке дає нам Бог не є метою кожного із нас? Хіба ми не для того народилися і живемо, щоби успадкувати з Христом місце у Домі Отця?
Віра каже нам, що ми для того живемо земним життям, щоби потім жити життям вічним.
Після завершення Святої Меси у крипті катедри, на могилах похованих там пастирів Львівської архідієцезії, відбулася молитва за померлих.
Автор : Віта Якубовська