3 травня 2026 року семінарист Вищої духовної семінарії св.Йосифа, п’ятикурсник Михайло Бучак отримав із рук архієпископа Мечислава Мокшицького, митрополита Львівського свячення дияконату.
За традицією Львівської архідієцезії, урочистість дияконських свячень відбувається в рідній парафії кандидата. Семінарист Михайло прийняв свячення у храмі Святих Апостлів Петра і Павла у Бережанах на Тернопільщині. Це перші свячення у цьому храмі не лише з часу відновлення структур Римо-Католицької Церкви в Україні, але й, щонайменше, з часів другої світової війни. Для парафіяльної спільноти участь у такій урочистості має особливе значення. Адже саме серед цих людей виріс сам юнак і тут визрівало його покликання; саме ці люди супроводжували його молитвами протягом років навчання та формації. Тож дияконські свячення — це спільне свято і висвячуваного, і парафіян. У цей день до храму на таку виняткову урочистість прийшли не лише родина і друзі та члени місцевої спільноти, але також парафіяни з філіальних храмів. Також на спільну молитву прибули численні священники й черниці.
У проповіді перед обрядом свячень Архієпископ звернувся до семінариста Михайла з такими словами:
Сьогодні Церква вибирає з-поміж Божого Народу одного, щоб встановити його дияконом – слугою Христа і Його Церкви. Це не тільки етап священичої формації, це таїнство. Це дійсно включення в служіння Христа, який сам про себе казав: «Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служили, лише щоб служити і віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мк 10,45).
Дорогий Брате Михайле!
Зараз, через покладання рук і через молитву консекрації ти будеш уведений у містерію Христа-Слуги. Від цього моменту твоє життя по-особливому буде належати
Господу. Воно не буде вже тільки твоїм. Твоє життя має бути знаком Божої присутності – присутності, яка з любов’ю, терпеливістю, покорою хиляється над людиною. Святий Августин записав такі слова: «Для вас я є єпископом, а з вами я є християнином». А ти, Брате Михайле, від сьогодні по-новому будеш «для інших». Диякон — це людина, яка не живе для себе, а живе у Церкві і для Церкви, для вбогих, для вівтаря і для Слова Божого.
Після проповіді відбувся обряд, під час якого семінарист Михайло завершив останній етап у формації на шляху до священства і прийняв перший ступінь цього таїнства. Свячення включають кандидатів в ієрархію Церкви та у священство самого Ісуса Христа. Прийнявши ступінь диякона, семінарист присягнув вірність, шану та послух Святішому Отцю і своєму єпископові-ординарію. Силою свячень диякон МИхайло став духовною особою, призначеною до служіння Церкві та вірянам.
Відтепер він зможе уділяти Таїнство хрещення, роздавати Святе Причастя, асистувати при Таїнстві подружжя, відправляти молебні й похорони, проголошувати Слово Боже, навчати катехизму дітей та молодь.
Автор : Віта Якубовська
© Copyright © 1991-2026 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
