25 травня, у Львівській Митрополичій Базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії відбулися похоронні урочистості світлої пам’яті Станіслава Леговича, батька отця прелата Андрія Леговича, особистого секретаря Львіського митрополита та економа архідієцезії.
Святу Месу очолив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський у співслужінні з єпископами-помічниками Едвардом Кавою та Леоном Малим, а також єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії Радославом Змітровічом та єпископом-помічником Харківсько-Запорізької дієцезії Яном Собіло. Разом з єпископами спіслужив о. Андрій Легович та численно зібрані священники Львівської архідієцезії, що прибули віддати шану батькові свого брата у священстві.
У проповіді Митрополит наголосив на тому, що сьогодні прийшов час віддавати молитовні борги світлої пам’яті Станіславу, який з розарієм у руках молився за цілу Львівську архідієцезію, за єпископів, священників, богопосвячених осіб, за сім’ї, молодь і дітей, а плодом його життя близько до Бога стало покликання його сина Андрія та решти дітей, які зберегли віру, здобули освіту, створили сім’ї та дбають про своїх дітей, як дбати про них їхні мама і тато.
-Світлої пам’яті Станіслав терпляче ніс свій хрест на Голгофу, щоби сказати: «Біг свій закінчив. Віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности». Дозволю собі тут поділитися з вами передчуттями онучки Кароліни щодо щасливого життя, яке чекає на її дідуся після смерті. Коли побачила свого сумного і заплаканого брата, вона сказала: «Мецю, чому ти сумуєш? Адже Бог сказав до дідуся: «Сташеку, треба йти до неба».
Тож маймо надію на те, що він йде у бік неба, а ми товаришуємо йому через наші молитви. (…) І хоча сьогодні нас засмучує необхідність розлуки з померлим Станіславом, проте віра осяює наші думки обітницею зустрічі, коли «Бог раз і назавжди знищить смерть(…) і витре сльози з кожного обличчя…»
Після Святої Меси до усіх присутніх звернувся син померлого - о. Андрій Легович, аби подякувати усім, хто супроводжував та підтримував його сім’ю упродовж важких років хвороби тата, усім хто прибув сьогодні віддати йому останню шану і підтримати родину у часі скорботи. А своєму татові о. Андрій подякував за дар життя і приклад до наслідування, за любов і повагу до мами, за благословення вибору життєвої дороги своїх дітей, за щоденну за них молитву, за те, що у важкі часи переслідувань за віру, він прийняв мужнє та відповідальне рішення водити дітей до храму:
-Я не пам’ятаю того дня, коли ти вперше переступив поріг цієї катедри, Тату, але у моїй пам’яті і у пам’яті Мами і Тереси назавжди залишиться день, коли ти тут востаннє - день Твого похорону. Дякую, Тато.
Пан Станілав відійшов до вічності 23 травня 2023 року, на 77 році життя, після довгої боротьби з хворобою. Останнім місцем земного пристановища тлінних останків Станіслава Леговича, чоловіка Яніни, батька трьох дітей та дідуся 5 онуків, став Янівський цвинтар у Львові.
Автор : Віта Якубовська