Новини

Назад

Кожна сім’я має дві опори – одна це любов, а друга – життя: Арх. М. Мокшицький до сімей у Вінниці

: 3172 2019-09-23 11:44:46

 

Таке послання потрібне нашій Батьківщині, щоб вона могла бути справедлива, чесна і богобоязна не тільки деклараціями, а передусім своїм щоденним життям.

Всі ми чули вислів, що пекло встелене добрими намірами, тобто порожніми деклараціями, обіцянками і словами, які не підтверджені вчинками. Але Ісус не те мав на увазі, коли говорив: „Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я перед Моїм Отцем, який на небесах, а хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся його і Я перед Отцем моїм, який на небесах” (Mт 10, 32-33).

Тому наш конгрес сімʼї – це справжнє визнання Бога, який зв`язок чоловіка і жінки підніс до рангу таїнства. У такий спосіб Він не тільки освятив кожен день подружнього життя, а й запрошує сімʼю здобути найцінніший дар, яким є спасіння. Його можна осягнути завдяки взаємній любові, вірності, подружній чесності та витривалості на обраній дорозі аж до кінця життя.

Про ці цінності сьогодні треба голосно говорити, тому що сучасний світ починає все більше створювати інший образ сімʼї. Він її хоче деформувати і відійти від традиційного та християнського статусу родини, замінити її спільнотою позбавленою Божого благословення, – яка сьогодні є, а завтра її може не бути.

Замість традиційних визначень – чоловік і дружина, щораз популярними стають окреслення – мій партнер, моя партнерка. Ми, католики, мусимо протиставлятися такій термінології. Не дозволяймо, щоб нас втягували в життя в партнерстві, бо вже сама назва несе в собі якусь несталість. Тому відкриваймо образ християнської сімʼї, тієї спільноти, у якій живете, з якої кожен з нас вийшов і яку, можливо, ми з ностальгією згадуємо.

Улюблені Брати і Сестри!

Що треба зробити, щоб родина була сильна Богом? Є тільки одна відповідь – ми повинні згадувати собі слова, що містяться в Катехизмі Католицької Церкви: „Родина є основною клітиною суспільного життя. Вона є природною спільністю, у якій чоловік і жінка покликані до взаємо обдарування любов`ю і життям. Авторитет, стійкість і життєве спілкування в родині підґрунтя свободи, безпеки, братерства в суспільстві. Родина є спільнотою, у якій від дитинства можна навчитися моральних цінностей, почати шанувати Бога та добре користуватися свободою. Життя в родині є вихованням до життя в суспільстві.” (KKЦ 2207).

У цьому короткому визначення міститься відповідь на запитання: Що робити, щоб сім’я була сильна Богом?

По-перше, треба пам’ятати, що кожна сім’я має дві опори – одна це любов, а друга – життя.
Отже, чи є любов?

Це цілковите пожертвування себе і кожної ситуації у радості і смутку, у здоров’ї чи хворобі, у благополуччі чи недолі.

В якому моменті свого життя ваші очі помітили цю другу людину, в серці народилося почуття, а в думках прагнення бути з цією людиною. Ви тоді зрозуміли, що це є саме та людина, з якою хочете прожити життя, збудувати дім і створити сім’ю. Потім був день шлюбу і ті прекрасні слова обітниці про взаємну подружню любов і вірність. Сакраментальне подружжя і створена на його фундаменті сім’я ґрунтується на любові. А любов – це самозречення і присвячення іншій людині, бо як говорить Ісус, чоловік і жінка вже не двоє, а є одним тілом, однією думкою, однією дією. Вони вже думають і говорять не «я», тільки «ми».

Є дуже гарне оповідання про те, як з дна моря, з корабля, який вже давно затонув, видобули стару скриню. У цій скрині знайшли шлюбний перстень, на якому була вигравірувана долоня, що тримала серце, і напис: „Я не маю більше нічого, щоб тобі запропонувати”. І хоча цей шлюбний доказ любові не потрапив до обраної особи, то через багато століть до нас дійшло свідоцтво їхньої любові і це прекрасне завершення: „ Я не маю більше нічого, щоб тобі запропонувати”, крім свого життя.

Тому прошу всіх вас сьогодні, щоб ви, дивлячись собі в очі, сказали, що не маєте більше нічого, що запропонувати, крім свого життя і любові, яка ніколи не минає, яка є терпелива і лагідна, не заздрить, не возноситься, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого, не спалахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини, яка все перетерпить і ніколи не мине (1 Kор 13,1-8).

Прошу вас, відновіть сьогодні дорогу любові і тривайте в ній. Пам’ятайте, що вона ніколи не старіє. Вона є опорою, яка витримає кожне випробування часом, бо справжня любов веде до перемоги добра над злом, тому що справжньою Любов’ю є Бог.

Улюблені Брати і Сестри!

Друга опора святості подружжя – це життя, що є плодом прекрасної любові. Всі ми є плодами прекрасної любові наших батьків. Ми є тілом з їхнього тіла, кров’ю з їхньої крові, кістками з їхніх кісток. Ми народились як плід і прагнення любові. Життя – це дар, який нам дали наші батьки. Сьогодні ми їм за це дякуємо. Бо це вони нас народили, вони нас виховали і випустили у світ з рідного дому. Це вони сказали нашому життю, що приймуть його і не піднімуть руку, щоб його знищити.

І так, як ми дякуємо нашим батькам, я прошу, щоб ви подякували одне одному за дар народженого у вашому домі життя і доклали зусиль, щоб це життя навчити по християнські думати, говорити і чинити. Пам’ятайте, це ви є першими вчителями і катехетами.

Браття Грім одну зі своїх казок назвали: «Дід і онук». Вони описали в ній родину, у якій було три покоління: дідусь, батьки і внук. Внук підростає, дивиться, спостерігає, все помічає. Дідусь у цей час старіє. Він стає все безпорадніший. Батьки, дивлячись на дідуся, у якого тремтять руки, дають йому глиняну тарілку, а коли він її розбиває, отримує дерев’яну мисочку. Її він вже не зможе розбити. Одного дня батьки побачили, що їхній син щось складає з дощечок. Зацікавлені, вони запитали його: що це ти робиш? А він відповів: Коритце. Ви з мамою будете їсти з нього, як я виросту.

Цей малий хлопець, дивлячись на щоденність свого дому і дідуся, робить висновок, що не має на що чекати, треба подумати про старість своїх батьків. Він знав, що треба робити. Цього навчили його батьки.

Повертаючись до слів Святого Йоанна Павла ІІ: „ Родина, сильна Богом, стає силою людини і всього народу”, пам’ятаймо, що це від нас залежить, яка людина залишить ваш дім і візьме відповідальність за майбутнє Церкви і народу. Це від вас залежить, чи життя яке народилося зі взаємної любові, буде вашою радістю і гордістю.

Як спільнота Церкви, ми усвідомлюємо, що не можна всю відповідальність покласти тільки на батьків. Ми мусимо разом з ними дбати про освячення сім’ї. Тому за святим Йваном Павлом ІІ, я закликаю: „Нехай наша дорога буде спільна. Нехай наша молитва буде покірна. Нехай наша любов буде могутня. Нехай наша надія буде понад усе, що цю надію може заперечувати ”.

Вірячи у правдивість цих слів, запевняю, що ви можете, покладатися на нас, бо любов і життя – це наша спільна дорога в майбутнє. Це наша спільна відповідальність за сім’ю і її силу, якою є і нехай залишиться назавжди Бог і Його Святе Євангеліє. Амінь.

---

Назад