Один з найбільших теологів і реформаторів Церкви у Середньовічній Європі.
Джованні Фіданца народився в Тоскані. Його чесноти, теологія і внесок у життя Церкви надихали інших тосканців, наприклад Леонардо ДаВінчі і Данте Алігєрі.
Імя Бонавентура – з латинської «добра доля» – Джованні отримав ще в дитинстві. Чотирирічний хлопчик сильно захворів. Лікарі, до яких зверталися батьки маленького Джованні були безсилі. Тоді його мама звернулася по допомогу до св. Франциска, який у той час перебував у Тоскані. Він поклав руки на дитину і Бог вислухав його молитви про зцілення. Ця зустріч з Франциском залишила печать , якою було позначене все подальше життя Джованні Фіданці. Під час навчання в Паризькому університеті він вступив у францисканський монастир. Здібний до навчання молодий монах швидко став викладачем і перед ним відкривалася успішна наукова карєра, яку він відклав на користь важливішої місії. Його брали генералом ордену. На новому місці Бонавентурі випала доля відстоювати францисканців, яких могли розпустити, а також впорядковувати спадок святого Франциска. Написана ним реформа підштовхнула орден до нового розвитку, а його самого францисканці відтоді називають «другим батьком».
Святий Бонаветура вмів поєднувати активну публічну діяльність з глибоким внутрішнім життям. Як генерал ордена був не тільки розсудливим адміністратором, а й залишася справжнім наставником для братів. Він знаходить час між монашими обовязками для написання аскетичних і містичних творів.
В навчанні Бонавентури теологія є володаркою всіх світських наук, які він об`єднує під загальним поняттям філософії, оскільки веде до єднання з Богом – найбільшого блага людини. Любов Бога веде людину шістьма ступенями пізнання. Тут він використовує символічну схожість до шести крил янголів серафімів. Звідси взялося ще одне імя Бонавентури – «Доктор серафімський».
За ученням Бонавентури людина має три ока пізнання – тілесне, уявне і споглядальне. Це останнє формується через молитву, самозречення і самозаглиблення в душу де кожен носить відображення Бога. Як було 6 днів творіння, так є 6 ступенів споглядання, за якими слід вище благо, злиття з Божеством.
У 1273 році Григорій X, призначив Бонавентуру кардиналом і єпископом Альбским. Делегація Папи про цю звістку, застала його на монастирській кухні, коли він мив посуд. У листопаді того ж року в якості папського легата він брав участь у Другому Ліонському соборі, де 15 липня 1274 року помер.
З 1969 року, день народження для Неба Бонавентури - Церква встановила обовязковим спомином святого.
В іконографії святого Бонавентуру представляють у кількох образах. Індоді у францисканському хабіті з єпископським хрестом на грудях, або в червоному кардинальскому одязі з широкополим капелюхом cappa magna, або похиленим над книгою теологом. Впізнати Бонавентуру на образах можна по ангелу, який приносить єпископську мітру; кардинальський капелюх або внизу біля ніг монаха, або зверху і його тримає янгол; книга і розпяття в руках; дерево Святого Хреста (відсилає до одного з творів Бонавентури Lignum vitae), сувій з творами.