Новини

Назад

Вітальне слово Архієпископа Клаудіо Ґуджеротті, Апостольського Нунція в Україні, до Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

: 319 2018-09-04 19:13:41

Ваше Блаженство, Високопреосвященні Митрополити, Архієпископи, Владики, відповідальні за українські греко-католицькі спільноти у світі, високодостойні гості, на початку цього вашого Синоду маю честь передати Вам, як я говорив вже Вам вчора на Божественній Літургії, привітання, благословення й присутність Папи Франциска. 

Ви знаєте, що не є легкі дні для Католицької Церкви в загальному, і для Папи особливо. Я дуже радий, що зможу незабаром передати Святішому Отцю солідарність і синівське братерство, яке мені особисто довірив Його Блаженство, просячи мене стати голосом і переживанням всіх вас щодо подій, якими ми зараз живемо та які, на жаль, не є легкими.

В будь-якій частині світу ми є синами Католицької Церкви та покликані, щоб виявляти, в першу чергу, нашу підтримку основних тем нашого церковного життя, такі, які пов’язані з формацією священства й підтримкою священичого життя. У той самий час ми покликані визначити стратегію, яка є правдиво євангельською, де «так» нехай буде «так», і «ні» нехай буде «ні», бо решта походить від лукавого. У ці часи, в деяких частинах світу, кожний вираз, кожне слово, кожний прояв зі сторони єпископів пропускають через сито і досліджують через лупу. Слава Богу, в Україні ми знаходимось в більш спокійному контексті. Але в глобальному світі, в якому ми живемо, є зрозуміло, що ми повинні звернути велику увагу, також і тут, насамперед, на ці проблеми задля блага Церкви, щоб вона сяяла в своєму свідоцтві віри у Христа, а також з великою розсудливістю: сьогодні ми творимо новину, коли говоримо; творимо новину, коли мовчимо; творимо новину, коли втручаємось і творимо новину, коли відмежовуємося.

Цей ваш Синод здійснюється з великою відповідальністю в особливий момент життя України і знаю, що не я повинен аналізувати теперішню ситуацію: Його Блаженство і ви всі направду знаєте деталі цієї історичної умови набагато краще від мене. Дозволю собі тільки звернути увагу на тематику, яка стала в центрі загальної уваги у країні та яка продовжується: надання Томосу Автокефалії місцевій Православній Церкві. Це неначе містична примара, про яку говориться, але якої не видно; якої очікується, але не відомо, коли буде; про яку люди говорять, але не відомо, що саме говорять. У зв’язку з цим хотів би щиро висловити подяку Його Блаженству за те, як він висловлювався в ці місяці, коли обговорювалася дана тематика, надзвичайно делікатна також для Української Греко-Католицької Церкви, тому що містить багато аспектів, що були частиною її чутливості з найдавніших часів та включає тематики, які вона чула й вивчала в минулому і в теперішньому, як християнське та національне питання у часі. Ці роздуми допомогли всім застановитися над фактом, що Церква є, перш за все, невістою Христа, і тільки потім є виявом спрямування соціального переживання. Це не завжди було гарантовано в політичному обговорюванні, в якому хотілося б почути розмову більше про віру і менше про політику, розуміючи, що йдеться про природу і членство Церкви. Наприклад, я сказав б, що дуже властивою і значною була промова, яку Його Блаженство Святослав виголосив у надзвичайно важливому контексті, такий як 1030 річниця хрещення Київської Русі. У цьому випадку, різноманітність стилів висловлювання різних промовців була також однією з відмінностей щодо способу роздумування над певними релігійними тематиками. Цей час, на мою думку, був вмістилищем страждань, але також великою можливістю для Греко-Католицької Церкви більш глибоко та чітко зрозуміти власні риси, а значить, йти до буття своєї історії та своєї ідентичності. Вселенська Церква пишається тим, що вона має вашу Церкву складовою частиною, здатною показати світові всі тягарі та труднощі, а також надії, пов’язані з прагненням жити повною приналежністю до християнського Сходу та повного сопричастя з Римським Понтифіком.

Висловлюю численні побажання усім вам, щоб ви могли пройти неушкодженими серед цих потрясінь, і, бачивши, що ви вже маєте всередині себе всі складові церковної повноти, я бажаю, щоб ви продовжували бути для України впевненим знаком порівняння та спрямування.

Ми готуємося до наступних важливих політичних подій, і це також дає особливу нагоду, як українські греко-католики, дати свідчення, яке допомогло б людям зрозуміти те, що вони дійсно хочуть, і діяти відповідно, засвідчуючи про цінність справедливості, рівності, поваги до людських прав, в тому числі тих, які іноді затоптані в тиші та які стосуються людського життя від зачаття до його природного сповнення. Ми сподіваємось, що це також приверне увагу всіх Церков, щоб почувалися готовими у спробі бути вірними свідками захисту тих, які не мають голосу.

Ця ваша праця відбувається під тематикою, яку ми вже коротко коментували вчора: ця основна тема про Слово Боже, яке, особливо в східних християнських традиціях, має специфічну особливість: жити втіленням у різні культури аж до її завжди більш глибоких проявів. Це явище викликає вдячність Вселенської Церкви щодо християнського сходу, тому що дуже часто, власне, навернення східних народів також призвело до розквіту нових, міцних і чітко виражених культурних проявів. Вони є унікальними та неповторними, на це надіємося, без замкнутості на місіонерський поклик, але творять збагачення, яке є корисне для всієї Вселенської Церкви. Без цього культурного втілення Слова Божого Церква була б збіднілою і, в певному розумінні, втратила б фундаментальну характеристику, яка її вирізняє.

Побажання, яке Папа Вам складає через мене, є завжди відчувати, що Святий Престол є поруч, зацікавлений у ваших потребах, йде попереду вас, супроводжує вас і провадить вас у всьому, що є ознакою покликання Церкви Рима для оживлення і підтримки всебічної благодійності. Це є зобов’язання, яке щоденно бере на себе Нунціатура в Україні, в безпосередньому контакті з Папою Франциском та згідно з Його вказівками. Він, між іншим, мав також багато можливостей зустрічатися з Його Блаженством, в обставинах, які, мені здається, стали дуже плідними та які заклали основи для міцної та глибокої співпраці.

У вашій програмі дня маєте також деякі призначення нових єпископів. На це ми призиваємо щедрого сходження Святого Духа, тому що цей момент творить кульмінаційну особливість Східних Католицьких Церков щодо самостійного обрання власних провідників. Ми впевнені, що завдяки також дбайливості, з якою Секретаріат Синоду завжди готує документи з безсумнівною увагою, ці призначення стануть легшими та корисними. Те, що хотіли б порекомендувати, слід завжди мати на увазі, що введення нових членів до Колегії Єпископів не є просто призначенням когось до якогось гурту певного соціального значення, але розширенням апостольської колегії, якій є довірена сама Церква. Критерії вибору нехай будуть ті, які є зі здоровою, глибокою, живою духовністю та одночасно також з практичною здатністю керувати, що є специфічною особливістю цього управління. Ваша Церква, яка повстала з катакомб, є численною, а отже, має все більшу можливість вибору. Ми переконані, що ці вибори будуть не тільки прикрасою, але й конститутивним збагаченням вашої здатності бути направду колегіально відповідальними за ваших вірних.

Річ дуже важлива, бачу великі очікування ваших вірних від цих Синодів. Чим більше буде повне і чітке спілкування, очевидно, про те, що можна повідомляти, тим більше людей буде йти разом з вами, супроводжуватиме вас у молитві, підтримуватиме вас у старанні, у жертві й відчуватиме, що їхні отці та брати є насправді зібрані, щоб роздумувати про загальне благо. Український народ палко шукає когось, хто думав б про спільне благо; він потребує направду отців, які не були б тими, які панують, але автентичними, щоби були спадкоємцями тих, які пролили кров у минулому та які є готові до цього сьогодні, щоб оживити та надихнути віру власного народу.

З цієї нагоди я хотів би сказати вам те, що я почув також від деяких осіб влади цієї країни, слово глибокої вдячності для Блаженнішого Святослава за працю, проведену в процесі реорганізації та повної адміністративної прозорості у Вашій Церкві, яка покликана зберегтися та розвиватися в повній гідності, як приклад для всієї України. Ви знаєте, що мучеництво не робить багатими, свобода – навпаки. Отже, те, що мені часто пригадується, – це особливе покликання Української Греко-Католицької Церкви підтримувати в часи свободи таку ж прозорість і таку ж скромність засобів й особистого життя, які були властиві у часи переслідування, щоб подолати спокусу відновити в непрозорий спосіб те, що у свій час було несправедливо забрано. Церква повинна мати обережне, розсудливе, цілеспрямоване управління, уважне до бідних та до окремих осіб. Ви знаєте, що це є постійною вказівкою Папи Франциска. Ми не є комерційною установою, ані якоюсь світською організацією: ми є молитовною спільнотою, а це означає, що перше зобов’язання – це молитва, молитва всіх разом, увага до людей, які моляться разом з нами. У східній традиції часто використовується для єпископа слово співслужитель, тобто той, який служить разом з іншими. Нехай це бути «співслужителем» стане фундаментальною характеристикою бути єпископом, який неустанно клопочеться про опіку усіх довірених йому священиків, особливо, коли ці священики знаходяться в умовах, в багатьох аспектах досить плідної праці, але в інших аспектах – трудної, щоб жити в численній священичій родині.

З цим побажанням глибокого релігійного досвіду, духовного досвіду, щоби був направду П’ятидесятницею у ці ваші дні зустрічі, щоб Господь надихав ваші кроки, і щоб ви слідували за ним, передаю вам братерські обійми та благословення Папи Франциска, щоб ви могли бути спокійними і гордими того, ким ви є, і того, до чого покликані, щоб утвердити вірних греко-католиків у вірі та любові. Дякую і плідної праці.

Львів-Брюховичі, 3 вересня 2018

Джерело: nunciaturekyiv.org



Назад