Наближається наступний Великий піст у нашому житті. Це період підготовки до Великодня, час інтенсивної духовної роботи. Але ми допомагаємо не лише собі через духовні вправи, покутні практики, піст, милостиню і молитву. У цей час Церква дає нам також можливість отримати відпусти для тих, хто вже переступив поріг смерті і не може сам собі допомогти. Ці побожні практики включають серед іншого «Хресну дорогу». Ми всі знаємо, що за побожну участь у цьому богослужінні, ми можемо отримати повний відпуст. Що таке Хресна дорога, ми всі знаємо ... Чи це дійсно так?
«Перелік відпустів» (латинською: Enchiridion indulgentiarum), 4-е видання 2004 року, зазначає, що «повний відпуст надається вірним, які ... або самі беруть участь у Хресній дорозі, або єднаються з Хресною дорогою, яку відправляє Святіший Отець, котра безпосередньо транслюється по телебаченню або радіо»(EI 1986, nad. 63). В той же час, законодавець уточнює, що вважається «богослужінням Хресної дороги», а саме, що «цю побожну вправу слід здійснювати перед встановленими згідно з правом стояннями Хресної дороги, " (п. 1). Молитва повинна складатися з «чотирнадцяти відповідних читань», хоча не вимагається «роздумувати про окремі таємниці кожного стояння", а «тільки побожний розгляд страстей і смерті Христа» (п. 3). Конгрегація також звертає увагу на «перехід від одного стояння до іншого» (що, зрештою, є звичною практикою в нашій дієцезії), якщо через велику кількість учасників немає можливості йти всім, тоді ця вимога лягає на того, хто її провадить (п. 4).
Проте повернімося до матеріального, тобто до візуального аспекту цього богослужіння. У «Переліку відпустів» ми читаємо, що для зведення Хресної дороги «ВИМАГАЄТЬСЯ 14 ХРЕСТІВ, при яких зазвичай для духовного пожитку ставиться стільки ж образів, що зображують єрусалимські стояння» (п. 2). Я звертаю увагу на цей факт, оскільки останнім часом спостерігається тенденція розміщувати в наших церквах і каплицях «серію картин на тему Страстей», яку важко назвати «Хресною дорогою» у світлі церковної Традиції. Відзначимо слова, що містяться в документі ватиканської Дикастерії, що говорить про «14 хрестів» і тільки тоді про образ, що ілюструє дане стояння. Чи нехтуючи цим фактом ми не імітуємо здобуття відпусту, повного відпусту? Хтось скаже, що важлива молитва, а те, на що я звертаю увагу, це бездушне дотримання «букви закону». Чи це так? Якщо Церква встановила, як нам здавалося б банальні речі, як для благословень користуватися «святою водою», тоді ми дотримуємося цього. Ми не беремо звичайної води, свідомо вводячи в оману вірних. Можна навести ще приклади церковної старанності «в дрібницях», але це не головне. У даному випадку може виявитися, що замість «повного» відпусту (скасування УСІЄЇ тимчасової кари, яку померлий відбуває у чистилищі), у отриманні якого вірянин переконаний, він (або померлий вірний) отримує частковий відпуст. З економічної точки зору, здатність погасити чиюсь (значну) заборгованість повністю залежить від заповнення заявки чорнильною, а не кульковою ручкою ... (адже можна також написати кульковою ручкою... але відповідальний за скасування боргу вимагає саме перо...).
То що ж робити? Звичайно, не слід видаляти образи, які вже прикрашають наші церкви або каплиці. Просто розмістіть над ними дерев’яний хрест з римською цифрою, вказавши номер стояння ...
Існує також проблема «правового встановлення» Хресної дороги (якщо її не було), що згадується в «Переліку відпустів». Як ми використовуємо в літургії освячену церкву чи вівтар, було б доцільно особливим обрядом встановити Хресну дорогу, яка є постійним елементом літургійного простору наших храмів. Тоді ми будемо спокійні, що наші молитви, які ми заносимо перед такими станціями, будуть плідними (повний відпуст) для тих померлих, яким ми хочемо допомогти. Пам’ять про «сопричастя святих» і «необхідність смерті» повинна мобілізувати нас до ревності в цьому виді допомоги померлим. Можливо вона і нам колись придасться ...
о. Кшиштоф Шебля