Новини

Назад

Вдивляймося в Йоана Хрестителя, щоб через наші діяння і слова зростала правда Христового вчення. Пастирське послання на Адвент 2019.

: 262 2019-11-30 16:44:04

Дорогі Священики та Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!
Перед нами Адвент, тобто час приготування спершу до повторного приходу Ісуса Христа, а потім до Різдвяних Свят - пам´ятки народження Божого Сина.

Цьогорічний час Адвенту впроваджує нас в тему Душпастирського Року, а саме в роздуми над нашим покликанням, яке йде трьома дорогами. Перша дорога покликання - це покликання до родинного життя, друга – покликання до священства, третя – покликання до богопосвяченого життя у монашестві. Всі ці три шляхи є образом спільноти Церкви і всі вони є потрібними, не лише щоб взаємно доповнюватися і служити собі, але й щоб бути справжнім образом Божого Царства на землі.
Нехай нашим провідником на дорогах Адвенту буде Святий Йоан Хреститель, людина, покликана Богом, неперевершений взірець для нас усіх у прийнятті та виконанні Божого покликання. Ми називаємо Його пророком Адвенту, Предтечею Господа, посланцем, який готує дорогу для Месії, голосом волаючим в пустелі. Цей надзвичайний пророк готував тоді людей на перший прихід Божого Сина. Це особлива історична особа. Сам Христос похвалив його, кажучи: «між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя» .

Йоанове послання на Адвент – це перед усім заклик до покаяння. Можемо доповнити – до покаяння, проголошуваного словом і життям. До Предтечі відносяться слова пророка Ісаї: «Голос чути: Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!» (Іс 40,3). Приготування дороги для Господа це ніщо інше, як зірвання з гріхом та обрання всім серцем дороги Божих Заповідей. Йоан закликав до цього не лише словом. Робив це всім своїм аскетичним життям, сповненим самозречень: «Сам Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий». Це він в тиші і самотності шукав Бога і став для своїх сучасників знаком Божого посланця, тому й на пустелю, де він жив «виходили Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська».

Варто запитати – чому приходили? чого шукали?

Приходили і приймали хрещення в Йордані, визнаючи свої гріхи. Йоан притягував їх своїм аскетизмом, суворим способом життя і непідробною вірою. Приклад Йоана не був марним. Пізніше пішли його слідами учні Христа. І сьогодні приваблюють нас люди, подібні до Господнього Предтечі. Справді, лише люди дійсно аскетичні мають що сказати іншим. Якщо б хтось говорив, що аскетизм – це пережиток, що сьогодні не потрібна тиша, споглядання, здержливість, той дуже б помилявся.

Інша риса, яка притаманна Господньому Попереднику, це дух смирення. Коли Ісус був на вершині слави, євреї з Єрусалиму прислали до Нього священиків та левітів з питанням: «Хто ти?». На це Йоан відповів: «Я – не Христос!.. Я - голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню!» (пор. Ів 1,20.23). А про Месію він сказав так: «Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; Він наступить після мене, а я Йому не гідний розв`язати й ремінця сандалі». А також: «Йому треба рости, мені ж маліти». Смирення – це велика прикмета Бога. Коли б Господь Бог не був покірним, скільки разів Він скарав би нашу зарозумілість і гординю. Тому ми повинні вдивлятися в покірність св. Йоана Хрестителя, щоб стати для інших знаком правдивого життя вірою, надією і любов’ю.

Третя прикмета Предтечі – це відвага у боротьбі за правду, безкомпромісність по відношенню до правди. Йоан не говорив так, щоб подобатися людям, не очікував оплесків. Виявляв слухачам вимагання правди, часом дуже суворо. Так робив з усіма, включно в великими цього світу. Відвага та вірність правді важливі також для сучасних апостолів, сучасних християн. Тому в цій справі Пророк Адвенту повинен підштовхнути нас до того, щоб ми служили правді, особливо тепер, коли Божа правда не всім до вподоби.

Дорогі Брати і Сестри!
Якщо ми хочемо краще пережити Різдвяні Свята, якщо вони мають щось в нас змінити, то рівняймо дорогу свого життя, дивлячись на людей по-братньому і в покорі, даючи свідчення вимаганням Євангелія своїм християнським життям. Робімо так, усвідомлюючи своє Боже покликання до свідчення віри через добре слово та благородні вчинки.

Ставаймо сьогодні свідками Христа, щоб молодь в поставі батьків бачила приклад Божої родинної спільноти. В поставі священика милого Божому Серцю – вибір покликання до священицького служіння, а в поставі наслідування Христа в монашій спільноті – реалізацію дороги євангельських рад.

Вдивляймося в Йоана Хрестителя, щоб через наші діяння і слова зростала правда Христового вчення, бо у лиш Ньому – Слово Життя.

На адвентову дорогу благословляю з усього серця: В ім´я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Львів, 30 листопада 2019 року
№ 574 / 2019

+ Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський Римсько-Католицький Митрополит



Назад