Новини

Назад

21.07 спомин Святого Лаврентія з Бріндізі, францисканця, доктора Церкви

: 95 2017-07-21 08:48:59

 "Свята Меса - це моє небо на землі". св. Лаврентій з Бріндізі проголошений доктором Церкви у 1959 папою Іваном ХХІІІ

Він народився і помер в один день 22 липня з різницею у 60 років. Умів поєднувати душпастирську активність, євангелізацією одночасно ревно плекаючи глибоку духовність. Життя Лаврентія Бріндізі залишило виразний слід у житті всієї Європи буремного часу на зламі XVI-XVII століття. Він був апологетом учення Католицької Церкви захищаючи його від нападів послідовників протестанських відламів. Пропонуємо далі слово папи Бенедикта XVI, який присвятив св. Лаврентію з Бріндізі промову на генеральній аудієнції у 2011 році:

"Досі з радістю згадую, як урочисто мене зустріли в 2008 році. у Бріндізі, в місті, в якому в 1559 році  народився видатний учитель Церкви св. Лоренцо (Лаврентій) з Бріндізі. Таке ім`я прийняв Джуліо Чезаре Россі, вступивши до ордену капуцинів. З дитинства він був зачарований сім`єю св. Франциска Ассизького. Коли Джуліо було 7 років, помер його батько і мати віддала сина під опіку братів менших в рідному місті (...) У 1582 році він був рукоположений в священики. Вже під час навчання і підготовки до священства, проявив себе видатними інтелектуальними здібностями. З легкістю навчився стародавніх мов. Щоб краще розуміти Святе Письмо вивчив грецьку, арамейську і сирійську. Знав французьку, німецьку, італійську та латину, яку використовували у ті часи не лише духовенство а й інтелігенція.

Завдяки знанню мов Лоренцо міг ефективно євангелізувати серед різних категорій людей. Він був хорошим проповідником і отримав глибоке знання не тільки Біблії, але також рабіністичної літератури. Цим дивувалися і захоплювалися  навіть рабіни. Він був богословом відмінно бізнаним з Писанням і отцями Церкви, міг зразково представити вчення католицької також тим християнам, які — особливо в Німеччині — висловилися за Реформацією. Просто і врівноважено на основі Біблії і патристичного спадку Отців Церкви аргументував ті основи віри, які відкидав  Мартін Лютер. Зокрема питання верховенства святого Петра і його наступників, божественного походження чину єпископа, виправдання як внутрішнього преображення людини, необхідність добрих справ, щоб отримати спасіння. Успіх у цьому Лаврентія, допомагає нам зрозуміти, що, також, сьогодні в екуменічному діалозі, який ми ведемо з великою надією, постійне посилання на святе Письмо, інтерпретоване згідно з навчанням Церкви, є обовязковим і основним, про що я нагадую в апостольській адгортації Verbum Domini ((n. 46).

Лоренцо звертався також і до простих віруючих, які не мали великої освіти, в словах переконливих нагадуючи всім, що життя має бути згідним із визнаваною вірою. Капуцини та інші ордени мають великі заслуги у справі відродження християнського життя, досягаючи найбільш глибоких верств суспільства через свідоцтво життя згідного з їх вченням. Сьогодні також нова євангелізація потребує добре підготовлених апостолів, ревних і сміливих, щоб світло і краса Євангелія взяли верх над культурними тенденціями, які витікають з морального релятивізму етики та релігійної байдужості. А також щоб  перетворювати різні способи мислення і дії у справжній християнський гуманізм. Дивує той факт, що св. Лоренцо з Бріндізі безперервно вів свою діяльність як шанований і невтомний проповідник у багатьох містах Італії і в різних країнах, незважаючи на те, що йому доручали інші серйозні і дуже відповідальні завдання. В ордені капуцинів він викладав богослов`я, був наставником новіціату, неодноразово провінційним керівником, генеральним дефінітором і нарешті, генеральним керівником з 1602 до 1605 року.

Серед численних занять Лоренцо не забував про духовне життя. Багато часу присвячував молитві, багато сил черпав у Святій Мессі, яку відправляв з особливою повагою розважаючи страждання, смерть і воскресіння Господа. Святі навчають нас, що кожен священик зможе уникнути падіння в надмірну активність (тобто діяльність без глибокої мотивації свого служіння) тільки за умови, якщо буде дбати про своє внутрішнє життя. Молитва є найважливішим моментом у житті священика, в якому найефективніше діє благодать Божа, яка робить його служіння плідним.  Якщо ми внутрішньо не єдині з Богом, ми нічого не можемо дати іншим. Тому Бог є головним пріоритетом. Ми завжди повинні витрачати достатню кількість часу на молитовне єднання з Господом». З характерним запалом св. Лаврентій закликав усіх, а не тільки священиків, щоб не занедбували молитву, тому що в ній ми звертаємося до Бога, а Бог говорить з нами: "Ах, якщо б ми про це пам`ятали! , — говорить він. — Про те, що Бог дійсно є з нами, коли ми звертаємося до Нього в молитві".

Іншою характерною рисою діяльності цього сина святого Франциска є залучення у справу миру. Як папи, так і католицькі князі неодноразово довіряли йому важливі дипломатичні місії для врегулювання суперечок і зміцнення згоди між європейськими державами, які тоді були під загрозою османської імперії. Моральний авторитет святого Лаврентій з Бріндізі робив з нього затребуваного порадника, до якого варто було б дослухатися. Сьогодні, як і в часи св. Лаврентія, дуже потрібні мир, потрібні люди, які люблять і впроваджують мир. Всі віруючі мають бути творцями миру і за нього боротися. Лаврентій  завершив своє земне життя під час однієї з таких дипломатичних місій у 1619 році в Лісабоні, куди він відправився, щоб у короля Іспанії Філіпа III заступитися за підданих з Неаполя, яке потерпало від місцевої влади.

Лаврентія оголосили святим у 1881 р., а враховуючи свою динамічну і плодовиту діяльність, великі і систематичні знання він заслужив звання Doctor apostolicus — «доктор апостольський», який надав йому в 1959 році. бл. папи Івана XXIII з нагоди 400.річчю з дня його народження. Ця нагорода вручається Лоренцо з Бріндізі також тому, що він був автором численних егзегетичних творів, теологічних текстів і проповідництва. Уклав у них органічні лекції з історії спасіння, у якій головною темою є таємниця Втілення, що є найбільшим виявом любові Бога до людей. Як видадтний маріолог він також є автором збірки проповідей, присвячених Божій Матері, під назвою Mariale, в яких підкреслює, єдину у своєму роді роль діви Марії, ясно кажучи про Її непорочне зачаття.

З великою теологічною чутливістю Лаврентій з Бріндізі говорить також про дію Святого Духа в житті віруючого. Нагадує нам, що третя Особа Пресвятої Трійці своїми дарами просвітлює і допомагає нам у наших зусиллях, щоб з радістю жити євангельським посланням. «Святий дух, — пише св. Лаврентій — робить, що тягар закону Божого стає приємним і легким, щоб ми могли виконувати заповіді божі з великою легкістю і навіть із задоволенням».

Я хотів би наголосити на завершення цієї короткої презентації життя і вчення св. Лаврентія, що джерелом натхнення для всієї його діяльності була велика любов до Святого Писання, великі уривки якого він знав напам`ять, а також впевненість у тому, що слухання і прийняття Слова Божого викликає внутрішню трансформацію, яка веде до святості. «Слово Господнє, — каже Лаврентій, — просвіщає розум і запалює волю, щоб людина могла пізнати і любити Бога. Для внутрішньої людини, яка, через благодать живе Духом Божим, є хлібом і водою, хлібом солодшим від меду і водою кращою від вина і молока... Є інструментом, який розбиває затверділі серця. Є мечем у юооротьбі з тілом, світом і сатаною, який служить для знищення всього зла».  

Св. Лаврентій з Бріндізі вчить нас любові до Писання, все більш досконалого спілкування з ним, розвивати кожного дня звязок дружби з Господом в молитві, щоб кожен наш вчинок, кожна наша діяльність у Ньому, мали свій початок і своє виконання. З цього джерела слід черпати, щоб наше християнське свідчення було наповнене світлом і могло привести людей нашої епохи до Бога».

Бенедикт XVI, 23.03.2011

за матеріалами:opoka.org.pl



Назад