Новини

Назад

Святий Йоан з Дуклі, покровитель міста Львова

: 143 2014-07-08 00:00:00

2014 рік, коли минає 600 років з дня народження св. Яна, Парламент Польщі оголосив роком св. Яна з Дуклі, хоча той скромний і простий монах не зробив нічого великого для політики, не вів жодних визвольних воєн. 

Але зробив проте найбільше - повністю посвятив себе бідним і ревно виконував обовязкі які на нього покладало щодення. Ця працьовитість св. Йоана не припинилася і після смерті, бо як передають перекази і давні хроніки, він навіть якось оборонив Львів перед навалою козаків і татар.

28 червня у Львові відбулися урочистостості з нагоди 600 річчя від дня народження Святого.

Він народився в Дуклі, Перемишльська дієцезія, помер у Львові. Можливо, навчався у Кракові, але окрім споминів, історичних підтверджень цього немає. Після навчання, хоч би де воно було, Ян повернувся в Дуклю, де оселився в лісі як пустельник (точніше, в гірських лісах на Цергові – йдеться бо про Карпатський регіон). Проте самітницьке життя не було його покликанням, лише певним періодом зосереджених пошуків Бога та Його волі. Святий хотів насамперед підготуватися до чинного служіння Богові у своїй «пустелі», подібно як Господь Ісус спершу перебував у мовчанні та пустелі, а лише потім вийшов до люду з проповіддю.

Не маючи повних 25 років (можливо, що й у молоді 20), вступив до конвентуальних францисканців – імовірно, у Кросні. Був добрим священиком і душпастирем, славився розумними та сповненими живої віри проповідями, в монастирях виконував різні служіння, аж до настоятеля (Кросно, Львів), при цьому не полишаючи францисканської простоти й виконуючи, за потреби, різні служіння по господарству й на кухні.

В ті само часи, що жив Ян із Дуклі, у середовищі францисканців діяв «Божий солдат» св.Йоан Капістран, який відзначався такою ревністю в дотриманні уставу св.Бернардина Сієнського, що започаткував нову гілку францисканської сім’ї – обсервантів (тобто тих, які строго дотримуються уставу). Під його впливом св.Ян з Дуклі перейшов до тих, кого сьогодні звуть бернардинами, за назвою головного для Польщі тих часів храму обсервантів – св.Бернардина у Кракові.

Був і надалі добрим священиком і душпастирем, присвячував переважну кількість свого часу молитві, навіть і цілі ночі. Відзначався великою побожністю до Діви Марії. Брав участь в усіх орденських молебнях. Був прекрасним сповідником. Залишатися відданим молитві та пастирським обов’язкам йому не завадила ні втрата зору під кінець життя, ні те, що ноги віднялися… Вочевидь був не з тих, хто визначає «години прийому» для віруючих і воліє тихо відпочивати перед телевізором. А як помер, то слава про чудеса на його могилі зробила для вірних не менше, ніж він для них робив за життя. А зробив чимало, бо володів польською, німецькою та українською, отож міг проповідувати і наставляти дуже різних людей, підходячи до кожного з розумінням (і знанням) його ситуації. Папа Климент ХІІ проголосив його блаженним 1733 року, а блаж.Йоан Павло ІІ канонізував його в червні 1997-го. Реліквії святого перебували у Львові, де він помер, пізніше у Кросні, а тепер покояться в житомирському храмі Менших Братів.

Зображується у бернардинському габіті, під час молитви-екстазу, нерідко – як монах, якому являється Пресвята Богородиця.

За матеріалами порталу Кредо


<p>Ян з Дуклі зупиняє під Львовом Б. Хмельницького і Тугар-Бея. Худ. Я. Матейко</p>

Ян з Дуклі зупиняє під Львовом Б. Хмельницького і Тугар-Бея. Худ. Я. Матейко


Каплиця біля Дуклі, де св. Ян був пустельником

<p>Каплиця біля Дуклі, де св. Ян був пустельником</p>


Назад