Новини

Назад

Спільна Євхаристія семінаристів з України у Львівській Катедрі

: 1279 2018-05-12 17:11:45

6 Всеукраїнська Зустріч семінаристів: спільна Євхаристія у Львівській Катедрі, яку очолить Митрополит Мечислав Мокшицький.

Проповідь Митрополита Мечислава Мокшицького до семінаристів

Шановні отці ректори, духовні отці та вихователі!

Дорогі семінаристи!

Улюблені Брати і Сестри!

Тішуся, що сьогодні черговий зʼїзд семінаристів України знову завітав до Львова, який вже понад 600 років є столицею митрополії, a наша катедра на протязі цих столітть була серцем Церкви, яка єднала людей і дозволяла відкрити шляхи віри під пильним оком Милостивої Богородиці, Прекрасної Зірки Міста Львова та Блаженого Якова Стрепи, нашого покровителя і заступника.

Остатнім часом тут знайшли своє місце також святі повʼязані з нашим містом і дієцезією: Св. Йосиф Більчевський – львівський архієпископ; Св. Зигмунд Гораздовський – апостол милосердя; Св. Йоан з Дуклі – покровитель Львова; Св. Зигмунд Щесни Феліньскі – вʼязень сумління, вигнанець царської Росії та Св. Йоан Павло ІІ – відновитель структури Церкви після часів комуністичних переслідувань.
Отже, ми знаходимось в домі Божому де через присутні тут мощі святих промовляємо в Кредо: „Вірую в сопричастя святих”. Якщо з вірою, то маю можливість приєднатися до їхнього сонму, коли буду вірогідним свідком Христа, реалізуючи вірно своє покликання. 

Що ж треба робити, щоб приєднатись до сонму святих?

Підказку дає нам Святий Йоан Павло ІІ, який звертався до семінаристів такими словами: „Тому пам’ятайте: ви взяті посеред людей і установлені для людей. Це несе із собою велике зобов’язання. Зобов’язання перед самим Богом, перед Церквою, яка здобула кредит довір’я до священика жертовним служінням, заплативши за це не один раз мученицькою смертю. Зобов’язання також перед людьми, особливо найбіднішими. Ви повинні бути вірними. Ви повинні бути солідарними з народом. В своєму стилі життя ви повинні бути близькими середній, але швидше убогішій родині. Ви повинні бути відданими нашому Господеві Ісусові Христові та Його Церкві, душпастирській праці у єдності з вашим єпископом чи настоятелями. З цього судитиме вас Бог і ваше сумління. Лише така вірність дасть вам спокій та відчуття щастя. Це також дорога самореалізації в житті священика та шлях вічного спасіння ”.

З цих мудрих слів святого папи пам’ятаймо важливі вказівки, якою є вірність, що приносить спокій сумління і відчуття щастя. Це вірність Євангелію та служінню священика, не для самих себе, але для тих, для кого ми були покликанні, і для тих, до кого нас колись пошле єпископ, щоб бути добрим пастирем, який гуртує спільноту навколо Христа. Така перша підказка, щоб ми у вірі осягли сопричастя святих.

Папа Бенедикт XVI, який колись написав послання до семінаристів, почав його спогадами і поясненням того, чому він вирішив стати священиком. Він написав: «В грудні 1944 року, коли мене призвали до військової служби, командир мене запитав кожного з нас, яку професію ми б хотіли мати в майбутньому. Я відповів, що хотів би стати католицьким священиком. Тоді підпоручник сказав: «Ну то мусиш пошукати собі чогось іншого. В новій Німеччині не треба буде священиків. Я знав, що ця «нова Німеччина» вже простує до занепаду і що перед обличчям величезних руйнуваннь, яке спричинило це безумство в країні, більш ніж коли-небудь потрібні будуть священики».

Посилаючись на це свідчення, хочу запевнити вас, що ви потрібні спільноті Церкви в Україні. Потрібне ваше священство, щоб могло преображатися обличчя цієї землі".

Професор Чікагського університету написав книгу «Смерть і вмирання». Вона повстала на підставі розмов з людьми, які пережили клінічну смерть. Всі ці люди звернули увагу на те, що по інший бік життя вже нічого не вартували гроші, престиж ані слава, лише служіння та любов дана іншим.
Отже, другим шляхом до сопричастя святих нехай стане служіння і любов, тобто присвячення себе тим цінностям, які можемо взяти із собою до Дому Отця. Нехай саме служіння і любов будуть нашими скарбами, за які отримаємо те, що Бог приготував від створення світу.

І ще одна вказівка, цим разом від папи Франциска до семінаристів з Апулі на півдні Італії: «Ви повинні бути як батьки для ваших вірних. Священик і навіть лише монах, який не є батьком нікому не потрібний». Далі папа заохочував до наполегливої молитви перед Кивотом, просячи: «Не залишайте Господа там самого, ви Його потребуєте».

На закінчення він радив семінаристам, щоб не забували про жодний зі стовпів формації, якими є: духовне життя, молитва, спільнота та навчання. «Ми повинні вчитися, бо люд Божий не сприймає помилок священика, який не розуміє речей, не знає шляхів пізнавання і не вміє сенсовно говорити про Божі справи».

Слухаючи папу Франциска, прошу вас не залишати Ісуса самого в Кивоті, але на молитві прийняти як свої слова сьогоднішнього Євангелія: «Істинно, істинно кажу вам: чого б ви тільки не просили б у Отця, Він дасть вам в Моє імʼя. В імʼя моє ви досі не просили нічого. Просіте ж і ви одержите, Щоб радощів ваших було вщерть.

І це – третій шлях до сопричастя святих. Шлях молитви, щоб ми не стали духовною пустелею. Це шлях втомлених в часі адорації, стертих зерняток розарії і коронки до Божого Милосердя. Це шлях роздумів над Божим Словом – джерелом мудрості та істини, надії та милосердя, миру та поєднання.
Моє Дорогі!

Прийміть ці три дороги: вірність, служіння та молитву. Нехай вони сповняться у вашому житті. Нехай стануть вашими дорогами священицького життя. Нехай вони зроблять вас носіями віри, надії і любові серед людей.

У нашому храмі ще багато місця, де можна помістити реліквії святих. Дай Боже, щоб і наші реліквії колись опинились тут і щоб до нас: «Будьте святими, бо Я святий, Господь Бог ваш».

Не біймося святості життя. Будьмо відважними у проголошенні віри, щоб ми приєдналися до тих, про яких Ісус сказав до апостола Томи: «Блаженні ті, що н бачили й увірували».

Амінь.

Фото: Віта Якубовська



Назад