Новини

Назад

Санктуарій Матері Божої у Кальварії Пацлавській

: 655 2015-10-18 00:00:00

Важливою подією в житті Львівської Архідієцезії є піше паломництво до Санктуарію Матері Божої у Кальварії Пацлавській, що знаходиться у південно-східній частині Польщі, неподалік кордону з Україною. Традиційно воно розпочинається кожного року 11 серпня Євхаристією у с. Волиці, впродовж двох днів паломники йдуть у напрямку Санктуарію Муки Господньої і Матері Божої Кальварійської, щоб взяти участь у Великому Кальварійському відпусті і 15 серпня, після нічної урочистої меси на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії паломники повертаються до дому.

Багато вірних йдуть у це паломництво з наміром випросити благодаті для себе і своїх рідних, а Матір Божа Кальварійська завжди має відкрите вухо на потреби тих, хто просить Її про заступництво.

Вперше у посткомуністичний час піше паломництво з України на Кальварію Пацлавську організував у 1991 р. о. Юзеф Легович, настоятель з Мостиськ, а згодом її організацію взяли на себе францисканці з храму св. Антонія у Львові. Архідієцезіальне паломництво складається з двох груп: львівської, покровителькою якої є Пресвята Діва Марія, та мостиської, якою опікується св. Йосиф. На початку 90-х років кількість вірних сягала 2000 осіб, зараз, на жаль, у зв’язку з ускладненням перетину кордону паломників стає щораз менше – у 2003 р. було 500 осіб, а в 2015 р. – 200.

Варто пригадати, однак, трохи історії і заохотити вірних до почитання Пресвятої Діви Марії у Її Кальварійському образі. Це місце культу пов’язане з Андрієм Максиміліаном Фредро, який у 1665 р. вибудував дерев’яний храм, монастир і заклав там кальварію, яка мала нагадувати єрусалимську хресну дорогу. У 1668 р. на Кальварію Пацлавську прибули францисканці, які до сьогодні безперервно виконують своє пастирське служіння у цьому святому місці. Метою Кальварії було поширювати культ Муки Господньої, оскільки топографія цієї місцевості нагадує пейзаж Єрусалиму, посеред якого височіє францисканський монастир. Замість дерев’яного у 1770-1775 рр. був побудований мурований храм Знайдення Святого Хреста завдяки коштам Степана Дверницького, якого вважають другим фундатором монастиря. Освятив храм 29 вересня 1776 р. вірменський єпископ з Кам’янця Подільського Яків Валеріан Туманович. На узбіччях гір були побудовані каплиці, які мали нагадувати святі єрусалимські місця і допомагати у роздумах над Господньою мукою.

Хоч Кальварія і є місцем пам’яті Господньої Муки, однак не можна оминути увагою чудотворний образ Матері Божої Кальварійської, який тут особливо популярний. Сам образ походить з францисканського монастиря у Кам’янець Подільському, який турки, завоювавши місто, викинули з храму до ріки Смотрич. Перше чудо, яке приписують Пресвятій Діві Марії на новому місці – це врятування храму від пожежі. У XVIII ст. чудес занотували вже 50. Впродовж століть Кальварія Пацлавська разом зі своїми пастирями служила вірним, як духовною, так і матеріальною підтримкою. Францисканці допомагали місцевим жителям пережити голод, війну, скрутні часи. Особливим свідоцтвом заступництва Божої Матері у цьому місці вважається порятунок від українських націоналістів жителів прилеглих сіл, які під кінець ІІ світової війни, побоюючись нападу, ховалися на ніч за стінами монастиря. Один з учасників УПА (Микола Біян), очевидець, згодом розповів, що звершити самосуд над поляками їм перешкодило надзвичайне сяйво над монастирем, яке начебто огорнуло святе місце і змусило нападників до втечі.

Не всім, однак, відомо, що поряд з римсько-католицькою Кальварією існувала у цьому місці також Кальварія для вірних східного обряду, оскільки більшість місцевого населення були українцями. З думкою про них у с. Пацлав в ХІХ ст. був збудований греко-католицький храм та схожі каплички-стації. Причиною цього був безпрецедентний в історії випадок, коли у 1868 р. всі українці села Пацлава перейшли на латинський обряд. Внаслідок цього греко-католицька духовна влада заборонила своїм священикам брати участь у латинських відпустах і заснувала схожу греко-католицьку Кальварію у Пацлаві. До цього моменту вірні двох обрядів зустрічалися у францисканській святині, де святкові богослужіння для римо-католиків відбувалися зовні храму, а для греко-католиків, оскільки їх було набагато менше, всередині. Нову церкву Успіння Божої Матері, у якій знаходилася дуже давня ікона Божої Матері (з 1409 р.), освятили у 1913 р. Поблизу встановили хресну дорогу з дерев’яними хрестами, які згодом замінили на дерев’яні та муровані каплички. Бували відпусти, під час яких кількість українців перевищувала вірних латинської Церкви. Однак у 1946 р. українців переселили за східний кордон, також і тих, які раніше змінили східний обряд на західний, а храм разом з капличками комуністична влада розібрала у 1955 р.

Незважаючи на історичні перипетії сучасна Кальварія Пацлавська збирає на своїх пагорбах вірних різних обрядів, а єпископ Леон Малий під час св. Меси 13 серпня 2012 р. наголосив, що це місце є неоціненним скарбом для місцевих жителів і паломників та зауважив, що подорожуючи 12 днів з Москви до Владивостока він не зустрів жодної кальварії – місця на горі, де людина в особливий спосіб може зустрітися з Богом.

Приготувала Люба Кондрак

Джерело: текст і фотографії Кальварія Пацлавська і парафія св. Зигмунда



Назад