Новини

Назад

Розважання Архієпископа Мечислава Мокшицького на Апель, Ясна Ґура, 14 червня 2017 року

: 298 2017-06-17 21:55:01

У важкому історичному часі, коли Польща була огорнута війною, названою пізніше Шведським Потопом, король Ян Казимир прибув до Львова. 

Тоді місто було вільним, а у Львівській катедрі збиралися люди перед Твоїм, Маріє, образом, названим Матір’ю Божою Ласкавою – Прекрасною Зіркою Міста Львова, який приносили на богослужіння. Знищене Королівство потребувало допомоги і знаку, який з’єднав би увесь народ. Король вибрав Тебе, Маріє, і проголосив Королевою Польської Корони. Ми вшановуємо пам’ять про цю подію у Львові і гордимося тим, що, не зважаючи на час і різні зміни після ІІ Світової Війни, ми далі збираємося перед Твоїм образом, усвідомлюючи собі, що Ти з давен-давна є нашою Королевою.
На Далекому Сході розповідають легенду про короля, який мав одну дочку, що мала успадкувати від свого батька все королівство. Дбаючи майбутнє, король шукав для неї гідного кандидата на чоловіка. Турбуючись про благополуччя дочки і королівства, він поставив кандидатові одну умову. Той повинен був принести перлину, гарнішу від найкрасивішої перлини в королівській колекції.
Багато лицарів приходили і представляли свої перлини, але жодна з них не була гарнішою від тих, якими володів король. Одного разу при королівському дворі з’явився невідомий Лицар, який викликав симпатію короля. Проте він не задовольняв умови – у нього не було перлини.
І хоча він виглядав на доброго кандидата на чоловіка, король не міг віддати йому руки своєї дочки, тому що він не виконував вимоги, про яку знали всі. Одного разу Лицар з’явився перед королем і попросив його зачекати три дні. Тоді він принесе йому найдорогоціннішу перлину, красивішу, ніж ті, які знаходяться в королівській скарбниці.
Король погодився і з нетерпінням чекав його повернення. Через три дні на очах у царя і його придворних представилася така картина: за Лицарем на коні йшов верблюд, на якому сиділа жінка. Вона була старою, похиленою, з сивим волоссям і зморщеним обличчям. Коли він під’їхав і спішився з коня, він підійшов до жінки, якій з великою любов`ю і турботою допоміг зійти з верблюда. Потім, взявши її за руку, він повів її до короля, кажучи: «Це мою найпрекрасніша перлина. Це – моя мати!»
Ця східна історія дуже підходить до події, що відбулася шістсот років тому, коли князь Владислав Опольчик, вирушаючи з замку в Белзі взяв з собою образ Божої Матері і подарував його монастирю на Ясній Горі. Це була його дорогоцінна перлина, яка, не зважаючи на століття, не втратила своєї краси, і якою захоплюються покоління нашої нації, для якої вона стала ознакою єдності.
Тоді Тебе називали Матір’ю Божою Белзькою, а тепер Чорною Мадонною з Ясної Гори. І не змінить цього кордон, який нас розділяє або політичні системи. Тому в годині Апелю взиваємо:
«Радуйся, бо через Тебе радість засяє;
Радуйся, бо через Тебе прокляття щезне;
Радуйся, Адама з упадку піднесення;
Радуйся, Євиних сліз осушення».
Наша Мати і Царице, приходимо сюди в скрутному часі, який переживають Твої вірні в Україні. Війна руйнує країну, залишаючи руїни і згарища, забирає щастя тисячам сімей, які оплакують втрату своїх чоловіків, батьків і синів. Серед нас живуть покалічені на фронті, які з великим болем і гіркотою часто повторюють, що заздрять тим, які загинули.
В такому часі приходимо до Тебе з проханням повернутися до нас в ясногорському знаку перемоги і запрошуємо до Червонограду, колишнього Кристинополя, який знаходиться дуже близько Белза, з якого Ти вирушила в дорогу кілька століть тому і зупинилась в цьому місці. Там чекають на Тебе люди, які потребують знаку єдності. Тому, разом з паломниками з Червонограду, смиренно просимо:
«Матінко людства, Матінко Господня,
Ми, Твої діти, до Тебе приходим.
Нащадки Єви, молимо й благаєм:
Ти нас помилуй, Матінко благая!».
Нехай Матір з Белзького замку і Ясної Гори пригадує нам про те, що там, де є зло, там немає Бога, тому що Він є Добром Найвищим! Там, де є ненависть, там немає Бога, тому що Він є Любов’ю! Там, де є війна, там немає Бога, тому що Він є Миром! Там, де є брехня, немає Бога, тому що Він є Правдою!
Веди нас, щоб ми зрозуміли і зберегли дорогу віри, і як Ти перемагали зло добром, ненависть – любов’ю, війну – миром, обман – правдою.
Маріє, наша Мати! Дозволь подякувати в Твоєму домі отцям Паулінам, які сьогодні жертвують копію Твого образу для нашої Церкви. Це дорогоцінна перлина, яку ми беремо з собою до нашого дому в Кристинополі – Червонограді. Ми робимо це через шістсот тридцять п`ять років після перенесення образу з Белзу до Ченстохови, в трьохсотому році коронації, в триста двадцять п`яту річницю з дня заснування міста Кристинопіль і в сторіччя об’явлень в Фатімі.
Повертаючись з Твоїм Образом, повторюємо слова молитви: «Пам`ятай, Пресвята Діво Маріє, що ніхто ніколи не чув, щоб залишила того, хто до Тебе прибігає, Твоєї допомоги взиває, про заступництво Тебе просить». Сповнені довіри і віри в Твою допомогу, ми привітаємо Тебе 12 липня в Червонограді. Пройдемо з Тобою вулицями міста і введемо в храм, просячи, щоб Ти вчинила його нашим Аін Карім, звідки линутиме подячна молитва за великі речі, які вчинив нам Всемогутній.
Пані з Белзу і з Ясної Ґури, в цей час Апелю, коли ми зібралися в цій каплиці разом з усіма паломниками та разом з тими, які єднаються з нами за посередництвом радіо і телебачення, прошу, заступайся за нами перед Твоїм Сином, Ісусом Христом, нехай Він благословить Польщу і Україну, захистить наші народи від голоду, вогню і війни.
Мати Божого Сина, прийми наше: «я біля Тебе, пам`ятаю і чуваю!», яке нехай з’єднає нас в молитві, взаємній повазі та єдності віри, надії і любові. Амінь.

Фото: Маріуш Ксьонжек



Назад