Новини

Назад

Проповідь архієпископа Мечислава Мокшицького в часі Святої Меси для учасників ХV Салетинської зустрічі молоді в Лановичах

: 554 2019-07-25 15:17:18

Шановні Отці та Богопосвячені Особи!
Дорога молоде!
Улюблені Брати і Сестри!

Отто Фабер, який перейшов з англіканства на католицизм, сказав про свою попередню спільноту так: „Відколи ми вигнали Матір Божу за двері, наше християнство почало висихати щораз більше. Воно почало вегетувати, Якщо ж воно знову захоче зацвісти, ми повинні знову увести до Англіканської Церкви ДІву Марію”.

На щастя ми, католики, не викинули з нашого життя Божої Матері. Ми не сказали, як в протестантському русі, що Її не потребуємо. Ми завжди приходимо до Неї, потребуємо Її опіки.
Це підтверджує наша присутність в Лановичах, у заплаканої Салетинської Матері. Ми хочемо подивитися в Її очі і Їй довіряти нашу молодість та випрошувати благословення для наших родин, святість їхнього життя та усвідомлення того, що наші сім‘ї – це домашня Церква, тобто спільнота однієї віри, жертовної любові, міцної надії та спільної молитви.
В цьому Році Святості Подружжя і Родини ця зустріч проходить під гаслом четвертої Божої Заповіді: „Шануй твого батька і твою матір”. Запитаємо - чому?
Бо як говорить Господь у Святому Писанні: „щоб довголітнім був ти на землі, яку Господь, Бог твій дасть тобі”, тобто будеш благословенним Богом і будеш великим в Його очах.
Кілька років тому я натрапив на статтю, цікавий заголовок якої – „Чотири слова” – привернув мою увагу. Сьогодні хочу поділитися з Вами кількома фрагментами прочитаного.
Автор статті розпочинав її так: „Навколо головного вокзалу міста кожного дня і ночі збиралися бездомні, злодії і наркомани. Вони були нещасними і з відчаєм в очах. Довгі бороди, тупий погляд, невпевнені рухи, обдерті і брудні. Більше, ніж грошей, вони потребували слів розради. Та сьогодні ніхто не вміє дати таких речей.
Посеред них виділявся один - брудний, з довгим занедбаним волоссям, - який кружляв серед інших жителів міста так, ніби мав свій особливий пліт для порятунку. Коли життя здавалося бути трагічним, в хвилинах самотності і найчорнішого страху, цей молодий чоловік виймав з кишені зімятий і засмальцьований листок паперу і читав його. Потім він дуже старанно його складав і знову ховав до кишені. Часом його цілував і прикладав до серця обо до чола. Прочитане раптово змінювало його настрій. Юнак, здавалося, ставав більш піднесеним, відважним і впевненим.
Що було написано на цьому листку? Відповідь на це питання не давала спокою журналісту, який приглядався безхатькам і особливо зацікавився цим молодим чоловіком. Під впливом цієї цікавості, він запитав про цей листок - що ж там написано? Молодий бездомний відповів, що там лише чотири слова. Їх написав йому його батько, який спершу наказав йому залишити рідний дім, а згодом віднайшовши сина на вокзалі, вручив йому цей лист. В цих чотирьох словах батько виклав свою волю. Щоб її виконати я мушу дозріти, - сказав бездомний, вручаючи журналістові клаптик паперу, на якому були написані такі чотири слова –”Малі двері завжди відкриті””.

Мої любі!
Залишаю вам ці чотири слова і прошу, щоб ви ніколи не забували про те, що двері турботи і любові ваших батьків завжди відкриті для вас.
Завжди відкриті також двері душпастирської турботи ваших священиків, ваших духовних наставників.
Завжди залишаються відкритими малі двері Святого Письма, тобто двері підказок Бога.
Завжди відкриті двері Божих таїнств, а особливо Таїнства Сповіді і Євхаристії.
Необхідною є лише ваша добра воля, щоб їх відкрити і увійти.
Бажаю вам відваги, щоб відкривати ці двері і бути щасливими через те, що ви не самотні, адже близько вас є батьки, душпастирі, друзі, а передусім з вами Бог і Марія, яка розуміє все і огортає своїм серцем кожного з нас.
Амінь.



Назад