Новини

Назад

Про парафіяльні відпусти

: 258 2019-10-06 12:43:40

У всіх парафіях Католицької Церкви прийнято святкувати та вшановувати своїх покровителів. Ці свята називають відпустом чи іншим відповідним словом, тобто з цим святом пов’язується благодать відпусту (повної індульгенції). Однак чи все так просто? Чи відповідає ця практика приписам Церкви?

Розпочнемо нашу подорож із Загальних норм літургійного року і календаря, які можна знайти у Вступі до Римського Месалу: «Літургійні святкування, в залежності від значення, яке їм надано, діляться на урочистості, свята і спомини» (п. 10). В Таблиці пріоритету літургійних днів видно, як літургійні святкування поділяються на три різні групи в залежності від їхнього рангу. Якщо уважно вчитатися в дану Таблицю, то можна зауважити, що до урочистостей зараховується «урочистість головного покровителя місцевості або міста»; до свят – «свято головного покровителя регіону, провінції, країни або великої території» та «інші локальні свята даного храму»; до локальних обов’язкових споминів – «спомин покровителя міста, дієцезії, регіону і провінції, країни, великої території та покровителя ордену або громади і чернечої провінції». У цьому останньому випадку йдеться про другорядних покровителів (Memoriae Patroni secundarii loci).

Вже з цього можна зрозуміти, що святкування неголовного покровителя не має рангу ні урочистості, ні свята, а лише обов’язкового спомину. Зв’язок із можливістю отримати індульгенцію у день літургійного спомину другорядного покровителя ще не зовсім чіткий, але загальний напрямок вже можна зрозуміти.

В 1970 році Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств опублікувала документ під назвою Calendaria Particularia. У ньому говориться про ревізію літургійних календарів партикулярних Церков. Інструкція також говорить про те, що свято головного покровителя має ранг урочистості, а святкування другорядного покровителя має ранг спомину (пп. 10, 11). У пункті 34 говориться виразно, що покровителем храму може бути лише один святий, поза винятком святих, які разом згадуються в літургійному календарі. Переглянутий календар помісної Церкви чи інституту богопосвяченого життя має бути затверджений Святим Престолом і не може бути зміненим без згоди Апостольського Престолу. На завершення дана інструкція стверджує: «Привілеї та права, що суперечать новим літургійним нормам, слід вважати скасованими. Якщо, однак, ординарій вважає за необхідне відновити той чи інший привілей чи право, він може подати запит із зазначенням мотивів цього» (п. 48).

У 1973 році та ж Конгрегація публікує Normae de Patronis constituendis. Документ повторює правило, що головний покровитель може бути лише один (п. 6) і виключає можливість обрання другорядних покровителів (пп. 5, 14).

В 1997 році Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств видає Notificazione su alcuni aspetti dei calendari e dei testi liturgici propri. Конгрегація підкреслює, що не вважає потрібним змінювати існуючі норми (п. 4). Підтверджується правило лише одного головного покровителя та неможливість обрання другорядного покровителя, як це було сказано в Normae de Patronis constituendis (п. 21). Відразу після цього документ говорить: «З цього випливає, що, за відсутності виняткових душпастирських мотивів, не доцільно запроваджувати в партикулярні календарі інші святкування. Такі виняткові випадки вимагають індульту Святого Престолу» (п. 22).

Notificatio de titulo ecclesiae Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств з 1999 року не вносить нічого нового, повторюючи існуючі норми.

В Обряді обряді храму і вівтаря зазначається, що «назва храму повинен бути тільки одна, за винятком тих святих, які розміщені разом в календарі» (Обряди освячення храму, 4).

Переходимо до питання відпусту, тобто індульгенції. Справа регулюється збіркою Enchiridion indulgentiarum, в якій зібрані декрети Апостольської Пенітенціарії, норми щодо індульгенцій та Апостольська Конституція Indulgentiarum doctrina папи Павла VI. Перше видання збірки вийшло у 1968 році. Сьогодні існує вже четверте видання з 1999 року. В «Нормах щодо індульгенцій» пригадується, що індульгенцію можуть надавати лише ті, яким надає цю можливість закон (канонічне право) або уділяє Римський Понтифік (норма №5, §1). «Жодна інстанція, нижча від Римського Понтифіка, не може передавати іншим право на надання індульгенцій, якщо це не було їй виразно надано Апостольським Престолом» (норма №5, §2). Тут описана теж влада уділення індульгенцій, яку мають дієцезільні єпископи, митрополити, патріархи та кардинали. Дієцезільні єпископи можуть уділити часткового відпусту на власній території всім вірним, а також поза власною територією вірним, які належать їх юрисдикції (норма №7, 1°). Окрім цього вони можуть уділяти папського благословення, з яким пов’язана повна індульгенція, три рази на рік у власній дієцезії. Інших прав надання індульгенцій єпископами-ординаріями не передбачено.

Далі Enchiridion перераховує різні можливості отримання повної чи часткової індульгенції. Про індульгенції, пов’язані зі святкуванням покровителів храмів та парафій, говориться у Наданні 33, що носить назву Відвідання святих місць. У §1, що говорить про можливість отримання повної індульгенції для вірного, який набожно відвідує і там молиться молитви Отче наш та Вірую, у 5° пишеться: «в парафіяльних храмах

а) в урочистість Покровителя,

б) дня 2 серпня, коли відзначається індульгенція ‘Порціюнкули’».

6° говорить про можливість отримання такої ж благодаті при відвіданні храму чи вівтаря в день їх освячення. Інших можливостей отримання повної індульгенції цим документом не передбачається.

В Апостольській Конституції папи Павла VI Indulgentiarum doctrina, що входить до складу Enchiridion indulgentiarum, знову зустрічаємо цю тему. Папа пише: «В парафіяльних храмах можна отримати також повну індульгенцію два рази в рік, тобто в свято святого покровителя та 2 серпня... Всі інші індульгенції, надані храмам чи каплицям, повинні бути якнайшвидше переглянутими» (Норма №15). В кінці папської Конституції згадується цитована нами Норма №15 і уточнюється, що для перегляду індульгенцій дається термін один рік. І додається: «По закінченні двох років з дня набуття чинності цієї Конституції індульгенції, які не були підтверджені, втрачають свою силу».

У підсумку можна сказати, що літургійні приписи Католицької Церкви передбачають лише один відпуст в парафії, з яким пов’язана благодать повної індульгенції. Окремі парафії можуть мати другорядних покровителів, але ранг їхнього святкування обмежується до обов’язкового спомину і не пов’язується з повною індульгенцією. Можна називати відзначення другорядних покровителів парафіяльним святкуванням, наприклад, але не відпустом, якщо в цій назві є також і ідея індульгенції. Ніхто, крім Апостольської Столиці, не має влади надавати іншого рангу літургійного святкування чи повної індульгенції за відзначення спомину другорядного покровителя. Навіть якщо десь існує традиція урочистого вшанування багатьох покровителів, подібну практику потрібно привести у відповідність з існуючими нормами, щоб не вводити в оману вірних.

о. Патрик Оліх OFM

Джерело: liturgia-rkc.org.ua



Назад