Новини

Назад

Похвальне слово з нагоди отримання о. Казимиром Мікуцьким CR наукового титулу габілітованого доктора

: 534 2017-03-19 10:08:14

Отець Казимир Мікуцький – довголітній викладач філософії у Вищій Духовній Семінарії Львівської Римсько-католицької архідієцезії. Його життєвий шлях прокладений пильністю і витривалістю у науковій роботі, яка обґрунтована великою кількістю наукових напрацювань, які видавав о. Казимир у різних наукових періодиках, а також у авторських книжках, яких чимало.

Перш ніж перейдемо до представлення наукових досягнень о. доктора габілітованого, варто вказати на контекст, який спричинив те, що сьогодні ми зібралися з нагоди надання наукового ступеня доктора габілітованого о. Казимиру Мікуцькому.

Історія Львівської Архідієцезії назначена важкими випробуваннями, особливо це стосується періоду 1946-1991 років. Архідієцезію комуністична влада позбавила верховного пастиря в особі Євгена Базяка, якого вигнано і позбавлено можливості виконувати пастирські функції. Однак варто пригадати також те, що сталося зі структурами і напрацюваннями дієцезії після вигнання на територію Речі Посполитої Архієпископа (27 червня 1946 р.)[1].

Історія Львівської Архідієцезії сягає своїми коріннями у XIV століття і багата на величні постаті, такі, як Яків Стрепа, св. Йосип Більчевський, св. Зигмунт Гораздовський, архієп. Євген Базяк та багато інших мужів науки, віри та чеснот. Архідієцезія від початку XVІІІ століття втішалася розвитком і процвітанням теологічних наук. Основою стала перша Вища Духовна Семінарія, яка була заснована архієп. Константином Зєлінським у 1703 році. Бурхлива історія суспільних перемін не обійшла й церковних структур, а серед них богословського вишу, тому з перемінним успіхом аж до початку XX століття теологія, як наука, залишалася вірною дочкою дієцезії. Повна стабілізація розпочалася з входом на єпископський престол св. Йосипа Більчевського. Його ідеал – доброї богословської освіти для майбутніх священиків - підтримав також послідовник на престолі Євген Базяк. Це „був період ефективного впровадження піклування про відповідний інтелектуальний рівень і формаційну дію Архідієцизіальної Духовної Семінарії у Львові”. Відтак, Вища Духовна Семінарія була важливим католицьким навчально-формаційним осередком[2].

Другим осередком наукового формування молодого покоління був Університет Яна Казимира, який своїми коренями сягав до Львівської Академії, заснованої Яном Казимиром у 1661 році, перейменованої в Університет Яна Казимира у 1919, далі перейменованого в Університет ім. Івана Франка радянською владою, але вже без богословського факультету. Йосип Більчевський у 1891 був призначений професором Спеціальної Догматики і завідувачем Кафедри Детальної Догматики. В 1896/1897 роках він був деканом Богословського Факультету, а 1900 року став ректором Університету Яна Казимира. Цього ж року його покликано на престіл верховного пастиря Львівської Архідієцезії Римсько-католицького обряду.

На жаль, з приходом радянської влади і системи, розпочалось впровадження псевдоцінностей, які мали на меті витіснити і знищити все те, що було фундаментом життя і науки, тобто Бога. У зв`язку з тим Вищу Духовну Семінарію зліквідовано (її студентом в цей час був пізніший Митрополит Львівський Мар`ян Яворський), Університет Яна Казимира перейменовано, закриваючи богословський факультет і відкидаючи усі ті філософські науки, які мали на меті показати, що Бог існує і є Найвищим Буттям (а саме метафізику, як основну науку і помічницю теології).

До 1991 року, тобто відновлення структур Христової Церкви Римсько-католицького обряду, в Україні не було навчальних вишів, де вивчали б філософію з метою пізнання Бога, а тим більше теологію, як науку про Бога. В цей період, звичайно, не забракло також відважних послідовників Ісуса Христа, які, наражаючись на різного роду переслідування і принижування, вступали у Ризьку Духовну Семінарію, де приготовлялися до прийняття священичих свячень і виконання пастирських зобов`язань. Однак варто пригадати, що цей богословський навчальний заклад не надавав жодних наукових ступенів (навіть магістра). Викладачами ставали випускники тієї ж семінарії, без можливості поглиблювання богословських знань завдяки широкій науковій діяльності – не проводилися наукові симпозіуми, не було змоги виїхати закордон на подальші студії чи осягати наукові ступені[3].

Це стало можливим тільки на початку 90-х років ХХ століття, коли Архієпископ Митрополит Львівський Мар`ян Яворський, піклуючись про розвиток Церкви і спасіння душ, почав посилати на навчання у Вищі Духовні Семінарії Польщі своїх семінаристів. Там вони здобували та поглиблювали знання у галузі філософії та теології. Більш обдарованих своїх підопічних Митрополит відсилав на докторські студії, завдяки чому Вища Духовна Семінарія та Інститут св. Йосипа Більчевського сьогодні втішаються і викладачами місцевого походження.

В цей історичний калейдоскоп гармонійно вписалася особа о. доктора Казимира Мікуцького. У 1998 році о. Архієпископ Мар`ян Яворський запросив молодого доктора філософських наук у новоповсталу Вищу Духовну Семінарію Львівської архідієцезії, яка відновила свою діяльність у 1996 р. До цього часу, у зв`язку із браком викладацького складу, сам Митрополит викладав усі філософські предмети і деякі богословські. Тому з радістю віддав о. доктору усі заняття з філософії, а сам зайнявся виключно душпастирською діяльністю.

Своє зацікавлення філософією о. Казимир відкрив на перших роках семінарійної формації, завдяки навчанню в Богословському Інституті отців Маріан при Папському Богословському Факультеті у Кракові, де навчався в 1977-1983 роках. Далі продовжив здобувати філософську освіту у Варшавській Академії Католицької Теології, здобувши ступінь магістра філософії у 1991 році. Через п`ять років (у 1996 р.) увінчав докторські студії написанням і захистом роботи на тему «Філософія і точні науки у підході о. Казимира Клусака».

Ставши магістром філософії, здібного молодого науковця зауважили отці настоятелі, і попросили стати префектом та виконуючим обов`язки ректора у Вищій Духовній Семінарії Згромадження Отців Воскресінців, до якого належить Отець (1992-1993). Надалі він виконував функцію префекта і одночасно віце-ректора тієї ж семінарії (1993-1995). Свій виховний талант отець Казимир втілював, у роках 1995-1998, ставши ректором-форматором молодих монахів-братчиків у юніораті.

Чималі здобутки має о. Казимир у сфері викладацької діяльності. У 1996 р. йому доручено провадити заняття з філософії в Колегіумі Воскресінців (ВДС) у Кракові. Від 1998 року о. Казимир є викладачем філософських наук в Вищій Духовній Семінарії Львівської Архідієцезії і одночасно раз у місяць їздив із лекціями в Вищу Духовну Семінарію Воскресінців до Кракова, які провадив аж до ліквідації тієї ж семінарії у 2008 році.

У 2009 році при Вищій Духовній Семінарії львівської архідієцезії Митрополит Архієпископ Мечислав Мокшицький відкрив Богословський Інститут ім. Йосипа Більчевського. Тут наш дорогий Професор викладає філософські науки по сьогоднішній день.

З метою доцінення наукових зусиль в приготуванні матеріалу для проведення величезної кількості предметів варто перерахувати їх. А саме:

- вступ до філософії
- метафізика
- філософія Бога
- філософська антропологія
- філософія релігії
- філософія природи
- історія античної і середньовічної філософії
- історія новітньої і сучасної філософії
- загальна методологія наук

Різного роду вправи:

-з історії античної і середньовічної філософії
- з історії новітньої і сучасної філософії.

Скільки ж це зусиль потрібно було прикласти для того, щоб приготувати відповідний матеріал на певну кількість годин по кожному з дев`яти предметів? Скільки потрібно було перевертати підручників, статей, посібників, енциклопедій? І все це робила одна людина, маючи перед собою поставлені й інші завдання та очікування Церковної та монашої влади.

Відтак, свою діяльність Отець не обмежує тільки до наукової, Він виявився прекрасним духовним отцем і сповідником семінаристів римсько-католицької Вищої Духовної Семінарії у Львові-Брюховичах, чим втішалися семінаристи впродовж вісімнадцяти років (1998-2016).

Від 2009 року – від моменту повстання Богословського Інституту ім. св. Й. Більчевського – о. Казимир став „негласним капеланом” студентів-заочників мирян, відправляючи Богослуження та служачи милосердям у сповідальниці. Тільки з початком навчального 2016 року Його офіційно йменовано душпастирем молоді.

За цей час ми пізнали Отця Професора не тільки як прекрасного викладача, а й також як організатора наукових симпозіумів під назвою «Філософія для Теологів». Перший з них відбувся під керівництвом Отця Казимира у 2001 році до сьогодні їх було аж 16 і розраховуємо на наступні.

Він, дбаючи також про свою наукову формацію, сам приймає участь у багатьох наукових конференціях. Під час 14-ти виголосив наукові реферати, у 10 брав участь як слухач.

В 2005-2011 роках – звітував проведені наукові конференції, які очолював під назвою «Філософія для Теологів».

Отець запрошує до участі в симпозіумах найпровідніших філософів Польщі (з Варшави, Кракова, Любліна, Кракова, Вроцлава, Ополя, Щеціна, Перемишля, Жешова), які допомагають майбутнім теологам зрозуміти потребу і значення філософії у здобуванні богословських знать.

Окрім цього, Він виявився прекрасним науковим керівником. Під Його керунком васильянин бр. Франциск (Михайло Онисько) захистив у Краківській Богословській Академії магістерську роботу у 2006 році під назвою «Концепція присутності почуттів у волі та їх роль в містичному з`єднанні з Богом згідно зі святим Томою Аквінським».

Отця Казимира часто запрошували до виконання важливих функцій, допомогти в роботі різних організаційних груп (Комісія в справах втілення Духовної Семінарії Воскресінців у папській Богословській Академії, в комісію, яка приготовляє науковий план роботи Духовної Семінарії) та до редакторської роботи („Історичних Богословських Зошитів”, квартальника „Радість Віри”, „Studia Leopoliensia”). Він також є членом Архідієцезіальної групи цензорів при львівській Архієдієцезії (від 2009) та одним із перших членів Римсько-католицького Теологічного Товариства, яке відновило свою діяльність у 2014 році.

Отець доктор габілітований є автором п`яти книжок, які мають обсяг від 110 до 366 сторінок. Він є автором (вже!) 26 наукових статей, які друкувалися у високо оцінених міжнародних наукових періодиках, таких як:

- „Studia Philosophiae Christisnae”
- „Studia Leopoliensia”
- Наукове видавництво Університету Йоана Павла ІІ у Кракові
- „Історично-Богословських Зошитах” (Краків)
- Видавництво „Аллилуя” (Краків)
- Видавництво Університету Кардинала Стефана Вишинського у Варшаві.

В доробку отця Професора не бракує також популярно-наукових статей. Налічуємо їх, на сьогодні, аж 46.

Не можна не згадати величезної кількості розумових розваг, у вигляді кросвордів, які писав для польських періодичних видань: „Розвага”, „Кросворд”, „Шарадист”, „Ребус”. Таких кросвордів о. Казимир написав більше 2000.

Найважливішою науковою працею, яка принесла Отцю Казимиру успіх і визнання чільних філософів передових Університетів, є «Томізм у Польщі після ІІ Світової Війни». Її Автор поставив за мету дослідити загальну характеристику томізму та найважливіші напрямки його розвитку у Польщі в католицьких наукових осередках після ІІ Світової війни.

Завдяки вмілому провадженню наукових досліджень Отцю Мікуцькому вдалося систематизувати і цілісно відкрити філософську тему, яка стосується томістичних напрямків у польських католицьких вишах, що становить новизну Його наукового підходу і заслужило в очах науковців та рецензентів на найвищу похвалу. За це надано йому ступінь доктора габілітованого.

Зауважмо, що Він є першим довголітнім викладачем Львівського Богословського осередка, яким є Духовна Семінарія, котрий після 50-літнього наукового затишшя знову почав функціонувати на теренах України. Саме тому ми вшановуємо Отця, як першопрохідця, який осягнув цей ступінь і наново пройшов дорогу своїх наукових попередників, які були викладачами у цьому закладі в довоєнний та міжвоєнний період.

Підсумовуючи наше похвальне слово отця доктора габілітованого Казимира Мікуцького, бачимо, що Він – титан наукової праці, увінчанням якої є визнання найпередовішими науковцями-філософами, які визнали його гідним наукового титулу доктора габілітованого. Але ми також свідомі того, що без доброї філософії не буде й доброї теології, яка користає із здобутків першої. Отже, запевняємо Вас, Отче, що будемо користати з Ваших філософських напрацювань і тим самим покращимо наші богословські дослідження, але найперше поглибимо віру в Бога.

[1] Cierpiący Pasterz Ks. arcybiskup – metropolita lwowski Eugeniusz Baziak (1890-1962), J. Waligóra (red.), Rzeszów 2013, c. 31.

[2] Z. Błądek, Metropolia Lwowska obrządku łacińskiego. Marian Kardynał Jaworski Metropolita Lwowski 1991-2008. Dzieje odnowienia Metropolii, Lwów-Warszawa-Puszczykowo 2011, с. 33.

[3] Див. Л. Дердзяк, Перспективи католицької теології в Укарїні, в: http://www.credo-ua.org/2016/07/161859 (15.03.2017).

Д-р Любов Дердзяк

Джерело: Теологічний Інститут св. Йосифа Більчевського



Назад