Новини

Назад

Похорон святої пам’яті Ядвіги Цаппе - заслуженої жінки польської громади міста Львова

: 216 2020-07-30 12:35:04

24 липня у Львові, у віці 94 років, пані Ядвіга Цаппе відійшла до Господа по вічну нагороду – заслужена жінка польської громади Львова, опікун та депозитарій пам’яті минулого та великий патріотом, яка любила Польщу та Львів, яка передала цю любов своїм учням та вихованцям. За свого життя отримала відзнаки: Офіцерський хрест ордена «За заслуги» Республіки Польща, Рицарський хрест ордена «За заслуги» Республіки Польща, почесне звання «Ветеран боротьби за свободу і незалежність» та «Зберігач національної пам’яті».

27 липня у львівському кафедральному соборі з нею попрощалися разом з родиною, вдячні львів’яни та представники польського дипломатичного корпусу у Львові. Жалобну Святу Месу очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Леон Малий, а проповідь виголосив о. Владислав Дерунов, який свого часу належав до групи учнів Ядвіги.

На початку Святої Меси владика Леон сказав:

- Сьогодні ми прощаємося з великою особою, яка найбільше у своєму житті хотіла не заважати Ісусу. І вона не завадила. Ісус діяв через неї. У своїй розмові з Ісусом вона одного разу сказала, що хоче підготуватися до смерті, але Господь Ісус відповів, що не до смерті, а до життя. І сьогодні вона розпочала вічне життя - нехай вона спочиває у мирі.

Отець Владислав відобразив постать цієї надзвичайної людини, яка присвятила своє життя служінню іншим у часи переслідувань за віру, навчаючи дітей та молоді катехізису, польській мові, історії, допомагаючи бідним та піклуючись про хворих і самотніх:

- Божественне провидіння використовувало її донести до людей правду про справжні цінності, послужити прикладом бути справжнім католиком, незважаючи на жорстокі переслідування. Служити Богові та людям без будь-яких надзвичайних засобів. (...) Вона мала велику прихильність до Пресвятої Матері, і її внутрішній спокій був наслідком цього. (...) Як молодий священик я попросив пані Вісю про підтримку, коли я не міг знайти слів, щоб переконати високоосвічену людину, вченого, і вона порозмовляла з нею, і впали стіни. Вона завжди підкреслювала, що в усьому, що вона робила, немає для неї жодної заслуги, тому що Бог веде її. І тільки Бог знає, скільки людей завдяки їй змогло уникнути того, що найгірше, того що вбиває душу. Ось чому сьогодні ми віддаємо цю останню шану та дякуємо Богові за те, що Він дарував нам таких чудових людей у ці важкі часи.

Після похоронної меси консул Рафал Коцот зачитав лист співчуття від Державного секретаря Республіки Польща, міністра Рафала Квятковського.

Джерело: CREDO

Автор : Віта Якубовська

Назад