Новини

Назад

Пастирське послання на адвент 2020 року

: 389 2020-11-28 13:29:58

Дорогі Священики та Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!
З великою зосередженістю, тугою, але також із внутрішньою радістю, ми вступаємо в черговий Адвент – час, коли маємо можливість більш плідно відкритися на Божу благодать. У цьому найближчому майбутньому ми хочемо добре підготуватися до пам’ятки пришестя у світ Ісуса Христа, нашого Спасителя.

Усвідомлюємо, наскільки цьогорічний Адвент та Різдво, яке слідує за ним, позначені триваючою пандемією. Сьогодні важко передбачити, яким буде цей період, коли йдеться про санітарний режим. Однак віримо, що на радість цього періоду не впливатимуть зовнішні фактори, які, навіть якщо вони існують, не можуть відділити нас від віри чи традицій, як Адвенту, так і Різдвяних Свят. Пандемія коронавірусу особливо сильно вразила Церкву як спільноту, важливим завданням якої є творення однієї сім’ї, зібрання на молитві, особливо на Святій Месі, прославлення Бога та вихід на зустріч людям, особливо тим, хто потребує допомоги. Через необхідні санітарні обмеження ми не змогли належним чином вшанувати сторіччя з дня народження святого Йоана Павла ІІ, якому наша Церква зобов’язана своїм відродженням та оновленням структур. Я дуже сподіваюся, що незабаром настане час, коли ми зможемо це зробити, засвідчуючи нашу велику вдячність за велике добро, яке він залишив нам і всьому світу.

У його вченні ми знаходимо таке твердження: «Адвентова літургія спрямовує наш погляд на вічні істини, мудрий реалізм яких роз’ясняє події повсякденного життя». Тому нехай наші думки та дії йдуть вслід за цією літургією. Відкриваймо в Божому слові надію, яка вела людство від первородного гріха до народження Божого Сина. Цей тривалий період очікування Бог наповнив багатьма подіями, описаними у Старому Завіті. Був час благословенної свободи, але був і час великих роздумів і туги, коли Обраний Народ переживав рабство. Був час відходу від Божого шляху, і був час повернення до Бога. Тому адвент минулих часів – це багатий досвід, з якого ми повинні черпати повчання про необхідність слухняності Божим істинам. Сьогодні нам потрібен такий погляд, щоб не втрачати надію, але дати оцінку своєму життю.

Слова Євангелія про чуйність сягають самої суті проблеми приготування. Коли ми чуємо про потребу чуйності, про необхідність бути пильними, ми повинні усвідомити, що ці слова стосуються нашої готовності на прихід Господа. «Тому пильнуйте, бо не знаєте, коли господар дому прийде: чи увечері, чи в половині ночі, чи як заспіває півень, чи вранці, щоб коли несподівано прийде, не знайшов вас сплячими» (Мк 13, 35-36). Маємо бути готовими завжди і в кожну хвилину, щоб на слово «пильнуйте» ми могли відповісти у правді: ми пильнуємо, ми готові.

У світлі біблійних текстів сьогоднішньої літургії Перша неділя Адвенту є днем "великого пробудження". Ісая, який ніби хоче розбудити Бога, вигукує: «О коли б Ти прорвав небеса і зійшов». Робить це і псалмоспівець: «Пробуди свою силу і прийди, щоб принести нам спасіння». Знаємо, що Бог не проспить крик свого люду, але прийде на допомогу, відповідаючи на наше благання, коли воно ґрунтується на вірі та довірі.

Бог не скупиться на благодать для людини, але ми самі через духовну сонливість можемо не прийняти її. Можемо проспати час благодаті. Тому потрібно бути пильними, щоб не проспати відвідин Бога.

Дорогі Брати і Сестри!

На порозі Адвенту хочу подякувати вам за велику молитву про священичі та монаші покликання, яка тривала протягом останнього року. Вона була особливим знаком Року молитви про покликання. Водночас прошу про продовження цієї молитви, адже вона потрібна в усі часи та обставини. Як спільнота Церкви, ми не можемо припинити молитися, бо Ісус сказав: «Просіть, і дасться вам».

Дякую також за молитву про припинення пандемії та за постраждалих і тих, які відійшли від нас. Усвідомлюю, що у багатьох випадках це єдина форма допомоги, яку ми можемо дати хворим. Тому також прошу вас продовжувати цю молитву, оточуючи нею не лише хворих, а й службу охорони здоров’я та волонтерів. Вони найближчі до хворих і, маючи безпосередній контакт з ними, ризикують своїм здоров’ям та життям.

У цьому літургійному році до особливої турботи про спільноту Церкви ми запрошуємо Святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії. Йому хочемо приділити особливу увагу і в Ньому ми хочемо знайти взірець для наслідування та черпати натхнення та підтримку в пошуках більшої праведності в нашому особистому житті та житті наших сімей. На Ньому спочивала відповідальність як батька Сім`ї, захисника Ісуса, який прийшов у світ, щоб спасти кожну людину. У цьому сенсі Святий Йосип є батьком усіх нас, захисником нашого спасіння, бо Він дбав про земне життя Того, який нас спас.

Святого Йосифа називають мужнім Опікуном Святої Родини та добрим Отцем Церкви. Як і всі інші, Він відчував сумніви та смуток, але знав, що сили слід шукати в Бозі і у Нього вмів шукати поради. Він знав, як використовувати дари, отримані від Бога: мужність, розсудливість, працьовитість. Євангеліє називає Його праведним. Тому шукаймо в Ньому і відкриймо в Ньому великого Заступника нашої важкої доби, щоб ми могли стати, як Він, людьми праведними.

Улюблені Брати і Сестри!

Адвент, який ми переживаємо, готує нас до зустрічі із Спасителем, який приходить у світ. Пророк називає Його Еммануїлом, тобто Богом з нами. Він хоче бути посеред нас, а ми, шукаючи та зустрічаючись з Ним, поглиблюємо наші відносини з Богом. Отже, не загубімо в нашому житті Бога, котрий, народжений від Діви Марії, став Любов’ю, найбільшою з найбільших, віддавши своє життя за нас, щоб ми мали його вдосталь.

У цей особливий час з усього серця благословляю: в ім`я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Львів, 28 листопада 2020 року
№ 543/VA1-21/20

+ Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський



Назад