Новини

Назад

Папа, який турбувався про долю України

: 408 2018-10-14 12:48:15

Сорокаріччя понтифікату папи Йоана Павла ІІ є чудовою нагодою, щоб вкотре пригадати собі його мудрі, пастирські поради, які він залишив нашому суспільству під час візиту в Україні у 2001 році. 

Здається, що деякі слова понтифіка ніколи не втрачатимуть своєї актуальності. Радіючи з приїзду намісника Апостольського престолу, в кожній його промові віряни помічали велику любов і батьківську турботу. Вже в перші хвилини свого перебування на українській землі папа зазначив: «Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, керуючись любов`ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». Святіший отець відчував, що українське суспільство на початку 2000-них років постійно знаходилось на роздоріжжі і ніяк не наважувалось зробити свій цивілізаційний вибір. Тому здається, що ця подорож до нашої батьківщини була для нього чудовою нагодою – вказати правильний шлях до процвітання молодого суспільства.

Звертаючись до політичної еліти нашої держави намісник Апостольського престолу пригадав, що особливого процвітання ці землі над водами Дніпра зазнали після прийняття хрещення, якому сприяв князь Володимир. Відтак продовжуючи свою думку папа зазначив: «Очима душі бачу неначе нове світло, яким опромінена ваша блаженна земля, світло яке засяє коли знову підтвердите вибір зроблений в далекому 988 році, коли Христос був обраний “Дорогою, Правдою і Життям”». Цими словами понтифік намагався переконати політичне керівництво, що успішне майбутнє держави базується виключно на християнських цінностях, які є запорукою процвітання сучасного суспільства. Перебуваючи в президентському Маріїнському палаці, папа назвав Україну батьківщиною мирного співжиття між різними національностями і релігіями а також закликав: «Треба зруйнувати бар’єри і перемогти недовіру». Цей заклик здається був спробою вказати на проблему низького рівня довіри між різними прошарками суспільства, яка постійно перешкоджала національній консолідації.

Під час зустрічі з представниками Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, де зокрема були присутні протестанти, мусульмани і юдеї, папа наголосив: «Давайте свідоцтво, що Бог є на першому місці; будуйте справжню спільноту». Таким чином очільник Римсько-Католицької Церкви намагався усвідомити духовних лідерів що лише Бог є найбільшою цінністю навколо якої навіть найбільш відмінні середовища можуть об’єднатись і створити плідну співпрацю для блага суспільства.

Надзвичайна, батьківська турбота також відчувалася під час зустрічі святішого отця з римо-католиками України. Й досі в пам’яті багатьох свідків цього візиту є присутнє відлуння заклику: «Випливи на глибину львівська Церкво латинська. Не лякайся труднощів, які і сьогодні присутні на твоєму шляху». Ці слова доводять про те, що папа дуже добре усвідомлював складне становище римсько-католицької громади в Україні, тому цей приїзд був для нього нагодою продемонструвати велику підтримку вірянам а також дати поштовх для ще більшого розвитку в українському суспільстві. Коронація образу Матері Божої Милостивої, покровительки міста Львова, була також символічним жестом підтримки локальної Церкви, адже як відомо Йоан Павло ІІ з великим трепетом відносився до Пресвятої Діви Марії. Обираючи Її за свою небесну Матір, бажав також щоб Вона своїм материнським серцем огорнула католиків України.

Великим проявом підтримки - візит папи в Україні - був також і для греко-католицької громади. Здійснюючи численну беатифікацію мучеників, які були закатовані під час радянського терору, святіший отець підкреслив велику мужність і відданість Христові, продемонстровану багатьма поколіннями католиків східного обряду. Під час урочистого, візантійського богослужіння у Львові, Йоан Павло ІІ промовив: «Приклади мучеників, що належать до різних історичних періодів, але, передусім тих, які належать минулому сторіччю, свідчать про те, що мучеництво – це найвища міра служіння Богові й Церкві».

Напрочуд зворушливою була зустріч папи з українською молоддю, яка відбулась у Львові. Відчуваючи неабиякий ентузіазм молодого покоління святіший отець не боявся давати вимогливі вказівки: «Молоде України – Христос вимагає від вас, щоб ви йшли проти течії. Вимагає, щоб ви були захисниками Його закону…». Згодом додав: «Якщо Божий закон є присутній в ваших серцях, не лякайтесь, реалізуйте себе в повній мірі і сприяйте побудові більш солідарного та справедливого світу». Таким чином понтифік усвідомлював юних мирян, що від їхньої життєвої позиції залежить щасливе майбутнє держави. Ці батьківські поради, стали цінним орієнтиром для багатьох молодих ентузіастів, які сьогодні через свою діяльність намагаються позитивно вплинути на перебіг подій в нашому суспільстві.

Отож сьогодні вшановуючи постать визначного папи Йоана Павла ІІ, варто не лише згадувати його зворушливий візит і мудрі настанови, які він залишив усім нам. Але й запитати себе, скільки цих слів ми пропустили через своє серце і скільки його порад втілили в життя? Можливо причиною великої напруженості і повільного розвитку у суспільстві є якраз нехтування вченням понтифіка. У своїй прощальній промові на летовищі у Львові папа сказав: «Єдність та злагода! Ось таємниця миру та умова справжнього й стабільного соціального прогресу. Завдяки цій взаємодії намірів та дій Україна, батьківщина віри та діалогу, зможе побачити визнаною свою гідність у колі інших народів». Нехай ця настанова стане стимулом для кожного з нас до пошуків цінностей які об’єднують суспільство і до зусиль спрямованих заради досягнення миру і злагоди.

о. Андрій Безкоровайний

Автор : Андрій Безкоровайний

Назад