Новини

Назад

Нунцій: неможливо будувати єдність Церкви і водночас створювати поділи

: 881 2016-02-04 22:05:00

Літургія демонструє, що для християнина традиція — це не механічне повторення отриманого, а переживання сьогоднішнього досвіду віри. На цьому наголосив Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті у своїй лекції на тему «Літургія між Сходом і Заходом». 

Літургія демонструє, що для християнина традиція — це не механічне повторення отриманого, а переживання сьогоднішнього досвіду віри. На цьому наголосив Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті у своїй лекції на тему «Літургія між Сходом і Заходом». Він прочитав її в Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського з нагоди вшанування дня Покровителя цього навчального закладу.
«Літургія є саме тим моментом християнського життя, до якого кожен з нас дуже часто прибігає. Але також і тією частиною життя, яку залишають, коли вважають, що не перебувають в одній площині з ученням Церкви. Це може траплятись насамперед серед людей молодшого покоління. І для цього може вистачити найменшого: наприклад, замало приготований до проповіді священик…» — зауважив нунцій.
«Утім, ми, може, й не замислюємося, але для нас літургія є звичною річчю: як праця, їжа, любов, — зауважив Папський посланець, розмірковуючи над феноменом Богослужіння. — Літургія — це природна річ, це як наш подих, це місце, де ми вчимося йти вперед — до більш щасливих родин, із дитинства і до останнього подиху нашого життя».
«В Італії, щоб сказати, що хтось не є добрим католиком, кажуть: це не та людина, яка щонеділі відвідує Святу Месу», — поділився архиєпископ Клаудіо.
Водночас нунцій підкреслив, що літургія є місцем, де проявляється природа церковної традиції: «Вона демонструє, що для християнина традиція — не механічне повторення отриманого, але переживання сьогоднішнього досвіду віри, який безперервно передається».
Разом із тим, на переконання архиєпископа, традиція стає традиціоналізмом тоді, коли її ідеологічно використовують проти когось: «Але це вже не традиція, це просто заперечення історії, що завжди має прихований мотив, зазвичай політичний. Насправді ж літургія ніколи не може бути незмінним повторенням».
«Літургія — спрямована до майбутнього Міста, якого шукаємо (пор. Євр. 13, 14). Цією біблійною цитатою Конституція про Святу Літургію Sacrosanctum Concilium ІІ Ватиканського Собору, підсумовуючи сенс літургії, заявляє, що «вона якнайкраще сприяє тому, щоб вірні своїм життям виражали та являли іншим таїнство Христа і справжню природу істинної Церкви», — звернув увагу представник Святішого Отця.
Він додав, що «у цьому баченні літургія — не суто ритуальний факт, не набір знаків…, але, по суті, це факт, який провадить до спасіння. Безпосередній факт того, що те, що відбувається під час Євхаристії, стається насправді…, робить присутнім Бога у Таємниці смерті й Воскресіння Його Сина… В літургії продовжується діло спасіння, звершене Христом; вона є не лише спогадом, а актуалізацією в сьогоденні Таємниці Христа…».
Його Високопреосвященство зазначив, що, згідно з католицькою теологією, всі християни включені до Христового Тіла, хоча це членство може проявлятися більшою чи меншою мірою досконало: «Отже, літургія, яка будує Церкву, є невичерпним джерелом єдності, бо, реалізуючи Христове спасіння, неможливо одночасно будувати єдність Його Тіла і створювати подальші поділи серед членів».
«У той же час єдність між усіма християнами проявляється не повною мірою, — зазначив нунцій, згадавши шерег історичних передумов. — Літургія, таким чином, стає місцем пророцтва і проявом трагедії. З одного боку, вона об’єднує нас, спасає всіх разом…, з іншого боку — розподіл, який ще досі існує, перешкоджає нам правити Службу Божу в повноті євхаристійної єдності. І ця церковна єдність ще не реалізувалася у своїй повноті».
Папський посланець нагадав, що ще апостол Павло застерігав від поділів, що призводять до руйнування Євхаристії: «Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є» (1 Кор 11, 29).
Водночас архиєпископ зауважив, що плідна творчість культурних внесків у розвиток Богослужіння становить незаперечний аспект християнства. «Теологічно літургія цінує різноманітність, вбирає співзвучну єдність, — і ось це є пророцтвом сопричастя. Літургія, яка роз’єднує, — заперечує сама себе. І навіть коли не можемо повною мірою проявити єдність…, вона продовжує святу ностальгію єдності, яка є ім’ям самої Церкви. Тому літургія є місцем, де ніколи не повинно чутися звинувачення іншого, адже цей факт значив би зробити Церкву тим, чим вона не є. Вона ніколи не скасовує дару благодаті Божої, яка веде до спасіння і єдності…» — підсумував представник Святішого Отця.
Фото зі сторінки Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського у Facebook

Лілія Харитонова
Джерело: CREDO



Назад