Новини

Назад

На могилі Ординарія Києво-Житомирської дієцезії Архієпископа Петра Мальчука у Ворзелі встановили пам`ятник

: 506 2017-05-28 15:07:51

Вчора у Ворзелі завершилися офіційні урочистості до першої річниці смерті ординарія Київсько-Житомирської дієцезії архієпископа Петра Мальчука, який раптово помер 27 травня 2016 року в Білорусі під час Євхаристійного конгресу.

У храмі святого Папи Йоана Павла ІІ на території Вищої духовної семінарії Найсвятішого Серця Ісуса відслужили Службу Божу на спомин покійного архієпископа.

Очолив службу Апостольський адміністратор Київсько-Житомирської дієцезії, єпископ-ординарій Луцький Віталій Скомаровський. Йому співлужили отець Віталій Безшкурий, настоятель прокафедрального собору святого Олександра в Києві, отець Віктор Маковський, настоятель кафедрального собору святої Софії в Житомирі, та отець Сергій Каганович. Саме отці Віталій Безшкурий та Віктор Маковський перебували з покійним архієпископом Петром в останні дні його життя.

Владика Віталій у проповіді сказав: «Дорогі брати і сестри! У сьогоднішньому Євангеліє чуємо такі слова: “Я вийшов від Отця і прийшов у цей світ. І знову залишаю світ і йду до Отця”. Наш Господь прийшов, щоб відкрити в Собі нам дорогу до Отця, до неба. І вчинив це через страждання, через хрест. Щоб іти до Отця, необхідно залишити цей світ, не у фізичному, а в духовному сенсі. Апостол Йоан у Посланні каже так: “Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця; бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу”. Тому, наближаючись до Отця, ми звільняємося від світу, від світу пожадливостей, а це і є дорога Христа, дорога страждань і смерті. Щоб побачити Бога, треба бути чистим, очиститися, інакше хворим очам світло завдає лише болю. Саме життя очищує нас, довершує це очищення чистилище. Звідси й наша молитва за померлих, щоб вони могли споглядати Бога.

У річницю смерті архієпископа Петра ми згадуємо, що він теж мав дуже велике завдання. Отримав одну із найбільших дієцезій в Україні, а це означає також і дуже багато обов’язків, почесних.

Почесне було і його звання, архієпископ, надане йому особисто. Але з цими почестями пов’язано ще більше праці, ще більший хрест, нелегкі завдання, м’яко кажучи. Він, як той, хто все життя шукав Бога (можу це засвідчити, бо знаю його з семінарії), шукав живого Бога, йшов за Ним слідами святого Франциска і просив Його допомоги. У своєму невеликому помешканні, двокімнатній квартирі, одну кімнату він віддав для Ісуса. Зробив там каплицю, щоб Ісус був дуже близько до нього, через стіну, щоб бути разом із Ним в одному помешканні. І так працею і молитвою, своїми стражданнями, через смерть архієпископ Петро покинув цей світ і віримо, що пішов до Отця Милосердя. Я згадував про те, що його служіння було дуже відповідальне. Майже рік шукали того, хто міг би стати на його місце. Це дуже довгий час, нелегко було знайти таку персону. За кого ж після смерті молилося стільки людей? Я сам, коли бував у Києві, чув, як щоденно люди молилися коронку до Божого Милосердя за нашого померлого єпископа Петра. А скільки тих, про яких я не чув? Скільки Святих Мес було пожертвувано за його душу? За кого з померлих так молилися, кого оточували такою пошаною? Як бачимо, з одного боку, це величезна праця, з іншого – дуже велика вдячна пам’ять багатьох людей. Думаємо, що наш брат Петро відійшов передчасно. Для нас, людей, це правда: він помер у дуже молодому віці. Але не для Бога: Бог знає час і годину. Він знає, коли найкращий момент. Для Нього все вчасно, а особливо – момент нашої смерті. Зрештою, і Син відійшов з цієї землі не сивим старцем, а молодою людиною».

Владика зазначив, що на могилі архієпископа Петра встановлюють сьогодні хрест, символ нашої пам’яті, та подякував усім, хто долучився до створення і встановлення пам’ятника. Особливу вдячність він висловив родині Сваровських і всім парафіянам Київсько-Житомирської дієцезії. Нагадаємо, що кошти на встановлення пам’ятника архієпископові Мальчукові збирали й у храмах, тож усі могли долучитися. Цей пам’ятник – вираз пам’яті та молитви кожного з нас.

Після Служби Божої відслужити травневий молебен і молилися новенну до Святого Духа. Потім усі присутні процесією підійшли до могили архієпископа Петра Мальчука, де єпископ Віталій Скомаровський освятив пам’ятник. Охочі змогли залишити квіти й лампадки.

Урочистість супроводжував спів хору «Inspiratum», створеного за сприяння покійного архієпископа. Біля новоосвяченого пам’ятника члени хору на чолі з регентом Світланою Казнодій ще деякий час співали разом із присутніми на спомин про покійного.

Автор - Ірина Ролинська
Фото - Михайло Яцко

Католицький Медіа-Центр



Назад