Новини

Назад

Львівcька семінарія: «Стань семінаристом на три дні»

: 377 2019-03-25 13:55:35

Вища Духовна Семінарія св. Йосифа у Львові-Брюховичах гостинно відчинила свої двері для хлопців, які роздумують над своїм покликанням до священства.

Від 22 до 24 березня вихователі та семінаристи проводили зустріч для міністрантів під назвою «Стань семінаристом на три дні». До участі зголосилося 12 хлопців, віком від 16 років, з різних парафій Львівської архідієцезії, котрі протягом трьох днів здобували досвід життя за розкладом семінаристів.

Як і у кого виникла така ідея, яка мета цього заходу та які плоди може принести згодом, CREDO розповідає префект семінарії о. Петро Дохтич:

— Ініціатором такого типу зустрічі з міністрантами був о. Пьотр Бжескі, ректор нашої семінарії. У дієцезії, з якої він походить, такі акції проводять систематично вже багато років. Ми цю ініціативу охоче підтримали, тому що це дуже гарна нагода для тих, хто перебуває на етапі розпізнання свого покликання, побачити життя семінариста із середини і можливо цей досвід допоможе їм більш усвідомлено прийняти остаточне рішення.

У нас в семінарії щороку від 2 до 4 січня проходять зустрічі для міністрантів, а також школа церемоніарія і кожного року, після таких зустрічей, хтось із учасників приходить до нас навчатися. Акція «Стань семінаристом на три дні» спрямована вже конкретно на тих хлопців, які задумуються над тим, щоби стати священиками. І оскільки деякі кандидати можуть думати, що життя у семінарії дуже затягнуте, минає від молитви до молитви, що нічого людського тут немає, то ми хочемо показати, що маємо час на все: і на молитву, і на навчання, а також на спілкування, спорт та рекреацію. Хотілося б, щоб хлопці мали можливість побачити, що покликання можна переживати радісно, що семінаристи зробили свій вибір не тому, що їм не вдалося десь у іншому місці і більше нічого не залишилося, як тільки піти до семінарії.

За три дні можна було побачити, як і скільки часу семінаристи моляться, довідатися про те, що таке silentium sacrum і навіщо це потрібно, пороздумувати над Святим Письмом, попрацювати разом із семінаристами. Звичайно ж, був також час і на футбол, і на спілкування. Треба сказати, що всі учасники без проблем достосувалися до наших правил і розпорядку, дотримувалися тиші і навіть віддали свої телефони, хоча це було добровільно.

У кожного нашого потенційного кандидата був «ангел-охоронець» в особі семінариста, який протягом усіх трьох днів брав на себе турботу про свого підопічного – все розповідав, показував, підказував та ділився досвідом. Наші семінаристи дуже відповідально поставилися до цієї місії, тому що добре розуміють, що особисте свідчення і власний приклад це найкраще проповідування та євангелізація. Я переконаний, що серед тих дванадцятьох хлопців безперечно є і ті, хто після перебування тут із нами протягом ось цих трьох днівбуде готовий дати собі відповідь і визначитися остаточно.

Учасники акції поділилися з CREDO своїми враженнями від перебування у семінарії та серед семінаристів, спостереженнями та думками про плани на майбутнє.

Едуард, парафія Архангела Михаїла, Львів:

— Враження неймовірні. Тут цікаво і навіть весело, але водночас розумію, наскільки в семінарії важкий режим. Хоча пристосуватися до нього мені було не складно, крім підйому о шостій ранку. Остаточного рішення я ще поки не прийняв, але цей досвід, думаю, мені допоможе.

Микола, парафія Архангела Михаїла, Львів:

— Враження дуже позитивні. Дуже семінаристи мені сподобалися. Дасть Бог, буду з ними вчитися, принаймні маю такий намір. Крім того, дуже гарна територія і смачно годують.

Владислав, парафія Архангела Михаїла, Львів:

— Найсильнішим враженням за цей час були відвідини Дому милосердя. Ми співали стареньким, розпитували про їхнє життя, розповідали щось про себе. Дуже особливий досвід.

Владислав, парафія Воздвиження Чесного Хреста, Берездівці:

— Я бував тут і раніше, але вперше у якості майже семінариста. Відчув на собі, що це означає. Телефони забрали, але виявилося, що життя без телефона теж існує. Зрештою, графік заповнений так щільно, що на нього все одно не було би часу. Нудьгувати не було коли.

На завершення своїми враженнями поділилися також і семінаристи четвертого курсу, котрі відповідали за всі залежні від семінаристів процеси, турбувалися про успішний перебіг акції та слідкували, щоб все відбулося на найвищому рівні.

Семінарист Казимир:

— Нашим завданням було створити комфортну і приязну атмосферу, щоб учасники почувалися добре, але також щоб вони вповні могли побачити і відчути на власному досвіді, яким є життя семінариста Львівської архідієцезії. Тому підйом о шостій, молитва і праця, все, як зазвичай у нас. Ще поки ніхто не скаржився. Сподіваємося, що саме цей досвід допоможе їм зрозуміти чи таке життя для них. Особисто я перед початком пропедевтичного курсу жодного разу тут не бував. Взагалі не мав уявлення про те, як усе функціонує. Мав інші очікування, які розминулися з реальністю майже відразу, як я переступив поріг. Мені довелося відкривати для себе покликання, не як щось із чим я прийшов, а як щось абсолютно нове, що треба ще осмислювати і вчитися приймати. Зараз мені вже важко сказати чи тоді, участь у такій акції більше б допомогла, чи навпаки. Не знаю. А як буде у хлопців – побачимо за рік-два.

Семінарист Олександр:

— Як свого часу нас Бог покликав, так, можливо, покликав і когось із тих хлопців, що приїхали сюди до нашої семінарії. Треба поставитися до них уважно, з повагою до того, що, можливо, переживають в серці, обдумуючи рішення, яке їм доведеться прийняти. Це до певної міри героїчний вчинок з їхнього боку — приїхати до семінарії, прожити три дні у незвичних для себе умовах, за чужими правилами, відчути на собі, що життя семінариста не є легким. Шануємо їхню сміливість. Усвідомлюємо собі, що ці хлопці дивляться на нас, як на людей, які вже прийняли певне рішення у своєму житті. Вони приглядаються, як нам живеться з цим рішенням, як ми своє покликання реалізовуємо. Тому маємо від себе багато вимагати, щоб когось заохотити і бути прикладом.

Зустріч міністрантів «Стань семінаристом на три дні» завершилася по обіді 24 березня.

Джерело: CREDO

Автор : Віта Якубовська

Назад