Новини

Назад

"Інститут капеланства у нас народжується в складних умовах" - Інтерв`ю з о. Іваном Заяцем Головним військовим капеланом Львівської архідієцезії

: 1897 2017-02-10 15:20:21

У Львові, у Національній академії сухопутних військ імені П. Сагайдачного, завершуються Міжконфесійні збори військових капеланів. Вишкіл відбувся за підтримки Збройних Сил Канади, а проводили його представники Королівської Капеланської служби Канади. Навчальний курс об’єднав 20 капеланів із 9 різних конфесій. 

Отець Іван Заяць, головний капелан Львівської архідієцезії розповів про те, що відбувалося цими днями у стінах Академії сухопутних військ, про значення та важливість такого досвіду для українських військових капеланів.

— Яку мету ставили перед собою організатори?

— Основне завдання, яке стоїть перед нами – це формування ефективної капеланської служби у війську. Міністерство Оборони України затвердило наказ № 685 Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України. Це означає, що військове капеланство тепер увійде до війська на постійній основі і стане невід’ємною складовою військової служби. Метою організаторів під час цих зустрічей було допомогти нам випрацьовували схему, за якою функціонуватиме Капеланська служба в Україні і визначити основні пункти, які потім будуть відображені в законі про військове духовенство. Мушу зазначити, що канадці вражені тим досвідом, який наші капелани здобули на передовій. Вони вже зараз бачать, що саме він стане наріжним каменем Капеланської служби в Україні.

— Чому саме канадські капелани, а не польські чи американські?

— Я не знаю, чому саме канадські. Можливо, це була їхня ініціатива. Адже, як ви знаєте, канадці найактивніше беруть участь у навчаннях і бувають на Яворівському полігоні частіше, ніж військові з інших країн. Крім того, їхня модель Міжконфесійної капеланської служби дуже близька тому, як виглядає наша ситуація з капеланством на сьогоднішній день: багато конфесій, об’єднані спільною ідеєю, вирішують ті самі проблеми і мають спільний напрямок діяльності. Оскільки канадці вже мають механізм, який злагоджено функціонує, то можуть допомогти нам перекласти їхній досвід на наші реалії і не тоді доведеться вкотре винаходити велосипед.

— Як проходили ваші зустрічі?

— У нас була дуже цікава і насичена програма. Все було продумано і прораховано до хвилини. Щоранку ми починали наші зустрічі від молитви і щоразу її проводив представник іншої конфесії, що також стало для багатьох цікавим досвідом, якого не було раніше. Протягом відведеного нам часу ми мали можливість детально ознайомитися із структурою Капеланської служби Канади, із принципами її функціонування, із основними принципами відбору та подальшого вишколу капелана. Крім того, ми працювали у групах, до яких входили представники кожної конфесії і під час таких зустрічей ми мали час пошукати відповіді на поставлені перед нами питання, а потім на основі тих відповідей відбувалися дискусії, обговорення та обмін думками. Метою цих питань було кристалізувати важливі точки опори, на яких повинно базуватися українське військове капеланство, як структура. Це мало нам допомогти сформулювати ту модель, яка найкраще відповідатиме нашій дійсності.

— Чи буде мати це якісь практичні наслідки?

— Всі відповіді записувалися, підбивався підсумок, який потрапить до Генерального штабу ЗСУ і прийметься до уваги при формуванні відповідного закону. Отже, так, все це матиме цілком реальні і практичні наслідки. Канадці дали нам шаблон і схему, яка вже успішно функціонує, а нам тепер треба розбудувати на основі цього щось своє – ефективне саме для наших умов, нашого менталітету, культури та історичних реалій.

Я вже третій рік працюю капеланом. Часто буваю на Яворівському полігоні і спілкуюся з капеланами, які приїжджають у складі миротворчого контингенту до нас на навчання. Отже, їхня структура вже мені знайома. Нічого радикально нового я у цій сфері не довідався, але мені дуже допомогли наші зустрічі в групах, коли представники різних конфесій мали нагоду поспілкуватися між собою, розповісти про свій власний досвід, представити свою точку зору – це безцінне. Кожен представив роботу капеланів свого віросповідання, розповів про специфіку служіння та про досвід на фронті – було що послухати.

— Чи є вже якась схема відбору капеланів для служіння у війську?

— В Україні розроблено наступну схему відбору: до єпископа надходить лист від Генерального Штабу, з проханням виділити капелана. Єпископ визначає кількох осіб на власний розсуд, а тоді ці священики пройдуть відповідний додатковий відбір, ряд тестів і з-поміж них виберуть того, хто найбільше відповідає визначеним критеріям.

— Чи є якісь обов’язкові вимоги до кандидатів?

— Так. Кандидат повинен мати щонайменше три роки священичого стажу, бути у хорошій фізичній формі, мати стійкий психологічний стан. Якщо кандидат на капелана вже був у АТО, тоді він матиме деякі переваги. Це так загально.

За канадською схемою — капеланом може стати лише кращий серед кращих. Це непростий шлях, який потрібно пройти кожному священику, що хотів би стати військовим капеланом. Це вишколи, тестування, навчання, яке триває близько двох років. Наша ж ситуація дещо відмінна у тому плані, що йде війна і інститут капеланства у нас народжується у складних умовах – капелани потрібні нам вже. Але, звісно, війна не триватиме вічно і нам би хотілося мати універсальний закон про військове капеланство, який би регулював також і роботу капелана у мирний час, саме тому ми інтенсивно думаємо, як одним законом охопити всі типи і стани.

— Чи вже відомо, на якій основі будуть працювати українські військові капелани?

— Так. В Україні капелани будуть працювати на підставі трудового договору, тобто, як наймані працівники із зарплатнею. У них не буде парафії. Основним місцем служіння буде та військова одиниця, до якої його призначать. Завдання капелана — бути всім для всіх. Це означає, що в його обов’язки буде входити забезпечити всіх потребуючих належною духовною опікою і в разі необхідності організувати підопічному іншої конфесії його священика чи служителя культу.

Станом на червень капеланів має бути 66. Цю цифру визначив Генеральний Штаб Збройних Сил України. Потім кількість капеланів буде поступово збільшуватися в залежності від потреб.

— Чи можна виділити якусь основну думку, яка би підсумувала ці 10 днів?

— У нас на сьогоднішній день капелани дуже багато роблять для війська – це не лише духовна підтримка родин військовослужбовців, це також і збір коштів і доставка гуманітарного вантажу, це супровід військових на місцях проходження служби, але все це робиться в рамках власної конфесії. Контакт наче і є, але тісної співпраці немає. І підчас цього вишколу не лише я, але і всі ми побачили, наскільки ефективнішою буде допомога, якщо об’єднати зусилля і співпрацювати тісніше. Мета ж у нас спільна.

— Які враження в учасників від вишколу?

— Всі учасники мають дуже позитивні враження від цих зустрічей. Кожний отримав для себе якийсь новий досвід, ми багато чого прояснили для себе, визначили основний вектор розбудови структури. Я вдячний організаторам за вкладені зусилля. Вони були не даремними – це однозначно. Звісно, ще багато всього треба допрацювати. Ми в зародковій стадії, але розвиваємося і це помітно.

Джерело: CREDO

 

Автор : Віта Якубовська

Назад