Улюбені Священики, Семінаристи і Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!
Спокусою наших часів є погоня за успіхом, отриманим швидко і будь-якою ціною. Той успіх має бути з користю і видовищним, котрий добре себе розрекламує, є видимим, і навіть веселить людину. Успіх без жодної задуми над тим, що він внесу у життя кожної окремої людини і всього суспільства.
На жаль він досягає і нас, спільноту Церкви, яка не ради успіху але ради спасіння людей береться за місію проголошенян Доброї Новини. Люди Церкви, котрі посвячують своє життя успіху забуваючи про проголошення Правди, яка є вимогливою, і бачачи свої невдачі часто намагаються оцінювати не себе але Церкву і приписують їй поразку, коли вона зустрічається зі світом. Іноді ми чуємо голоси про поразку Церкви, навчання якої часто звучить “ні” на логіку світу, і про поразку євангелізаційних зусиль Церкви. Але такі думки не представляють правди, є тільки перекиданням відповідальності за свої приватні невдачі.
Погляньмо на події, які описують нам євангелисти. Приходить Месія, Відкупитель людини. За логікою того світу у житті Ісуса є багато поразок: зраджений учнем, покинутий апостолами, публічно висміяний на дворі Ірода, програв аукціон зі злочинцем Варавою, разом з розбійниками прибитий до хреста, а після смерті покладений в позиченому гробі Йосифа з Ариматеї. Навіть його воскресіння є нагодою до поширення брехливих пліток про викрадення Його тіла учнями.
Подібно і Церква, вірна Хресту і Євангелії, може в очах світу здаватися програвшою. Особливо коли мірою успіху є статистика, соціологічні дослідження, популярність і видовищний тріумф.
Натомість місією Церки не є одноразовий успіх, популярність, але несення спасіння і справжнього визволення. Місія Церкви – не годувати людину оманами і невизначеними замінниками щастя. Місія Церкви – це місія Христа: „Я для того народився, щоб засвідчити Правду, бо лише Правда вас визволить”. Церкві отже не йдеться про видовищні перемоги, але про спасіння людини. Кожного, хто бажає Церкву і її місію оцінювати поверхневими категоріями „успіх” — „поразка” або ж „тріумфуюча” — „переможена”, чекає поразка. Це стосується і нас, людей Церкви, як і тих, котрі дивляться на неї “ззовні”.
Брати і Сестри !
Скільки разів голос Церкви піддавався суворій критиці. Скільки разів Церква досвідчувала відкинутості, поразки в очах світу і переходу через таємницю страждання і відсутності “успіхів”! Час, однак, показує, що земля часто є місцем поразок людини, які в першому імпульсі світ з ентузіазмом оцінює як успіх. Людина, від тоді коли піддалася нашіптуванням сатани, не може, а може і не хоче, розпізнати обєктивного добра і зла! Має очі прикриті більмом первородного гріха і неначе закриті. Людина, яка говорить “ні” посланню Євангелія, витрачає більше часу на виправлення помилок ніж на властивий розвиток і поступ людського духа.
Послання Євангелія та Церкви те саме дві тисячі років. Те саме, і водночас завжди актуальне, завжди нове, завжди творче, надихаюче, завжди несе мир, гармонію і щастя. Єдиним і в певному сенсі останнім, залишається слово сильно закорінене в Євангелії: Не бійтеся прийняти Христа з посланням Хреста і Воскресіння! Остаточну перемогу отримують ті, котрі довірилися Господу.
І дозвольте, що подякую Вам за те, що не шукаєте у священичому служінні погоні за успіхом, котрий губить справжнє обличчя Церкви.
Дякую вам всім за турботу про парафіяльні спільноти, за катехизацію, служіння серед хворих, виховання дітей та молоді.
Дякую за кожне відкриття на людей і те, що не робите різниці з огляду на мову та національність. Така постава свідчить про розуміння вселенськості Церкви.
Бажаю вам, щоб священиче служіння невпинно приносило радість, а вдячність людей давала задоволення від добре виконаного обов`язку.
Нехай Ісус Христос, Найвищий і Вічний Священик благословить кожен день вашого життя. Мврія, Мати священиків підтримує і випрошує потрібні благодаті. А наші святі і блаженні покровителі допомагають у прямуванні до святості, яка нехай буде нагородою за служіння Богу та людям. Амінь.