Інтерв`ю з єпископом Мар`яном Бучеком про продукцію документальних фільмів про Римсько-Католицьку Церкву в Україні.
Інтерв’ю журналіста Костянтина Чаваги з єпископом-сеньйором Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком
Упродовж останніх літ Ви активно зайняті виробництвом документальних фільмів про Римсько-Католицьку Церкву в Україні. Про що ці стрічки?
Останнім часом побільшало видань на історичну тему, а також позицій в інтернеті. Наша Церква у Львові розвивається, тож зродилася думка про це створити фільм. У 2012 році познайомився з київським режисером Олександром Ушаковим, котрий родом зі Львова і створив вже чимало фільмів. Він погодився взятися за фільм про Римсько-Католицьку Церкву, оскільки вже є подібні фільми про греко-католиків, правславних, протестантів. Першим був відзнятий в 2012 році фільм «Крізь терни» про львівського єпископа Рафаїла Керницького за мотивами раніше виданої книжки про нього. У цьому фільмі з чотирьох частин через особу отця Рафала (згодом єпископа) показано діяльність Римсько-Католицької Церкви у Львові після ІІ світової війни, за часів переслідувань. Фільм починається зі спогадів про передвоєєні й воєнні роки та часи комуністичного режиму Далі розповідає про оголошення Папою Йоаном Павлом ІІ єпископів, що ознаменувало відновлення Львівської Церкви. Завершується фільм кадрами, відзнятими під час передачі в 2012 році папі Бенедикту XVI ялинки від українського народу за участю львівського архієпископа Мечислава Мокшицького, Верховного архієпископа УГКЦ Святослава Шевчука і полтавського єпископа Філіпа з Московського патріархату.
Наступними були фільми про кардинала Мар’яна Яворського, про св. Йосифа Більчевського, «ХХ століття Кароля Войтили», про римсько-католицьких єпископів, котрі служать в Україні. Вже після смерті кардинала Любомира Гузара ми створили фільм, в якому зібрані його висловлювання про Римсько-Католицьку Церкву, про спільну душпастирську опіку вірних, зокрема у Львові. Нещодавно був створений фільм про бл. Григорія Хомишина, станіславівського греко-католицького єпископа, котрий був мучеником і прикладом українсько-польського примирення та греко-католицького і римо-католицького примирення на цих теренах перед ІІ світовою війною. Фільм «Вигнанець» розповідає про архієпископа Євгенія Базяка, котрого у 1946 році вигнали зі Львова. Це якраз він вибрав і висвятив на краківського єпископа-помічника о. Кароля Войтилу. І що цікаво: ці всі фільми були показані на загальноукраїнських телеканалах: УТ-1. «Культура», 5 канал та двома приватними телеканалами у Києві та Львові. Глядачі сприйняли їх дуже доброзичливо. Звичайно, що не обійшлося без окремих непорозумінь, мовляв, чому телебачення показує фільми про римо-католиків, котрих так мало чи нема.
Якою мовою ці фільми?
Усі фільми українською мовою. Кілька з них також мають польські варіанти, зокрема там субтитри польською мовою. Якщо хтось в кадрі мовить польською мовою, то написи – українською і навпаки. Завдяки цим фільмам у Польщі дізналися про постаті кардинала Гузара, бл. єпископа Хомишина та римо-католицьких єпископів, які тепер служать в Україні. Таким чином щирокі кола в Україні та за кордоном, переглядаючи ці фільми, можуть дізнатися про діяльність Церкви та її проблеми в нашій країні, які тут відбуваються зміни. Про це мовлять єпископи, котрі були священиками чи світськими особами тоді, як Святіший Отець відновив структури Римсько-Католицької Церкви в Україні. Також фільм «ХХ століття Кароля Войтили» показує весь контекст гітлеризму, сталінізму, тобто коричневого і червоного тоталітаризмі, які боролися з релігією, з вірою, з Церквою, знищували народи. На цьому тлі показуємо постать, яка піднесла народи на духу. Так само народилася книжка «Служив Богові і людям» про єпископа Рафаїла Керницького. Вона побачила світ українською мовою і через фінансові труднощі ще не перекладена і не видана польською мовою. Однак на її основі створено фільм. Книжка доступна на інтернет-сторінці: rkc.in.ua
Зауважив там усі згадані Вами фільми і аудіо версії книжок.
Там доступні також читані українською мовою книжки про єпископа Рафаїла Керницького і про слугу Божого Серафіна Кашубу, завдяки чому люди можуть більше дізнатися про життя римо-католицьких священиків за найважчих часів. Надійшло до нас також прохання, щоби створити фільм про єпископа Яна Цєньського, котрий був прихованим єпископом і служив у Золочеві. Також Католицький Медіа-Центр в Києві випустив фільм про світлої пам’яті о. Яна Крапана, заслуженого настоятеля храму св. Олександра у Києві. Їхню кіногрупу зацікавила теж постать єпископа Яна Пурвінського. Побачив світ збірник листів із заслання львівського священика Зигмунда Галуневича. Книжку про о. Яна Шетелю підготував і видав о. др. Яцек Валігура.
А які фільми нині в роботі?
Працюємо над фільмом про св. о. Зигмунда Ґораздовського. Про світлої пам’яті єпископа Станіслава Падевського. Вже готовий фільм «радісне відродження Римсько-Католицької Церкви в 1991 році». Варто би видати книжки чи створити фільми про о. Казимира Мочинського і о. Августина Медніса, котрі приїхали з Латвії, щоби служити на Львівщині. Маємо теж спокусу створити фільм про о. Людвіка Камілевського, котрий народився в Казахстані, а після закінчення семінарії в Ризі розпочав своє служіння в львівській катедрі. Після падіння комуністичної влади він їздив по всій дієцезії, зокрема по Львівщині, щоби відкрити тут якнайбільше костелів. Потім їх ремонтував. Потім працював у Луцьку, в Житомирі. Відзначився тим, що міг домогтися повернення храму, відремонтувати його і розвинути там парафію. Це заслужений священик, якого всі знаємо. Йому лише 72 роки. Ще нема фільму про єпископа Яна Ольшанського. Коли відразу після війни його, молодого священика, вигнали з костелу Матері Божої Сніжної у Львові, він служив у Городку на Поділлі. Після того, як зібрав в парафії дуже багато молоді, комуністичні власті вислали його до маленького села Маньківців. Після падіння комуністичного режиму був першим єпископом у Кам’янці-Подільському. Це теж дуже прекрасна постать. Користаючись нагодою, завертаюсь до всіх, хто має матеріали про священиків Римсько-Католицької Церкви в Україні: збирайте це, адже у фільмах велике значення мають фото чи спогади очевидців. Коли ми, дві швіцькі особи і я, працювали над книжкою про єпископа Рафаїла Керницького, то збирали відомості від живих свідків. Наші вірні римо-католики висловлювалися вільно, без опору, а от з греко-католиків, здається, лише одна особа відважилася надати своє свідчення і назвати своє прізвище. Священики та єпископи, котрих у львівській катедрі виховував єпископ Рафаїл, дуже гарно про це згадували, однак коли я попросив засвідчити це письмово, щоби потім помістити в книжці, то вони відмовилися. Не знаю, чого вони бояться. Можливо, що правди. Тут необхідно ствердити, що за найважчих часів не лише єпископ Рафаїл, але також кілька наших священиків допомагали греко-католикам. Наприклад, хлопці, котрі тоді прислуговували міністрантами, нині є греко-католицькими священиками і єпископами. Вони не стали латинниками, як нам дехто закидає. Дівчата хоружанки з латинської катедри стали греко-католицькими монахинями і теж не латинізувалися. Ми допомагали їм як католикам, а не задля того, щоби перетягнути на свій обряд чи до своєї національності.
Якщо говорити про подальше виробництво фільму, то задумів багато, тільки бракує коштів. Бо виробництво фільму – це коштовна справа, позаяк потрібно залучати фахівців. Хто має фінансувати? Не маємо таких спонсорів, бо деякі побоюються, мовляв, що про них скажуть, якщо вони допомагатимуть римо-католикам…. Відповідаю, що римо-католики є по всьому світу, також в Україні, і можна їм сприяти. Попри все сподіваюсь, що якісь кошти таки знайдуться і ми будемо продовжувати випускати нові фільми.
Дякую Вам за розмову.
Фільм «ХХ століття Кароля Войтили»
kuriergalicyjski.com nr 18 (310) 30 вересня – 15 жовтня 2018