Новини

Назад

Домініканські святі у Львові: увага, знімається кіно!

: 633 2016-07-19 17:02:49

800 років тому домініканський орден дістав папське затвердження і благословення. Відтоді багато що змінилося, також і історичний контекст: сьогодні проповідують усі, а колись Орден Проповідників був створений саме через те, що право проповіді мали тільки єпископи, і люду Божому бракувало повсякденного тлумачення Писань і вчення Церкви. Змінилися часи, змінились і методи. Проповідувати можна не тільки з амвону. Скажімо, львівська домініканська спільнота вирішила відзначити ювілей ордену, записавши короткі відео про головних святих.

— У ювілейний для домініканців рік (800 років від заснування ордену) з’явилася пропозиція: створити кілька коротких фільмів про наших святих. Цю ідею запропонував о. Якуб Ґонцяж ОР, а реалізовує її з усім натхненням п. Ірина Кондратюк, — сказав о. Ігор Гнюс ОР, який відпочивав у кав’ярні «Домініканес» після зйомки свого епізоду.

Утім, сам о. Якуб відмовляється від пишноти одноосібного авторства. «Це ми вирішили всім монастирем у Львові, як наш спосіб святкування Ювілею, — каже він. — Коли ми разом, спільнотою думали, що варто було би зробити, що ми можемо зробити, — одна з думок, яка виходила з молодіжного середовища Центру святого Домініка, була така, що можна зняти кілька фільмів про наших святих. І знайшлися люди, які були готові співпрацювати з нами».

Насамперед із «готових співпрацювати» о. Якуб дякує Ірині Кондратюк, християнській журналістці, яка має досвід роботи на телебаченні, а тому взялася за цей проект. Вона — активна учасниця львівського домініканського душпастирства від початків його виникнення, тобто років зо п’ять.

— Під час підготовки до фільмів ми багато спілкуємося з отцями-домініканцями, бо потрібно дослідити і знайти багато інформації, — каже п. Ірина. — Створення фільму — це тривалі пошуки: старовинних речей, ікон, скульптур, усього, що пов’язане з домініканською духовністю, аби люди завдяки цьому фільму побачили те, чого, можливо, не можуть на щодень побачити. Наприклад, я дуже рада, що нам дозволили знімати у фондосховищах, у Музеї історії релігії, де колись був домініканський монастир. Саме там збереглося багато речей, пов’язаних із домініканською духовністю та історією, які можна відкрити людям у цих фільмах.

Коли подивитися перший, уже викладений на ютубі фільм, то стає зрозуміло, про що йдеться творцям проекту. Стільки фресок, скульптур, картин, храмів — усе це потрібно було знайти, роздивитися, зняти, аби представити глядачам хоч би короткий огляд домініканського багатства. Причому багатства, важливого насамперед самим його «власникам» — домініканцям.

— Перший фільм був про св. Домініка, — каже о. Ігор Гнюс. — Коли ми його знімали, коли говорили про св. Домініка, то це не було подібне до того кіно, коли актор вивчив роль, сказав її, та й по всьому. Все сказане ми переживали внутрішньо, пригадували свою домініканську харизму. Звісно, такий фільм вимагає великої підготовчої роботи: не тільки багатьох дублів на зйомках, але й оновлення нашої пам’яті про святих. Щоб ми усвідомлювали, чиї ми наслідники.

Презентація першого фільму відбулась урочисто в день 24 травня — це орденське свято Перенесення мощів св. Домініка. Тоді до храму Стрітення Господнього (колишній храм римо-католицької семінарії та згодом — сестер-кармеліток; нині належить УГКЦ) урочисто внесли реліквії св. Домініка, а святкову Месу очолив митрополит Мокшицький. Після урочистостей Ірина Кондратюк представила фільм про св. Домініка. «Далі ми теж, певно, випуск нових фільмів будемо приурочувати до конкретних святкових днів», — каже п. Ірина. Фільм доступний на ютуб-каналі Центру святого Домініка у Львові; там же будуть подальші.

На зйомках не обійшлося без сюрпризів.

— Зараз ми працюємо над фільмом про св. Катерину Сієнську, — каже о. Ігор Гнюс. — Для мене особисто це не тільки згадування про велику жінку Середньовіччя, яка хоч і не вміла читати, та була великою людиною, великою домініканкою, що мала відвагу «помахати кулаком» на Папу, аби повернувся до Рима. Під час цих зйомок я згадав і свої молоді роки, коли грав на скрипці, й сьогодні я її взяв до рук уперше з 1999 року!

Як саме це виглядатиме — львівські домініканці скоро нам представлять; залишається тільки слідкувати за новинами.

Робоча назва проекту — «Домініканські святі у Львові». Його творці хочуть знайти у Львові все, пов’язане зі святими Домініком, Катериною та Гіацинтом, і показати це іншим, насамперед львів’янам. Бо люди цілком можуть ходити обік історичних місць і нічого про це не відати!

— Окрім зйомок важливих місць і пам’яток, ми ще записуємо розповіді різних людей (не тільки зі Львова), які діляться своїм досвідом зустрічей із цими святими, — каже Ірина Кондратюк. — Так, це проект львівських домініканців; але ми працюємо не виключно з ними. Наприклад, для фільму про святого Яцека ми плануємо залучити о. Яцека Дудку — вікарія, з Києва, який носить це ім’я. Та й самі «львівські домініканці» — це не виключно львів’яни, тут працюють отці, які походять із різних міст України або ж інших країн. Отож хоча проект реалізовуємо у Львові, та в ширшому розумінні він скерований для всієї Церкви. Зокрема тому ці фільми будуть перекладатися: ми зробимо субтитри англійською, польською та російською мовами, щоб якомога більше людей могли більше пізнати цих святих. Переклад уже триває.

Робота над проектом охоплює чимдалі то більше учасників. Основна команда — львівські домініканці, християнська медіастудія Blagoslovennya Studio (оператор Юрій Вовк і відеоінженер Лев Гайдук) та сама Ірина, режисер і сценарист фільмів. Процес створення фільмів тривалий: адже керівник проекту має пізнати цього святого, потоваришувати з ним чи з нею, провести чимало консультацій з отцями та сестрами, перш ніж розпочинати роботу. Окрім цих трьох фільмів, є ідея зробити окреме відео про колишні домініканські храми у Львові та області.

— Знімаючи ці фільми, ми стараємося якомога більше залучити наших отців, аби не просто розповідати про самих по собі святих, а показати домініканську духовність і представити людям сам Орден Проповідників, — зауважує п. Ірина. — А до створення фільму про св. Катерину ми залучили сестер-домініканок із Жовкви, бо вони — сестри, для них св. Катерина — це сестра. Запросили також представника Ордену домініканців-мирян, історичного «Третього ордену домініканців». Адже саме до початків цього ордену належала свята Катерина Сієнська, яка була домініканкою, але не монахинею.

Проект цілком може бути започаткованим з нагоди орденського 800‑річчя, але не завершитися з закінченням його святкувань.

— Переживаючи цей ювілейний для домініканського ордену рік, ми подумали, що маємо великий скарб ордену — наших святих, які в Україні, поза домініканським колом, майже нікому не знані, — підсумував о. Якуб. — І що цим скарбом, який ми маємо, цілком варто поділитися з іншими, починаючи з тих особистостей, хто для нас найважливіший, а це саме Домінік, Катерина і Гіацинт (Яцек). Отже, на сьогодні фільм про св. Домініка зроблений, про св. Катерину робиться, про св. Яцека — планується, і ми побачимо: як буде позитивний відгук — то можливо, що будемо робити фільми також і про інших домініканських святих, аби людям в Україні наблизити тих, хто для нас, домініканців, важливий. Щоб вони стали ближчими, «доступнішими» і приносили більшу духовну користь для мешканців України.

Фото автора, Юрія Вовка та Ольги Рибачук

Джерело: CREDO



Назад