Гомілія Архієпископа М. Мокшицького під час проголошення Святого Ювілейного Року Милосердя у Львівській Архідієцезії.
Минулого вівторка, в Урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Святіший Отець Франциск розпочав Святий Рік Милосердя відкриваючи Святі Двері у базиліці святого Петра у Римі.
Сьогодні (13 грудня 2015 р.) по всьому світі, а також у нашій катедрі та інших стаційних храмах, також відкрилися святі двері. Це заохочення та запрошення пережити святий час благодаті, який дає нам Церква щоб примиритися з Богом або поглибити той звязок, який єднає нас із Христом, нашим Спасителем.
Описуючи дійсність Божого милосердя, Святе Писання підкреслює особливі його аспекти. Перший - вірність і благодать. Коли народ, який уклав з Богом завіт, порушує його, Господь Бог не почувається звільненим від опіки над народом, яку він обіцяв зі свого боку. Якщо людина не дотримується віри, Господь Бог завжди її дотримується. Він є поруч з нами і тоді, коли ми відвертаємося від Нього. Можна сказати, що в певним чином, Господь вчинив людину майже рівною собі, даючи можливість приймати вільні рішення: хоче вона жити з Богом, чи ні. Якщо це остаточне рішення, Бог привязує до неї вічну санкцію, згідну з вибором людини. Той вічний стан називається пеклом. Подібно є, коли людина приймає остаточне рішення на користь Бога, Господь приймає його, і наслідком цього є небо.
На те остаточне рішення, яке ми приймемо в день суду, мають плив наші часткові рішення, які ми приймаємо щодня. Тому так важливо що ми вміли повертатися до тієї близькості з Богом, яка є можливою. Та близькість виражається у виконанні заповідей - відповідно до того, чого навчає св. апостол Йоан, кажучи: Любов до Бога полягає у виконанні Його заповідей, а Його заповіді не важкі. Також, вона виражається у наслідуванні доброти самого Бога. Яка це доброта, показав нам Господь Ісус своїм життям, описаним в Євангелії. Він сам пройшов землю роблячи добро. Він страждав за нас і залишив нам приклад, щоб ми йшли за Ним Його слідами.
Тому й Церква живе життям Христа, коли наслідує Його у доброті. Ми живемо життям Христа, коли як Він являємо милосердя потребуючим: коли навчаємо, втішаємо і допомагаємо нашим ближнім. В нашому християнському навчанні, у катехизмі, ми маємо довгу традицію заохочення наслідувати Христа через визначення вчинків милосердя.
Святіший Отець у своїй буллі, що оголошує Святий Рік Милосердя навязує до тієї традиції такими словами:
„Моє гаряче побажання — щоб християни продумали за час Ювілейного Року учинки милосердя щодо тіла і щодо духа. Це буде спосіб обудити наше сумління, часто приспане перед лицем драми убогості, а також уможливить нам щораз глибше входження у серце Євангелія, де вбогі привілейовані для Божого милосердя. Проповідь Ісуса представляє ці вчинки милосердя, аби ми могли пізнати, чи живемо як Його учні, чи ні. Відкриймо наново учинки милосердя щодо тіла: нагодувати голодних, напоїти спраглих, одягнути нагих, подорожніх у дім прийняти, в’язнів утішати, хворих відвідувати, померлих ховати. І не забуваймо про вчинки милосердя щодо духа: у сумнівах давати добру пораду, невмілих навчати, грішних напоумлювати, пригнічених утішати, кривди терпеливо зносити, образи охоче прощати, молитися за живих і померлих.”
Сьогодні, хочемо просити Господа Бога про благодать такого погляду на себе та наших ближніх, щоб ми вміли помічати їхні потреби, котрим може допомогти наша поміч, або хоча б потішення, що походить із розуміння. А з іншого боку, щоб ми вміли у нас самих знайти ту силу, яка дозволить нам піти слідами Христа милосердного.
Святіший Отець заохочує нас також практикувати наше паломництво шляхами милосердя за вказівками, що дані нам самим Господом Ісусом і записані Євангелії від святого Луки:
«Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам. Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам». (Лк 6:37,38).
Амінь!