20 березня, одразу після освячення храму і монастиря сестер Бенедиктинок в Солонці, бенедиктинська родина переживала значиму подію – таїнство рукоположення у священники першого українського бенедиктинця Леопольда Рудзінського. У новозбудованому храмі святого Бенедикта Архієпископ Мечислав Мокшицький рукоположив у сан священства диякона Леопольда Рудзінського – вихованця Бенедиктинського Абатства в Тинцю біля Кракова.
37-річний бенедиктинець, котрий родом із Житомира перед таїнством рукоположення сказав: «Ми дуже хочемо створити біля Львова місце тиші та миру, де кожна людина, яка шукає сенс життя та присутність живого Бога, могла б тут їх знайти».
На урочистості прибули настоятелі парафій Львівського деканату, священники, родина та гості із Житомира, а також була присутня родина Відеркер – фундатори жіночого монастиря і храму. Разом з Архієпископом Мечиславом Євхаристію співслужили опат презес Максиміліан Навара OSB та настоятель Ісаак Капала OSB.
У проповіді Архієпископ Мечислав Мокшицький, закликав брата Леопольда бути справжнім священиком Ісуса Христа, вибраними з-поміж людей та поставлених для людей.
«Це – перше рукоположення священника з ордену Святого Бенедикта, який народився в Україні і повертається на Батьківщину, щоб, будучи взятим з цього люду, проголошував Слово Боже в дусі „Ora et labora – Молись і працюй”.
Міццю отриманого таїнства пресвітерату будеш звершувати святі таїнства і проголошувати Боже Слово. Святістю вашого життя будеш заохочувати до святості Божий люд, вказуючи йому дорогу до Божого Царства. Твій час вже не буде лише твоїм, а часом Церкви. Всюди ти будеш представляти Церкву як спільноту віруючих в Христа.
Шануй цю велику гідність і завжди повторюйте слова святого Апостола Петра: „Господи, Ти все знаєш, Tи знаєш, що я люблю Тебе”.
Святий Йоан Павло ІІ сказав: „Священство – це велика ласка, права до якої ніхто не може приписувати собі. Священство – це не одне з громадянських прав, яке дане кожній людині. Це – Божий задум. Цe – тайна зустрічі двох свобод: волі Бога, який кличе, і волі людини, яка відповідає на це покликання”.
Тому нехай воля Бога, який кличе, і воля людини, яка відповідає на заклик, стане спільною дорогою для всіх покликаних».
Особливу подяку Львівський митрополит склав родині нового священика та братам бенедиктинцям, а також закликав всіх присутніх молитися за нові покликання до священства.
Автор : Олександр Кусий