Святий Зигмунд Гораздовський

Святий Зигмунд Гораздовський

1845-1920

Священик Львівської архідієцезії

Прeлат і Папський камергер

Львівський Апостол Божого  Милосердя

Засновник Згромадження Сестер Святого Йосипа

Отець убогих

Священик жебраків

 


«Життя Священика Зигмунда Гораздовського було постійним служінням любові, сповненого великої доброти і лагідності, в жертовному дусі і стабільності волі, в мужньому доланні кволого здоров’я. Виконував діла милосердя для душі і тіла, а також помножував ініціативи, щоб полегшити терпіння ближніх і допомогти їм спасти душі. Любов Христа вчинив підставою своєї доброчинної і суспільної діяльності, а сам Христос був джерелом його почуттів і відданості. Цілим серцем і з усіх сил полюбив Бога і Служив Йому охоче і радісно. Був послушним Його волі, беріг Божі права вдень і вночі, працюючи для Його Царства; уникав гріха, прямував до святості. Свою надію покладав на Господа, на Його Милосердя і Його Провидіння. Далекою була для нього прив’язаність до земних справ; ділився з потребуючими всім тим, що мав, так що під кінець життя міг написати, що не має жодних матеріальних речей. Як правдивий Божий муж невтомно працював і терпів для Його слави, ніколи не нарікав; в апостольській діяльності був повним запалу і відваги, витривалим в праці, незломним в труднощах, лагідним в протиріччях, терплячим в хворобі, довірливим в молитві. З надприродною розсудливістю вибирав властиві дороги для свого освячення в апостольський діяльності і в керівництві своїми справами. Саме так поступав аж до кінця своїх днів, маючи надію осягнути нагороду вічного щастя, яким Бог Справедливий Суддя обдаровує своїх приятелів.”


З Декрету, який засвідчує героїчність життя і чеснот
Слуги Божого о. Зигмунда Гораздовського

01. 11. 1845 - Зигмунд Гораздовський народився у Саноку (Польща). Свідоцтва, які збереглися, говорять, що добре виховання Зигмунд отримав від своїх батьків, які прикладом жертовного, справедливого, відповідального, сумлінного та вразливого на потреби ближніх життя, розбудили в хлопцеві великі чесноти. Про батьків Зигмунд говорив, що були вони дуже інтелігентними, шляхетними, великими патріотами.
09. 11. 1845 - охрещений в храмі отців францисканців у Саноку (Польща).
02. 1846 - врятований від смерті під час так званої Галицької Різні. Няня сховала його від небезпеки під колесом у млині, після чого він захворів на туберкульоз легенів. Ця хвороба супроводжувала Зигмунда впродовж цілого життя.
1863 - взяв участь у Січневому повстанні, під час якого у юнака загострився туберкульоз легенів. Поразку повстання пережив дуже болісно.
1864 - закінчив гімназію в Перемишлі. Розпочав навчання на юридичному факультеті Львівського університету ім. Яна Казимира.
1865 - вступив до Вищої Духовної Семінарії у Львові. Близька родичка Зигмунда свідчить, що хотів бути більше корисним для ближніх, при чому у виборі життєвого стану радився з батьком та молився про Боже світло.
1869 - закінчив теологічне навчання. Через тяжку легеневу хворобу йому відклали священичі свячення на невизначений час. Зберігся текст молитви клерика Зигмунда, якою звертався до Бога під час цього життєвого випробування. Наочні свідки його життя записали: «Тоді, в приступі болю впав на коліна молодий семінарист – і благав: Всемогутній, змилуйся над покірним Твоїм слугою, дай мені сили, щоб я міг виконати Твою місію, а все життя присвячу для добра ближніх.» Господь вислухав його сердечне благання.
25.07. 1871 - отримав Таїнство священства у Львівському Катедральному соборі з рук тодішнього архієпископа і митрополита Франциска Ксаверія Вєшхлевського.
30.07.1871 - відслужив Урочисту Приміційну Святу Месу в храмі сестер Бенедиктинок у Перемишлі.
18. 08. 1871 - призначений вікарієм у Тартакові. У зв`язку з тим, що помешкання для священиків було дуже малим, йому, молодому священику, довелося жити у будиночку на цвинтарі.
05. 08. 1872 - переведений до Войнилова на вікарія. Тут навчав катехизму в початковій місцевій школі, а також в одинадцятьох державних школах і семи парафіяльних. Подібні умови служіння мав і в інших парафіях. Не знеохочувався труднощами. Чинив все можливе для того, щоб Добру Новину міг почути кожен.
28. 04. 1875 - призначений адміністратором у Войнилові. Різними способами допомагав потребуючим. Так, наприклад, під час епідемії холери в Войнилові, не тільки поспішав з допомогою до хворих, а й власними руками хоронив померлих. Коли йому робили зауваження, мовляв, наражає своє життя на небезпеку, відповідав: «Бог потурбується про мене». У парафіяльних хроніках записано, що навіть євреї цілували його вбрання і називали святою людиною.
07. 1875 - опрацював і видав «Катехизм Святої Католицької Церкви для народу», бо як катехіст помічав труднощі й велику потребу в допоміжній літературі для проголошення Доброї Новини. Тираж близько 50 000 примірників був розповсюджений по Галичині, Сілезії й Америці. Цей Катехизм затвердила церковна влада, його неодноразово перевидавали. Духовенство оцінювало Катехизм, як «одне з найкращих видань».
30. 11. 1875 - призначений адміністратором у місцевості Букачівці.
23. 03.1876 - призначений вікарієм у Городку Ягелонському. Там видав: «Незабудки. Поради і застереження для жіночої молоді». Опрацював і видав: «Поради і застереження на все життя. Пам’ятка для чоловічої молоді на закінчення школи.»
23. 10.1876 - призначений адміністратором парафії в Жидачеві.
20. 05.1877 - переведений до Львова на адміністратора парафії храму св. Миколая.
12. 1877 - обійняв посаду секретаря в «Інституті убогих християн». Був співтворцем Союзу доброчинних Товариств і Організацій в Галичині. Співпрацював з Товариством св. Соломії, допомагаючи убогим вдовам та їхнім дітям, а також з Товариством для убогих швачок. На сторінках преси мобілізував суспільство того часу до вчинків милосердя.
26. 02. 1878 - став вікарієм парафії Матері Божої Сніжної у Львові.
24. 07. 1878 - призначений вікарієм парафії св. Миколая у Львові.
03. 1879 - заснував Товариство «Boni Pastoris», для духовного збагачення, моральної підтримки та взаємодопомоги між священиками, в якому виконував функцію секретаря. Для духовних осіб також редагував часопис «Bonus Pastor» та розміщував там свої статті. Розпочинаючи цю справу написав: Я бо вельми переконаний, що лише спільними зусиллями і лише через власну організацію ми можемо результативно й правильно зрозуміти власні інтереси – працювати і стати на висоті потреб часу і нашого стану.
02. 1882 - Зигмунд Гораздовський заснував у Львові «Дім Праці» для жебраків. Вже в першому році його існування 170 бездомних жебраків, між якими було чимало дітей, знайшли там дах над головою й опіку, а старші – працю, відповідну до своїх можливостей.

1882 - з ініціативи отця Зигмунда розпочала також свою діяльність «Дешева кухня» у Львові. Харчувалися в ній робітники, студенти, шкільна молодь, діти, а найбільше львівська біднота. Видавали в ній біля 600 обідів щоденно. До співпраці в цій справі священик Зигмунт запросив «Убогі Сестрички» - францисканського третього світського ордену з Тернополя.
07. 1883 - стараннями священика Гораздовського «Сестрички вбогих» та дівчата, які співпрацювали з ними, чинячи ближнім милосердя, розпочинають новіціат у сестер францисканок у Львові.
17. 02. 1884 - початок існування Згромадження Сестер Милосердя св. Йосипа, засновником якого є священик Зигмунд Гораздовський.
1884 - засновує у Львові «Заклад св. Йосипа для невиліковно хворих і одужуючих». Згідно з розпорядженням тодішнього сейму хворі могли перебувати в лікарні не більше шести тижнів. Тих, які після важкої хвороби потребували ще декілька тижнів на одужання, викидали просто на вулицю, не зважаючи на стан їхнього здоров’я. Бачачи велику потребу розвивати дану справу Зигмунд Гораздовський з часом розширює заклад аж до 6-ти будинків.
05. 09. 1886 - Для убогих студентів учительської семінарії відкрив «Інтернат св. Йозафата», де був директором. Після 34 років його існування пишався багатьма вихованцями, які займали високі посади в сфері освітньої діяльності. В заснуванні інтернату допомагали о. Зигмунду Гораздовському його батьки, які в 1882 році на цю справу пожертвували всі свої заощадження і на початку функціонування інтернату управляли ним, ділячись життєвим досвідом та віддаючи решту своєї життєвої енергії молоді, яка потребувала опіки і поради.

 

1886 - опрацював і видав «Норми і правила доброго виховання». Досвідченому катехісту та душпастирю залежало на тому, щоб читачі цієї книжки, як вихователі, так і вихованці зрозуміли, що: Тільки католицька віра навчає (…) якою є ціль і призначення людини – якою є вартість душі дитини – яку велику несуть відповідальність вихователі, зрештою яких потрібно вживати засобів, щоб могти осягнути таку почесну ціль.
1889 - з ініціативи священика З. Гораздовського Сестри Святого Йосипа розпочали працю в «Домі притулку і праці» в Перемишлі (Польща). Згодом започаткували працю в лікарні в Любачеві (Польща), потім в лікарні в Сокалі, далі в притулку в Кросно (Польща), де сестри служать досі. З часом Сестри ініціювали працю в лікарнях Калуша, Долини, Чорткова, в «Закладі для невиліковно хворих» у Тарнові (Польща)…
1890 - Отець Гораздовський тяжко захворів. Сестра Бонавентура Якубець пожертвувала своє життя за Засновника Згромадження Сестер Святого Йосипа. Господь прийняв її жертву – сестра відійшла до вічності, а священик Зигмунд повернувся до здоров’я. Дізнавшись про це Отець Засновник заборонив Сестрам робити подібні речі.
17.02.1892 - священик Зигмунд заснував у Львові Заклад «Дитятка Ісус» - перший і єдиний протягом довгих років на Галичині заклад для одиноких матерів і покинутих дітей, у якому ще за його життя врятувалося біля 3000 дітей, а багато матерів навернулися до Бога і знайшли гідну працю.

 

1897 - як активний член «Союзу Катехістів» взяв участь в Комісії приготування II Зї’зду Катехістів у Львові.
13. 04. 1898 - взяв участь у паломництві до Риму. Виголосив на аудієнції в Папи Римського Леона XIII урочисту промову з патріотичним пафосом.
1898 - призначений греміальним каноніком Львівської капітули.
09. 11 1899 - призначений адміністратором в парафії св. Миколая у Львові.
27. 04. 1900 - на адресу о. Гораздовського надійшов лист від Конгрегації Єпископів і Монахів де висловлено визнання і схвалено мету Згромадження Сестер Святого Йосипа.
05. 01.1902 - офіційно обійняв посаду настоятеля парафії св. Миколая у Львові.
09. 1903 - Священик Зигмунд заснував польсько-німецьку католицьку школу, бо болісно переживав, що біля 200 дітей з католицьких родин ходили в протестантську школу, де основною мовою була німецька, а релігію вів пастор. Керівництво школою довірив Братам Християнських шкіл. Створення такої школи викликало в суспільстві велике обурення і навіть протест. На сторінках радикальних газет були відгуки: ми не хочемо жодних шкіл під керівництвом духовенства. Тільки спеціальне звернення архієпископа Йосипа Більчевського втихомирило цю справу і допомогло хоч деяким зрозуміти потребу існування такої школи.

 

 

20.04. 1905 - призначений Апостольською Столицею таємним камергером Святішого Отця Пія X.
12. 1908 - вступив до видавничої спілки і став власником друкарні та редактором «Щоденної Газети». Зигмунд Гораздовськький бачив необхідність видання католицької преси: лояльної, щирої, справедливої, яка служила б поширенню правд євангельського життя. Додатково заохочений закликом Папи Римського до видання такого роду щоденної преси, діяв в цьому напрямку. Ця ініціатива викликала в суспільстві хвилю незадоволення. Що в свою чергу завдало священику Зигмунду багато страждання, незрозуміння й упокорення, які тривали до самої смерті. Незважаючи на це церковна влада та його прихильники високо оцінили дану справу.
29. 03. 1910 - офіційно перестав бути редактором «Щоденної Газети».
01. 04. 1910 - апостольська Столиця «Похвальним Декретом» здійснила перше канонічне затвердження заснованого ним чернечого Згромадження.
27. 03. 1913 - відмовився від функції настоятеля парафії св. Миколая у Львові.
01. 09. 1914 - залишив будинок настоятеля і поселився у Сестер Св. Йосипа на вул. Курковій, 53 (теперішня вул. Лисенка) у Львові.

 

01. 01. 1920 - Зигмунд Гораздовський помер у Львові. В хроніці Згромадження Сестер Святого Йосипа записано: Отець Засновник став жертвою посвяти для нашого Згромадження. Пішовши по щоденних справах генерального дому до якоїсь інстанції – перевтомився поспіхом, з яким туди спішив; спочатку зігрівся в офісі, який добре обігрівався, а потім, повертаючись назад простудився, чекаючи на трамвай. Лежав декілька днів – кволі від багатолітньої хвороби легені не витримали наступного запалення.

05. 01. 1920 - відбувся похорон о. Зигмунда Гораздовського. Його поховано на Личаківському кладовищі у Львові (73 поле).
29.06. 1989 - у Львівській Архідієцезії розпочато працю над відкриттям беатифікаційного процесу Слуги Божого Зигмунда Гораздовського. Слава про святість життя о. Зигмунда надихнула Сестер розпочати цей процес.
24. 04. 2001 - папа Римський Йоан Павло II проголосив Декрет про чудотворне оздоровлення Здіслава з Вроцлава (Польща) – чудо сталося за заступництвом о. Зигмунда Гораздовського. 28-річний Здіслав 19 лютого 1997 врезультаті автомобільної катастрофи отримав важкі травми: пошкодження голови та мозку з втратою свідомості, переломи ребер, травми легень, а також пошкодження черевної порожнини з розірваною печінкою та внутрішнім крововиливом. Лікарі також виявили перелом кістки стегна та заблоковані сечові канали. Хворого тричі прооперували та направили у відділення інтенсивної пульмонологічної терапії. Незважаючи на високий рівень спеціалізації терапії, стан хворого погіршувався. З`явилися додаткові ускладнення, а передусім загальне зараження організму. В тому часі, як Здіслав перебував у лікарні, ціла родина хворого та Сестри св. Йосипа з вроцлавської спільноти молилися про його одужання за посередництвом отця 3. Гораздовського, - саме в сестер донечка Здіслава відвідувала дитячий садок. У червні 1997 р. всупереч лікарським прогнозам і на подив усім Здіслав залишив лікарню, отримавши благодать цілковито оздоровлення. Повернувся до нормального способу життя та професійної праці. Його повне одужання підтверджують лікарські обстеження.
26. 06. 2001 - відбулася Беатифікація Зигмунда Гораздовського під час апостольської подорожі папи Йоана Павла ІІ в Україну.
Наступним етапом на шляху до проголошення Зигмунда Гораздовського святим на весь світ був канонізаційний процес і одне з найбільших чудес, яке сталося за посередництвом блаженного. А саме: ввечері 20 липня 2002 р. сталася дорожньо-транспортна пригода. Роксана була пассажиркою Фіату 126р. Внаслідок аварії її викинуло з автомобіля, який, перевернувшись декілька разів, притиснув дівчину. Отримавши тяжкі поранення, у дуже важкому стані вона потрапила до лікарні в Кракові на відділення інтенсивної терапії. Роксана була на один крок від смерті, занадто важкими були травми дихальної та рухово-опорної систем, був порушений кровообіг, відбулося зараження крові. Безпосередня загроза життя тривала близько 30 днів. У цьому часі Роксана була непритомною та підключеною до апаратів штучного дихання. Через 4 тижні наступило раптове та знаменне одужання. Хвора почала самостійно дихати, а тяжкий сепсис поступово зникав. Повернення здоров`я було таким швидким, що протягом двох тижнів Роксана самостійно, повна сил, залишила лікарню. Молитву з проханням про зцілення за заступництвом блаженного 3. Гораздовського розпочали її подруги з місця праці, які від моменту беатифікації вже добре знали постать блаженного. До цієї молитви приєдналася родина Роксани, знайомі та Сестри св. Йосипа.
23. 10 2005 - папа Римський Бенедикт XVI канонізував блаженного о. Зигмунда Гораздовського під час урочистого закриття Року Євхаристії XI Звичайного Зібрання Синоду Єпископів, а також Всесвітнього Дня Місій.
Літургійний спомин Святого Зигмунда Гораздовського 26 червня
Зигмунд (Sigizmumd) - це ім’я германського походження означає оборона, перемога: sigi – перемога; -mund – опіка, оборона.
В кожному Чернечому домі Сестер Святого Йосипа знаходиться частинка реліквій Святого Зигмунда Гораздовського. Сестри щоденно дякують в своїх спільних та індивідуальних молитвах Господу за дар його життя, святості, за залишену їм у спадщині харизму милосердної любові до Бога та ближнього.

Молитви за заступництвом святого Зигмунда Гораздовського

Боже Триєдиний, прийми нашу прославу і вдячність за те, що Ти збагатив Церкву харизмою і святістю життя священика Зигмунда Гораздовського, а також за дар його канонізації. Вчини так, щоб ми, наслідуючи цього Апостола Божого Милосердя, служили людям страждаючим і вбогим та зуміли якнайдосконаліше виконати заповідь євангельської любові. Просимо через Христа, Господа нашого. Амінь.
Господи, Боже Милосердя, Ти неустанно похиляєшся над людською слабкістю, і Тобі особливо подобаються ті, які виконують вчинки милосердя, дай нам благодать ... через заступництво святого священика Зигмунда, який сяяв Твоєю милосердною любов`ю. Просимо про це через Христа, Господа нашого. Амінь.
Всемогутній і милосердний Боже, Ти святому Зигмундові, священикові, дав благодать служіння вбогим і страждаючим, просимо Тебе, щоб за його заступництвом ми, в євангельському дусі, опікувалися тими братами, які терплять злидні. Через нашого Господа Ісуса Христа, який з Тобою живе і царює у єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.
Сестри Святого Йосипа, яких станом на 31. 12. 2013 налічувалося 472 і які творять 73 чернечі спільноти у двох польських провінціях: Тарновській і Вроцлавській, в делегатурах: Африканській, Бразилійській та Українській, а також Французьких, Італійській та Німецьких спільнотах, вірні ідеалам свого Засновника реалізують харизму милосердної любові по відношенню до Христових убогих, особливо тих, які очікують на матеріальну та релігійно-моральну допомогу. Будучи частинкою Вселенської Церкви, служачи Їй в міру можливостей і згідно з окресленою ціллю Згромадження виконує інші завдання, які виникають з актуальних потреб Церкви і часу.
В Україні 37 Сестер Святого Йосипа у дванадцятьох спільнотах на шляху богопосвяченого життя освячують себе та даною їм Богом харизмою служать ближнім.
Сестри займаються виховною діяльністю дітей дошкільного віку в місті Стрию в садочку та в місті Шепетівці і смт. Любарі в світлиці. У Львові та Тернополі сестри вчителюють. Для дітей середнього та старшого шкільного віку у Львові та Києві функціонують світлиці, де в післяурочний час сестри допомагають школярам виконувати домашні завдання, поглиблювати свої знання з окремих предметів, розвивати творчі здібності, збагачують їх духовний та моральний світ. Сестри підтримують контакт зі студентською молоддю, спільно розважаючи Слово Боже, служачи порадами та підтримкою.
Сестри, наслідуючи свого Отця Засновника, добровільно й безкорисливо намагаються входити у світ терплячих людей, допомагаючи їм відшукати сенс таємниці терпіння у світлі Ісусового хреста. Служать хворим в лікарнях: у Києві та Любарі; в будинку пристарілих у Львові; хворим і похилим людям, які залишаються без опіки в своїх домівках, практично всюди, де працюють.
Сестри, оживлені апостольським запалом, разом зі священослужителями, мирянами та іншими чернечими родинами співпрацюють в різноманітних формах душпастирства, а саме: катехизують дітей, молодь і дорослих, готують їх до прийняття Таїнств, провадять формаційні та молитовні групи. Прикрашають вівтарі парафіяльних храмів квітами та дбають про декорації, які сприяють глибшому переживанню окреслених в Церкві літургійних періодів та Урочистостей. Сестри працюють органістками в Парафіях та створюють парафіяльні хори, а саме: у Тернополі та Шепетівці; молодіжні й дитячі ансамблі, які співом прикрашають літургію та допомагають вірним молитися.
У поширення Божого Царства сестри вкладають усі свої природні та індивідуальні здібності й таланти: працюють в канцеляріях, єпископській Курії у Львові, у Львівській Вищій Духовній Семінарії, в Карітасі у Києві… За взірцем святих Йосипа й Марії, все, що роблять у своєму житті, присвячують справі відкуплення, щоб Ісус міг народжуватися й зростати у людських серцях. Сестри передусім свідчать про Христа своїм богопосвяченим життям, яке оживляють молитвою та покутою.
Сестри також засновують молитовні групи Святого Йосипа, членам яких допомагають збагачувати свою духовність, а ті в свою чергу молитовно підтримують Згромадження і його апостольські діла та випрошують у Господа нові святі покликання до чернецтва.